Постанова

від 23.03.2007 по справі 15/73-07-1293а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/73-07-1293А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "23" березня 2007 р. Справа  № 15/73-07-1293А

     10 год. 54 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі –                           Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –            Нор А.Г.;

від відповідача –        не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання права на здійснення поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство „Писарівський спиртзавод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою з доповненнями до неї про визнання правомірним виробництва та здійснення на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АВ №106599 від 01.12.2006 року, реєстраційний № 314, Державним підприємством ”Писарівський спиртзавод” поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, про зобов'язання Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової служби України, його територіальні підрозділи, органи Державної податкової служби України не чинити перешкоди у здійсненні Державним підприємством „Писарівський спиртзавод” на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв Серії АВ №106599 від 01.12.2006 року, реєстраційний № 314, поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та про визнання нечинним рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.01.2007 року № 25 про застосування до ДП „Писарівський спиртзавод” фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на відсутність порушення ним ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яке було встановлено відповідачем під час проведення перевірки позивача. Так, позивач стверджує, що поставка алкогольних виробів ним не здійснювалась, а  було передано на комісію, без переходу права власності на товар, ТОВ „Петрус” 20 пляшок бальзаму ”Квітуча долина” загальною вартістю 67,20 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладної серії АААЗ № 526583 від 18.01.2007 року.

При цьому позивач зазначає, що  змінами, внесеними Законом України від 17.11.2006 року № 374-V до ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Визначення терміну „поставка товарів” наведене в п.1.4. ст.1 Закону України ”Про податок на додану вартість”, відповідно до якого поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. При цьому, не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, на думку позивача, передача товару в межах договору комісії від комітента комісіонеру не є поставкою ані в розумінні Закону України ”Про податок на додану вартість”, ані в розумінні Закону України ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, оскільки не відбувається перехід права власності на товар.

Крім того, позивач зазначає, що Балтська МДПІ Одеської області не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та чинним законодавством їй не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, такі повноваження віднесені до компетенції іншого державного органу –Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України. За таких обставин, на думку позивача, Балтська МДПІ Одеської області, прийнявши оскаржуване рішення № 25 від 18.01.2007 р. про застосування фінансових санкцій, вийшла за межі своїх повноважень та порушила порядок застосування вищезазначених фінансових санкцій, а тому нарахування ДП „Писарівський спиртзавод” фінансових санкцій в сумі 1 700,00 грн. є неправомірним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/73-07-1293А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 березня 2007 р. у справі № 15/73-07-1293А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими з підстав, зазначених у запереченнях проти адміністративного позову (а.с. 37-38), при цьому посилається на  цілком правомірне застосування до позивача фінансових санкцій, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

В ході розгляду справи позивач уточняв неодноразово позовні вимоги та остаточними позовними вимогами згідно заяви про уточнення позовних вимог від 20.03.2007 р. (а.с. 59) є визнання права Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” на здійснення поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам до 01.12.2007 р. на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв Серії АВ № 106599 від 01.12.2006 року, реєстраційний №314, без отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, а також скасування рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.01.2007 року № 25 про застосування до ДП ”Писарівський спиртзавод” фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн.  

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

18 січня 2007 р. на підставі посвідчення № 16 від 18.01.2007 р. згідно наказу № 14 від 18.01.2007 р. Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області здійснено перевірку Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” за 18.01.2007 р.  

За результатами перевірки відповідачем складений акт № 50/00412040/21-00 від 18 січня 2007 р., на підставі якого відповідачем винесено рішення від 18.01.2007 р. № 25 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 1700,00 грн. відповідно до ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 р.

Як зазначено в акті перевірки від 18.01.2007 р., 18 січня 2007 р. ДП „Писарівський спиртзавод” відвантажено з акцизного складу готової продукції за товарно-транспортною накладною серії АААЗ № 526583 від 18.01.2007 р. 20 пляшок бальзаму „Квітуча долина” ємністю 0,2 л загальною вартістю 67,20 грн. При цьому відповідачем вказано, що  ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями відповідно до ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” на ДП „Писарівський спиртзавод” відсутня, у зв'язку з чим позивачем здійснено відвантаження з порушенням законодавства.

Проте, зазначені висновки відповідача є, на думку суду необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів  справи, позивач здійснює виробництво алкогольних напоїв на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АВ № 106599 реєстраційний № 314, виданої 01.12.2006 року Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, з терміном дії з 01.12.2006 року до 01.12.2011 року. Річна плата за вказану ліцензію була сплачена позивачем у встановленому порядку в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 31.10.2006 р. № 443 та від 02.11.2006 р. № 450.  

Так, порядок видачі ліцензій на право виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлено статтею 3, а на право оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами –статтею 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Вказаними статтями визначено перелік документів, які необхідно надати суб'єкту підприємницької діяльності органу ліцензування для отримання відповідної ліцензії, також визначено порядок видачі, призупинення дії ліцензій та їх анулювання.

Однією з основних вимог видачі та дії ліцензії є надання документа, що підтверджує внесення річної плати і надходження коштів до бюджету.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (в редакції, діючої на момент отримання позивачем вищезазначеної ліцензії), суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного виробництва (імпорту).

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 17.11.2006 року № 374-V, який набув чинності з 01.01.2007 року, були внесені зміни до ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, відповідно до яких суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

При цьому суд зазначає, що згідно імперативних приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, враховуючи, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, позивач, сплативши до набрання чинності Законом України № 374-V від 17.11.2006 року щорічну плату за ліцензію в сумі 250 000,00 грн. та отримавши у встановленому порядку ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АВ № 106599 від 01.12.2006 року за реєстраційним № 314, має право на підставі зазначеної ліцензії на тих самих умовах, які діяли на момент її видачі та внесення щорічної оплати, здійснювати поставки алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, а тому нарахування відповідачем фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, є безпідставним.

Разом з тим, змінами, внесеними Законом України від 17.11.2006 року №374-V до ст.15 Закону України ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Підпунктом 1.4. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

В свою чергу, згідно приписів ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Статтею 1014 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, вигідніших для комітента, і відповідно до його вказівок.   

Проте, як з'ясовано судом і не спростовано відповідачем, позивачем були передані ТОВ ”Петрус” згідно товарно-транспортної накладної серії АААЗ № 526583 від 18.01.2007 року 20 пляшок бальзаму ”Квітуча долина” загальною вартістю 67,20 грн. саме на комісію за договором комісії № 10/10 від 10 жовтня 2006 року, укладеного між позивачем (комітентом) та ТОВ „Петрус” (комісіонером) без переходу права власності на товар, а не на реалізацію.

Таким чином, з урахуванням викладеного передача товару в межах договору комісії від комітента комісіонеру не є поставкою ні в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість”, ні в розумінні Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, оскільки така передача не передбачає перехід права власності на товар.

Отже, враховуючи, що передача 20 пляшок бальзаму „Квітуча долина” загальною вартістю 67,20 грн. була здійснена в межах виконання вищезазначеного договору комісії № 10/10 від 10 жовтня 2006 року без переходу права власності на зазначені алкогольні напої, підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, згідно оскаржуваного рішення від 18.01.2007 року № 25 відсутні.

Крім того, щодо порядку прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Статтею 1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні” визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Указом Президента України від 11.07.2001 р. № 510/2001 „Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.

Підпунктом 2 п. 2 вищенаведеного Указу Кабінету Міністрів України доручено здійснити у двотижневий строк заходи, пов'язані з покладенням на Державну податкову адміністрацію України функцій із забезпечення реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, передбачивши, зокрема, вирішення питань щодо ліквідації Державного департаменту регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну у складі Міністерства фінансів України та створення у складі Державної податкової адміністрації України відповідного департаменту з питань реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його територіальних підрозділів.

На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 07.08.2001 р. № 940 „Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору”, відповідно до якої утворено у складі ДПА України Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи. Пунктом 2 зазначеної Постанови від 07.08.2001 р. № 940 встановлено, що Департамент очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної податкової адміністрації. Регіональні управління очолюють начальники, які призначаються на посаду та звільняються з посади начальником Департаменту. Департамент діє на підставі положення, що затверджується Головою Державної податкової адміністрації, а його регіональні управління - на підставі положень, що затверджуються начальником Департаменту.

Розроблення та затвердження Положення про Департамент покладено на Державну податкову адміністрацію, в якому необхідно передбачити основні завдання щодо участі в реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, сплати акцизного збору, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері, зокрема:

- здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб'єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію;

- ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

- застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- запобігання незаконному виробництву та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

На виконання Указу Президента України від 11.07.2001 р. № 510/2001, постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 р. № 940 наказом ДПА України від 09.08.2001 р. № 320 створено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів (наказ ДПА України від 09.08.2001 р. № 320 втратив чинність у зв'язку з прийняттям наказу ДПА України від 10 лютого 2007 року № 71 „Про затвердження Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України”).

Але згідно Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого Наказом ДПА України від 21.08.2001 р. № 331, що був чинний на момент прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем рішення, до функцій Департаменту належали, зокрема:  

- (п. 3.14) здійснення відповідно до законодавства регулювання і контроль у сфері виробництва, зберігання, транспортування та реалізації спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та виробництва парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового;

- (п. 3.16) організація видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, і парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами;

- (п. 3.19) ведення реєстрів виробників парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового і виробників, імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- (п. 3.24) організація проведення перевірок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо обігу на митній території України спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, інвентаризацію цієї продукції та сировини на підприємствах усіх форм власності, які виробляють, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію;

- (п. 3.26) застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- (п. 3.37) звернення до суду з позовами про стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Також статтею 16 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698, Департамент визначено органом, що здійснює ліцензування таких видів діяльності:

- виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв;

- оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями;

- виробництво тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами;

- виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Оскільки відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, суд  доходить висновку, що законодавчими актами йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, оскільки вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.

Відтак, оскільки Балтська МДПІ не є підрозділом Департаменту, суд вважає, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 25 від 18.01.2007 року за межами своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Проте, виходячи з вищевикладеного, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення щодо застосування до позивача фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання права на здійснення поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та скасування рішення про застосування фінансових санкцій задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ право Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” (66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка; код ЄДРПОУ 00412040) на здійснення поставок алкогольних напоїв в межах обсягів власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам до 01.12.2007 р. на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв Серії АВ № 106599 від 01.12.2006 року, реєстраційний № 314, без отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями.

3.          СКАСУВАТИ рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.01.2007 року № 25 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 28 березня 2007 р.

                          Суддя                                                                                 Петров В.С.