Рішення

від 05.04.2007 по справі 02/1217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/1217

                    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

           "05" квітня 2007 р.                                                                Справа №  02/1217

          Господарський суд Черкаської області в складі   головуючого судді  Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача: Герасименко А.О. –за довіреністю,

першого відповідача:  не з'явився, другого відповідача:  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу   

за позовом  Акціонерного банку "Київська Русь" в особі Черкаської філії        

до приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір" (перший відповідач),

до  Фермерського господарства "Нива" (другий відповідач)    

про  визнання договору недійсним,  визнання права звернення стягнення на заставлене майно та витребування майна із чужого незаконного володіння,

                                                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 27 жовтня 2006 року між ФГ "Нива" та ПСП  "Веселий хутір", про визнання права позивача  на підставі рішення господарського суду від 15.12.2006 року на звернення стягнення на заставне майно згідно з договором застави і про витребування майна із незаконного володіння ПСП  "Веселий хутір", що є недобросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від 27.10.2006 року.

Заявою від 26.03.2007 року  № 164/10-68 позивач змінив позовні вимоги  та просить визнати недійсним, на підставі статей 203, 215 ЦК України, договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2006 року між ФГ «Нива»та ПСП «Веселий хутір", стягнути з відповідачів кошти в сумі 67485 грн. 12 коп. в рахунок наявної заборгованості та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачами укладено оспорюваний договір купівлі-продажу  від 27.10.2006 року  без згоди позивача, який є заставодержателем за договором застави № 809-12 від 05.04.2006 року, укладеним позивачем із ФГ “Нива” для забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором  № 808-12 від 05.04.2006 року. Застава майна ФГ “Нива” була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.04.2006 року,  в якому було вказано про  заборону відчуження цього майна. Однак, відповідачі, незважаючи на заборону відчуження, уклали договір купівлі-продажу майна від 27.10.2006 року, а в подальшому перший відповідач здав придбане майно на металоломом, тобто заставне майно відсутнє, про що складений  акт державною виконавчою службою, і в зв'язку з відсутністю заставного майна неможливе виконання рішення господарського суду Черкаської області  від 15.12.2006 року по справі  № 16/5896 за позовом банку до ФГ “Нива”. Також позивач просить стягнути із відповідачів на підставі статей 216, 1213 ЦК України кошти в сумі 67485 грн. 12 коп. в рахунок наявної заборгованості, які позивач повинен був одержати за рахунок реалізації заставного майна по рішенню господарського суду від 15.12.2006 року у справі № 16/5896, але не може одержати в зв'язку  з відсутністю майна.  

 Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у зміненій редакції, пояснив, що при визначенні ціни позову позивач виходив із того, що сторони у договорі застави вказали  ціну майна (без вартості двох тракторів, які позивач не вказував у позовній заяві) в розмірі 72260 грн. станом на 05.04.2006 року, а перевірити ціну  на даний момент неможливо в зв'язку з відсутністю майна з вини ПСП “Веселий хутір”, яке здало його на металолом; що в зв'язку з укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу та фактичною відсутністю майна  позивачу завдано  шкоди, яка повинна бути відшкодована набувачем за договором купівлі-продажу.

           Відповідачі належним чином (рекомендованими листами) повідомлені про час і місце розгляду справи, але не надіслали суду заперечень проти позову, не направили своїх представників у судові засідання, не повідомили суду поважних причин їх неявки. Відповідачами у даному спорі є підприємства –юридичні особи,  представником підприємства може бути будь-яка особа,   визначена керівником,  чи керівник особисто. Суд вважає можливим  розглянути справу без представників відповідачів,  за наявними у справі матеріалами.   

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд  встановив наступне.

     Рішенням господарського суду Черкаської області по справі № 16/5896 від 15 грудня 2006 року було повністю задоволено позов АБ "Київська Русь" в особі Черкаської філії до Фермерського господарства "Нива", розірвано кредитний договір  № 808-12 від 05.04.2006 року та стягнуто  із останнього на користь банку 65000 грн. боргу по кредиту,  1289,17 грн. відсотків шляхом звернення стягнення на заставлене майно по договору застави № 809-12 від 05.04.206 року,  перелік якого викладено в додатку № 1 до договору застави і який є невід'ємною частиною вказаного рішення. Тобто, рішенням суду стягнуто за рахунок заставленого фермерським господарством майна  його борг  перед позивачем в загальній сумі 66 289,17 грн.  Крім цього, вказаним рішенням суду із ФГ “Нива” стягнуто кошти в сумі 975 грн. штрафу, 193,95 грн. фіксованої плати за відкриття кредитної лінії.

       Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, встановлені  рішенням суду факти видачі  ФГ “Нива” кредиту, укладення кредитного договору № 808-12 від 05.04.2006 року, договору застави № 809-12 від 05.04.206 року, наявності боргу по кредиту та процентах в загальній сумі 66 289,17 грн., звернення стягнення на майно на користь позивача є доведеними і не потребують повторного доказування. У вказаному рішенні дана оцінка кредитному договору, застави, факту отримання та неповернення кредиту та наявності заборгованості ФГ “Нива” по процентах. Суд зазначає, що договір застави  містить всі істотні умови для договорів даного виду, підписаний повноважними представниками, він не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки  законом не встановлена така  вимога для договорів застави сільськогосподарської техніки та інвентаря, а в договорі така умова відсутня;  відповідно до статті 585 ЦК України,  статті 16 ЗУ “Про заставу”  право застави  виникає з моменту укладення договору застави, отже інше положення не відповідає  вимогам закону, тому не може  прийматися до уваги;  сторони в подальшому, після укладення договору застави, виконували його умови,  перевіряли його виконання, наявність та стан збереження майна.

       Рішення суду від 15.12.2006 року не оскаржувалося, набрало законної сили, на його виконання судом виданий  наказ від 29 грудня 2006 року, який був пред'явлений банком державній виконавчій службі для виконання.

  Однак,  як вбачається,  наказ суду не був виконаний в зв'язку  з відсутністю у  фермерського господарства “Нива” майна, оскільки  ФГ “Нива”  продало сільськогосподарську техніку, яка вказана у переліку до договору застави та в рішенні суду у справі № 16/5896, приватному сільськогосподарському підприємству "Веселий хутір" за договором купівлі-продажу  від 27 жовтня 2006 року.  Вказаний договір  позивач просить визнати недійсним і суд приходить до висновку про законність такої вимоги позивача,  виходячи із наступного.   

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)  вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В частині 1 статті 203 ЦК України  вказано,  що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим засадам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

        До Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 3073306  від 06.04.2006 року про заставу  майна ФГ “Нива” за договором застави  від 05.04.2006 року, укладеним із позивачем, при цьому чітко вказано  повний перелік всього заставленого майна  та вказано про заборону його відчужувати.  Реєстрація застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не оскаржувалася.

           Згідно частини 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”  предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або  договором.

        Згідно статті 17 Закону України  “Про заставу” заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. В пункті 2.1.   договору застави  вчинене посилання на статтю 35 ЗУ “Про заставу”, в якій вказано на  необхідність одержання згоди заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет застави.    

  Як вбачається,  такої згоди позивач, як заставодержатель за договором застави № 809-12 від 05.04.206 року,  фермерському господарству “Нива”  не надавав.

     Таким чином,  оспорюваний договір купівлі-продажу від 27.10.2006 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства, однак, в перелік  майна, яке продавалося,  включений Плуг ПЛН-3-35 вартістю 2783,33 грн., який відсутній у додатку до договору застави і який не був у заставі позивача. Тому  договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2006 року визнається судом недійсним частково, що не впливає на дійсність купівлі-продажу самого плуга.  

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.  У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами,  які існують на момент відшкодування.  Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної  шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.   

 Відповідно до статті 10 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України  за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна  відомостей про обтяження цього рухомого майна.   Оскільки, як встановлено,  обтяження майна фермерського господарства заставою банку було зареєстроване в установленому законом порядку  наступного дня після укладення договору застави, тому ПСП “Веселий хутір”  не  є  добросовісним набувачем за оспорюваним договором купівлі-продажу.  Отже,  придбане ним за недійсним договором майно може бути витребуване у ПСП  “Веселий хутір” як у недобросовісного набувача.

      Однак, як вбачається із поданих суду матеріалів, державною виконавчою службою встановлено  відсутність у ПСП “Веселий хутір” майна, яке було придбане ним у ФГ “Нива” за оспорюваним договором купівлі-продажу та повинно бути реалізоване для погашення заборгованості ФГ “Нива” перед банком відповідно до рішення господарського суду від  15.12.2006 року у справі № 16/5896.   Суду подані докази  того,  що ПСП  “Веселий хутір” здало придбане майно на металолом (це пояснення  директора ПСП “Веселий хутір”  Панова А.В. від 21.02.2007 року, Акт державного виконавця від 19.02.2007 року, Акт приймання металолому № 1/2-07 від 01.02.2007 року).

       Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому  це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,  згодом відпала.  В частині 3 статті 1212 ЦК України вказано,   що положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, відшкодування шкоди особою,  яка незаконно набула майно.

    Відповідно до статті 1213 ЦК України  набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.  У разі  неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

       Суд приходить до висновку,  що вимога позивача є правомірною в частині вимоги про стягнення коштів із ПСП  “Веселий хутір”, оскільки це є збитками позивача, які він поніс в результаті відчуження та знищення заставного майна,  однак,   правомірною до стягнення суд вважає суму  66 289 грн. 17 коп.,  яку позивач мав право отримати за рахунок заставленого майна відповідно до рішення господарського суду від 15.12.2006 року у справі № 16/5896,  оскільки решту суми  (975 грн. штрафу, 193,95 грн. фіксованої плати за відкриття кредитної лінії) він має право отримати із фермерського господарства “Нива” на підставі наказу господарського суду від 29.12.2006 року.

Суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення коштів із фермерського господарства "Нива”, виходячи із того, що статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України встановлено сплату коштів набувачем майна та відшкодування шкоди винною особою, але цими статтями не передбачено солідарного обов'язку,  а згідно статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або  солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.   

Суд вважає, що на підставі статті 49 ГПК України з першого відповідача  підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита в сумі 662 грн. 89 коп. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Із другого відповідача позивачу слід відшкодувати 85 грн. державного мита за вимогу немайнового характеру та  59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також позивачу необхідно повернути 85 грн. державного мита  в зв'язку із надлишковою сплатою.

Виходячи з викладеного,  керуючись ст. ст.  49, 82-85  ГПК України, суд  

В И Р І Ш И В :  

1.           Позов задовольнити частково.

2.  Визнати частково недійсним договір  купівлі-продажу від 27 жовтня 2006 року, укладений  приватним  сільськогосподарським підприємством  "Веселий хутір"  та фермерським господарством "Нива”, за винятком купівлі-продажу  плуга ПЛН-3-35.  

 3. Стягнути із приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір" (с.Веселий Хутір, Чорнобаївський район Черкаської області, ідентифікаційний код 32402645) на користь  Акціонерного банку "Київська Русь" (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 25874674) кошти в сумі 66 289 грн. 17 коп., 662 грн. 89 коп. витрат на сплату державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

    4. Стягнути із  фермерського господарства "Нива" (с. Тимченки, Чорнобаївський район Черкаської області, ідентифікаційний код 31013450) на користь  Акціонерного банку "Київська Русь" (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 25874674)  85 грн. витрат на сплату державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

           5. В решті позовних вимог та в позові до фермерського господарства "Нива" про стягнення коштів відмовити.

           6. Видати  Черкаській філії Акціонерного банку "Київська Русь" довідку на повернення державного мита в сумі 85 грн. в зв'язку  із зайвою сплатою.                    

  Рішення може бути  оскаржене до Київського  міжобласного апеляційного господарського суду.

  Суддя                                                                                         А.Д.Пащенко

  Рішення підписане суддею 12.04.2007 року.