Рішення

від 12.07.2006 по справі 3/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.06р.

Справа № 3/92

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ЛТД", м. Дніпропетровськ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський силікатний завод",                             м. Дніпропетровськ 

про стягнення 15 000 грн. 00 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

 позивача - Мирний Є.Ю., посвідчення № 1.

                    Тропін В.В., дов. від 27.12.2005р.

відповідача - Молчанов О.П., начальник юр. служби, дов. № юр 20/35-2005 від 04.01.2005р.                                  

                       Невзорова Я.В., дов. № 20/118-06 від 05.05.2006р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача вартість  наданих послуг по охороні об'єктів у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач позов заперечує та пояснив, що сторонами укладено договір №0-1 від 17.11.2000р. про надання охоронних послуг. 01.11.2001р. договір за взаємною згодою сторін було розірвано. Борг Відповідача за цим Договором становить 117 768,07 грн. Однак позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а також погашенням грошових вимог Позивача, так як ним не подано заяву в рамках процедури банкрутства, порушеної 06.02.2002р. відносно Відповідача Господарським судом Дніпропетровської області у справі № Б26/8/02, 11.10.2002р. у газеті "Голос України" № 187 опубліковано об'яву  про порушення справи про банкрутство Відповідача. Акт звірки взаєморозрахунків від 13.03.2003р. строків позовної давності не перериває. Крім того, сума 15 000,00 грн. в переліку боргів не значиться.                                                            

Позивач подав заперечення на відзив Відповідача та пояснив, що вимога Позивача носить поточний характер, оскільки об'яву про порушення процедури банкрутства дано 11.10.2002р., а вимога про оплату виникла 27.02.2006р. Щодо позовної давності, строк виконання зобов'язання не визначений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк  з моменту пред'явлення вимоги кредитором. Право вимоги виникло 27.02.2006р.

Відповідач вважає, що позиція Позивача про  виникнення вимоги не підтверджується матеріалами справи та спростовується наданими ним доказами.

Заявою від 11.05.2006р. Позивачем змінені підстави позовних вимог і вказано на те, що відносини сторін, за якими підписані акти приймання виконаних послуг, регулювалися договором №0-1 від 17.11.2000р.                                                                                \

Відповідач заперечує проти вказаних підстав, мотивуючи припиненням дії договору № 0-1 від 17.11.2000р. у силу закінчення терміну його дії.

          Справа згідно зі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

17.11.2000р. сторонами укладено договір №0-1 про надання послуг з охорони (далі Договір), відповідно до якого Позивач зобов'язався надавати послуги з охорони об'єктів Відповідача, а останній до п'ятого числа кожного поточного місяця зобов'язався провести розрахунок за Договором (п. 1.1., 3.2. Договору).

          Зміст умов угоди № 0-1 узгоджено сторонами у редакції Відповідача.          Додатковою угодою від 20.11.2000р. сторонами внесені зміни у порядок проведення розрахунків за надані послуги.                              

          Додатком №3 від 01.04.2001р. змінена калькуляція вартості послуг.                                                  Додатком №4  від 01.04.2001р. змінена договірна ціна.                                                                      Додатком №6 від 01.04.2001р. врегульовано можливість проведення розрахунків відповідача з позивачем продукцією заводу.                                                                                           За фактом виконання послуг з охорони сторонами підписані акти приймання виконаних послуг:          від 31.03.2001р. на суму 13034,91 грн., від 04.05.2001р. - 18154,50 грн., від 01.06.2001р. - 18759,74 грн., 02.06.2001р. - 18154,50  грн., від 01.08.2001р. - 18759,65 грн., від 03.09.2001р. –18759,65 грн., від 01.10.2001р. –18154,50  грн.                                                            На підставі актів приймання виконаних послуг Позивачем передані Відповідачеві відповідні рахунки.                                                                                                                                  01.10.2001р. сторонами підписаний акт про зняття охорони.                                                   Відповідач протягом 2001р., частково розрахувався за надані послуги шляхом відвантаження продукції на суму 45180,18 грн. та проведенням платежу на суму 2000,00 грн., у зв'язку з цим борг Відповідача за послуги з охорони становить 117 768,07 грн.          

          Згідно з додатковою угодою від 08.02.2002р. Відповідач зобов'язався до 15.03.2003р. провести розрахунки за отримані за Договором послуги цеглою силікатною. Про готовність відвантаження продукції Відповідач зобов'язався повідомити Позивача. Відповідач обов'язок про передачу цегли у власність Позивача не виконав.                                                                                Вказаною додатковою угодою сторони погодили, що у разі невиконання Відповідачем даної угоди протягом трьох днів з моменту її закінчення, він гарантує оплату вартості наданих послуг у розмірі 117 768,07 грн.          

          13.03.2003р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким сальдо на користь Позивача складає 117 768,07 грн.                                                                                27.02.2006р. Позивачем направлено Відповідачеві вимогу (вих. №18) про проведення платежу. Зазначену вимогу Відповідач  у семиденний термін не виконав.                                                   Свої заперечення Відповідач мотивує відсутністю у Позивача правових підстав для стягнення вказаної суми, у зв'язку з тим, що ним не подано заяву в рамках процедури банкрутства Відповідача, порушеної у справі № Б26/8/02 Господарським судом Дніпропетровської області, у зв'язку з чим дані вимоги Позивача, належать до конкурсних вимог і вважаються погашеними.                                                                                                               Дану позицію Відповідача суд не приймає.                                                                                Так, статтею1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) визначене поняття кредитора –це юридична або фізична особа, що має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Цією ж статтею визначено поняття й конкурсного кредитора.                                                                                                                                            Як вбачається з матеріалів справи публікацію про порушення процедури банкрутства відповідача здійснено 11.10.2002р.                                                                                                     Згідно зі ст.14 Закону кредитори, що мають грошові вимоги до боржника, зобов'язані заявити про них у господарський суд протягом тридцяти днів.                                                                       Обов'язок Відповідача і, відповідно, вимога Позивача на момент публікації оголошення про порушення процедури банкрутства і протягом тридцяти днів з моменту публікації, виходячи з положень ст.1 Закону, не були грошовими і не могли бути заявлені в справі про банкрутство Відповідача.

          Позивач мав право вимоги, а Відповідач зобов'язаний був передати у власність Позивача продукцію в порядку, встановленому угодою від 08.02.2002р. Тобто, даною додатковою угодою змінені предмет і спосіб виконання зобов'язання з розрахунку за надані послуги, цією ж угодою обумовлено обов'язок Відповідача повідомити Позивача про  готовність виконати зобов'язання, що ним не було зроблено.

          Зі змісту даного документу убачається, що у період з 08.02.2002р. до 15.03.2003р. грошове зобов'язання було відсутнє. Мало місце зобов'язання з передачі у власність Позивачеві продукції в асортименті, у  кількості  і у строк, установлених додатковою угодою від 08.02.2002р. Виникнення обов'язку оплати у грошовій формі виникло у зв'язку з невиконанням зобов'язання, обумовленого  додатковою угодою з передачі цегли.          Погашення вимог майнового характеру Законом не передбачено.                                        

          З урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд вважає, що вимоги Позивача у даній справі є поточними відносно справи про банкрутство Відповідача, вони не задоволені, щодо них відсутня угода про припинення.                                                                                          Не приймається судом і позиція Відповідача про припинення дії договору №0-1 від 17.11.2000р. у зв'язку із закінченням терміну його дії.                                                                                 Двосторонній договір є сукупністю взаємних зобов'язань його сторін.                                         Глава 19 ЦК УРСР, що діяв на момент підписання Договору, не передбачала такої підстави припинення зобов'язань, як закінчення терміну дії договору. Частиною 1 ст.216 ЦК УРСР установлювалося, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічне положення містить і ст.599 ЦК України.                                                                       З урахуванням невиконання Договору він не є таким, що припинився. Закінчення терміну дії договору, згідно  з главою 19 ЦК УРСР,  не є підставою припинення зобов'язання.                    З урахуванням додаткової угоди від 08.02.2002р., Позивач одержав право вимоги виконання грошового зобов'язання з 19.03.2003р. Трирічний термін на момент направлення вимоги від 27.02.2006р. № 18 не минув. Не закінчився він і на дату подачі позовної заяви у справі –06.03.2006р., тому суд не приймає заперечення Відповідача щодо  закінчення строку позовної давності для захисту прав Позивача.                                                                                          Розмір позовних вимог –15 000,00 грн. Позивачем обґрунтовано як вимоги про часткове стягнення заборгованості за надані Відповідачеві послуги з охорони у березні 2001р. (13034,91 грн.) та квітні 2001р. (1965,09 грн.), що не суперечить чинному законодавству.                                                                                                                                  У силу ст. 526, 525 ЦК України (ст. 161, 162 ЦК УРСР) зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, відповідно  до вказівок закону, договору; одностороння відмова від виконання  зобов'язань не допускається.                              

          За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.          

          Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на Відповідача.                                        Керуючись ст. 49, 75,  82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

             Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський силікатний завод", 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1 (код ЄДРПОУ 00290400, р/р 2600230132630 у Індустріальному відділенні ПІБ, МФО 305437)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ЛТД", 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 34-А (код ЄДРПОУ 30816255, р/р 26006903020100 у ДОД АППБ "Аваль", МФО 305653)  15 000 грн. 00 коп. –боргу, 150 грн. 00коп. –витрат по сплаті державного мита,  118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

               Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                                                                С.Г.Юзіков

Рішення підписане 28.07.2006р.