Постанова

від 26.07.2007 по справі 28/604-06-13741

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

26 липня 2007 р.                                                                                  

№ 28/604-06-13741 

Вищий 

господарський суд  України у складі

колегії  суддів:

головуючого     

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М.

Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу 

ТОВ "Авалон"

на рішення

 та постанову

Господарського суду Одеської

області від 26.03.2007 року Одеського

апеляційного господарського суду від 08.05.2007 року

у справі за позовом

ТОВ "Авалон"

до

ПП ОСОБА_1         

про

стягнення коштів

         В

С Т А Н О В И В:

у грудні 2006 року, ТОВ

"Авалон" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом

про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 19 800,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову

позивач зазначав, що на виконання договору НОМЕР_1 від 26.09.2006 року та за

його заявкою, по видатковій накладній НОМЕР_2 від 13.11.2006 року і

товарно-транспортній накладній НОМЕР_3, відповідач прийняв та здійснив

перевезення товарно-матеріальних цінностей, на загальну суму 314 099,28 грн.

Але, при передачі товару

вантажоодержувачу була виявлена недостача на загальну суму 19 800,00 грн., про

що складено відповідний акт, який водій відповідача підписувати відмовився.

Вбачаючи у зазначеному вину відповідача, позивач просив суд стягнути на його

користь вартість втрачених цінностей, що становить 19 800,00 грн. 

Рішенням господарського суду

Одеської області від 26.03.2007 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в

апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від

08.05.2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення

господарського суду першої інстанції -без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 12.07.2007 року порушено касаційне провадження у справі за

касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на безпідставність відмови

у задоволенні позову, неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення процесуальних норм, і просить постановлені у справі попередніми

судовими інстанціями рішення скасувати, постановивши нове рішення про

задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши

викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її

задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.908 ЦК України,

перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором

перевезення.  Загальні умови перевезення

визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими

видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень

встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими

законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими

актами та правилами, що видаються відповідно до них.

При цьому, за збереження прийнятого

до перевезення вантажу відповідає перевізник, якщо не доведе, що втрата,

нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок

обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не

залежало (ст.924 ЦК України).

Аналогічне положення про умови

відповідальності перевізника передбачено і Правилами перевезення вантажів

автомобільним транспортом, які затверджено наказом Міністерства транспорту

України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

20.02.1998 за №128/2568.

Цими Правилами також визначено

умови перевезення вантажу, порушення яких може бути підставою для покладення

відповідальності на перевізника.

Зокрема, відповідно до п.10.1

Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених

договорів із замовником, згідно із заявками.

Як встановлено господарським судом

першої інстанції та апеляційним господарським судом під час перегляду справи в

апеляційному порядку, відповідачем прийнято до виконання заявку позивача, за

умовами якої вантаж підлягав перевезенню за участі експедитора, який, згідно

п.10.9 Правил і повинен забезпечити охорону вантажу та передати його

одержувачу.

Із акту приймання вантажу від 14.11.2006

року вбачається, що вантаж передавався одержувачу представником позивача

-експедитором, без участі водія.

Нестачу вантажу, внаслідок його

крадіжки третіми особами при перевезенні, позивач визнає.

Водій перевізника участі у здачі

вантажу не приймав, свою причетність до прийняття на себе відповідальності за

вантаж оспорює, всі примірники товарно-транспортної накладної, як це

передбачено п.п. 11.5 - 11.6 Правил, водієм не підписано, підпис водія на

одному примірнику накладної не є оригінальним.

При такому положенні, господарський

суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного

висновку про відсутність правових підстав для покладання відповідальності за

втрачений вантаж на відповідача, обґрунтовано відмовили в позові, і підстав для

скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова

колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.

ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд

України, -

                                              П

О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без

задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2007 року

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 року

-без змін.

Головуючий                                                                           М.І.

Остапенко

Судді                                                                                    

Є.М. Борденюк

                                                                                     В.М.

Харченко