Постанова

від 08.05.2007 по справі 28/604-06-13741

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" травня 2007 р.

Справа № 28/604-06-13741

Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у  складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1

М.С.

Суддів: Колоколова

С.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання:

Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не

з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений,

заявив клопотання про відкладення розгляду скарги

від відповідача: не

з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений,

клопотання про відкладення розгляду скарги не заявляв, про причини неявки в

судове засідання не повідомив

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю „АВАЛОН”

на рішення господарського

суду Одеської області від 26.03.2007 року

по справі

№ 28/604-06-13741

за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю „АВАЛОН” (далі по тексту -ТОВ „АВАЛОН”)

до Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(далі по тексту -СПД ОСОБА_1)

про відшкодування

шкоди у сумі 19800 грн.,

    В С Т А Н О В И Л А:

25.12.2006р. ТОВ „АВАЛОН”

звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до СПД ОСОБА_1

про стягнення з останнього збитків у сумі 19800грн., завданих нестачею вантажу,

який перевозив його водій за договором НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 26.03.2007р. (суддя Гуляк Г.І.) у позові  ТОВ „АВАЛОН” відмовлено, з позивача стягнуто

витрати відповідача на послуги адвоката у сумі 2000 грн.

До вказаного висновку місцевий

господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач не довів належними доказами

факт заподіяння відповідачем зазначених вище збитків і вину останнього в

заподіянні цих збитків. Крім того, місцевий господарський суд, відмовляючи у

задоволенні позову ТОВ „Авалон”, послався на те, що СПД ОСОБА_1 не може нести

відповідальність за нестачу вантажу, оскільки вантаж супроводжувався

експедитором позивача.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду ТОВ „АВАЛОН” звернувся до Одеського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване

рішення та задовольнити його позов, оскільки в матеріалах справи містяться

докази, які підтверджують прийняття вантажу до перевезення водієм СПД ОСОБА_1 і

передачу його з нестачею вантажоотримувачу. При цьому перевізник - СПД ОСОБА_1

не довів належними доказами відсутність вини перевізника у нестачі вантажу.

Вказані обставини відповідно із положеннями ст.314 ГК України та ст.924 ЦК

України є підставою для стягнення з відповідача збитків, заподіяних в

результаті нестачі вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу СПД

ОСОБА_1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін,

апеляційну скаргу без задоволення, оскільки воно прийнято з дотриманням норм

матеріального та процесуального права.

        Представники позивача та відповідача в

судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання належним

чином повідомлені, відповідач про причини неявки не повідомив, клопотання про

відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв. 25.04.07 р. до Одеського

апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання директора ТОВ

„Авалон” про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що 8.05.07 р.

представник позивача буде перебувати у закордонному відрядженні. Однак,

будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини позивач не надав. Крім того,

судова колегія вважає, що позивач міг направити іншого представника в судове

засідання, так як про час судового засідання був повідомлений завчасно

-16.04.07 р.

       Таким чином, судова колегія вважає, що

позивач та відповідач без поважних причин не скористався своїм правом на участь

у судовому засіданні.

Згідно із вимогами ст.77 ГПК

України суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу,

розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному

засіданні. Однією з таких обставин є нез'явлення в засідання представників

сторін, інших учасників процесу.

Із змісту ст.77 ГПК України

випливає, що розгляд справи відкладається тільки у тому випадку, якщо обставини

за якими відкладається розгляд справи є причиною неможливості вирішення спору в

даному судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що наявні у

матеріалах справи доказі є достатніми для розгляду апеляційної скарги без

представників сторін і неявка останніх не може бути причиною неможливості

розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні. Явка сторін при

призначенні апеляційної скарги до розгляду судовою колегією не визнавалася

обов'язковою. 

Дослідивши матеріали справи, доводи

апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши

правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин

справи і застосування норм матеріального та процесуального права,  судова колегія приходить до наступного.

26.09.2006р. СПД ОСОБА_1(Перевізник)

та ТОВ „АВАЛОН” (Замовник) уклали договір НОМЕР_1 на перевезення вантажів

автомобільним транспортом в прямому напрямку.

Відповідно до п.1.1 зазначеного

договору Перевізник зобов'язаний в обумовлений строк прийняти до перевезення та

здійснити перевезення вантажу Замовника до вказаних пунктів призначення та

передати його уповноваженій особі вантажоотримувачу, а Замовник зобов'язаний

надавати для перевезення вантаж в узгодженому сторонами об'ємі та здійснювати

оплату за послуги перевезення, яку узгоджують сторони в заявці.

Згідно із пунктами 1.1-1.3 договору

перевезення здійснюються на підставі заявок Замовника, в яких останній зазначає

обсяг і характер вантажу, вантажоотримувача, строки та інші умови перевезення,

особливості маршруту і тому подібне. Заявки замовника є невід'ємною частиною

договору перевезення, які підписуються сторонами і скріплюються печатками.

При неврегульованості правовідносин

даним договором сторони згідно із п.1.4 договору домовилися керуватися ГК

України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та

іншими нормативними актами.

На виконання умов вищезазначеного

договору сторони 13.11.06 р. підписали заявку на перевезення вантажу, за якою

СПД ОСОБА_1 повинен був перевезти у строк з 13.11.06 р. по 14.11.06 р. 2 тони

вантажу (сувеніри, запальнички) з м. Одеса до м. Вишневе Київської області у

супроводі експедитора.

В матеріалах справи містяться два

екземпляра товарно-транспортних накладних (далі по тексту ТТН) від 13.11.06 р.,

на аркуші справи 55 екземпляр СПД ОСОБА_1, а на аркуші справи 70 екземпляр

позивача.

В обох екземплярах зазначено

найменування вантажу -запальнички, окремими рядками зазначено їх кількість 9940

, 19770, 9949, а всього 39659 штук на загальну суму 314099,28 грн.

В екземплярі ТТН позивача в графі

прийняв водій експедитор міститься ксерокопія підпису водія-експедитора

ОСОБА_2, інші підписи в цій ТТН є оригінальними.

В екземплярі ТТН відповідача

містяться аналогічні підписи, за виключенням підпису водія-експедитора про

прийняття вантажу.

Відповідно із п.11.6 Правил

перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом

Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363 та зареєстровані у Мінюсті України

20.02.1998 р. за №128/2568 (далі по тексту Правила перевезення) після прийняття

вантажу згідно із ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Зміст

цього пункту свідчить про те, що оригінальний підпис водія, а не ксерокопія,

повинен бути на кожному екземплярі ТТН.

В матеріалах справи відсутня ТТН, в

який би містився оригінальний підпис водія ОСОБА_2 про прийняття вантажу. В

судовому засіданні відповідач пояснив, що вантаж приймав представник позивача

Казак Ю.В. він же і передавав його вантажоотримувачу, про що свідчить акт

приймання-передачі продукції від 14.11.06 р.

Однак, в обох екземплярах ТТН не

міститься і підпису представника позивача Казак Ю.В. про прийняття вантажу і

його здачу вантажоотримувачу, як вбачається з позовної заяви ТОВ „Авалон”

останнє зазанчає, що Казак Ю.В. не супроводжував вантаж, він прибув у місце

призначення самостійно для участі у складанні акту прийому-здачі вантажу з

метою встановлення наявності або відсутності нестачі.

Відповідно із п.10.8 Правил

перевезення, якщо вантаж супроводжується представником Замовника, то у ТТН

зазначається його прізвище, ім'я, по батькові та документ, згідно з яким він

уповноважений супроводжувати вантаж.

В наявних у матеріалах справи двох

ТТН відсутні відмітки про супроводження вантажу представником Замовника. Не

надано відповідачем і документа на підставі якого, як він зазначає, вантаж

супроводжував Казак Ю.В.

Аналізуючи вищенаведені докази, а

також сам факт перевезення вантажу і отримання його вантажоотримувачем судова

колегія вважає, що вантаж фактично був прийнятий до перевезення водієм ОСОБА_2

Цей висновок судова колегія робить на підставі фактичних дій сторін, оскільки

як зазначалося вище, у ТТН відсутні підписи як водія так і представника

позивача Казак Ю.В., одна лише вказівка у заявці позивача на перевезення

вантажу про необхідність експедитора при перевезенні не може свідчити про

фактичне супроводжування вантажу представником позивача.

Як вбачається з обох екземплярів

ТТН в них містяться відмітки з підписом і печаткою вантажоотримувача про

прийняття вантажу у повному обсязі, будь-які відмітки про нестачу вантажу і

складання акту про нестачу відсутні.

Між тим, згідно із п.15.6 Правил

перевезення для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку

ТТН записується дата складання і про що складений акт.

Таким чином, наявність у

відповідача екземпляру ТТН без відміток про нестачу вантажу свідчить про те, що

водій ОСОБА_2 передав вантажоотримувачу вантаж у повному обсязі, тобто без

нестачі.

Судова колегія не приймає до уваги

наданий позивачем акт прийому-здачі продукції від 14.11.06 р., оскільки він

складений без участі водія ОСОБА_2 і його підпису. В цьому акті відсутні

відмітки про те, що вантаж приймався у присутності водія і останній відмовився

від підпису, або взагалі відмовився від участі у передачі вантажу

вантажоотримувачу. Не містяться в матеріалах справи і будь-яки повідомлення СПД

ОСОБА_1 про необхідність прибуття у місцепризначення вантажу для участі у

передачі цього вантажу.

Складання ж акту про нестачу

вантажу на підставі п.15.5 Правил перевезення вантажів є можливим лише у

випадку відмови Перевізника від складання цього акту.

З вищенаведеного вбачається, що

позивач не довів належними доказами факт відмови перевізника від участі у

складанні акту, тому він повинен був складатися не за положеннями п.15.5 Правил

перевезення, а за пунктами 15.1 -15.3 і повинен був підписуватися

вантажовідправником (вантажоодержувачем) та водієм.

Згідно із п.15.3 Правил перевезення

односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і

водія вважаються недійсними.

За таких обставин, наданий

позивачем акт приймання здачі продукції від 14.11.06 р. не може бути належним

доказом, підтверджуючим нестачу вантажу.

Не може бути таким доказом і

видаткова накладна від 13.11.06 р. (а.с.14), тому що в цій накладній зазначено

прийняття вантажу у повному обсязі. Дописка , яка міститься в накладній, не

засвідчена підписами осіб, що передавали та приймали вантаж, тому неможливо

встановити коли вона дописувалася, в момент прийому або після і кім.

Враховуючи у сукупності всі наявні

докази у справі, судова колегія вважає, що позивач не довів факт нестачі

вантажу. Між тим, відповідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пояснення відповідача про крадіжку

вантажу при його перевезенні, матеріалами справи не підтверджуються, тому до

уваги не приймаються.

З огляду на вищенаведене, судова

колегія приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно

відмовив позивачу у стягненні з СПД ОСОБА_1 збитків у сумі 19800 грн., тому що

таке стягнення у відповідності із ст.314 ГК України, ст.924 ЦК України можливе

лише при наявності самої нестачі і вини перевізника.

Колегія суддів також вважає, що

місцевий господарський суд правомірно стягнув з позивача 2000 грн. судових

витрат, понесених відповідачем на оплату послуг адвоката, так як ці витрати

підтверджуються відповідними доказами у справі та стягнутий розмір витрат

співвідноситься із розміром і вартістю фактично наданих адвокатом послуг.

Відповідно до ст. 49 ГПК

України  витрати по сплаті держмита за

розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись

ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О

В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальність „Авалон” залишити без задоволення, рішення господарського

суду Одеської області від 26.03.2007 р. -без змін.    

         Постанова в порядку ст. 105 ГПК

України набирає законної сили з дня її прийняття.

         Постанову апеляційної інстанції може

бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                                           

Петров М.С.

     Суддя                                                                                   

Колоколов С.І. 

     Суддя                                                                                   

Разюк Г.П.