Постанова

від 11.04.2007 по справі 34/354а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/354а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

11.04.2007 р.                                                                                 справа №34/354а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Смирнов В.М.- за дов. № б/н  від 20.03.07р.,

від відповідача:Пефтієва Л.М. – за дов. № 5038/10/10від 10.04.07р., Берющев С.Д. - за дов.№ 5055/10/10  від 10.04.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекцїя у Старобешевському районі Донецької області смт.Старобешеве

на постанову  господарського суду

Донецької області

від23.01.2007 року

по справі№34/354а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-2002" с.Глинки

доДержавної податкової інспекції у Старобешевському районі Донецької області смт.Старобешеве

провизнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

          26.10.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-2002" с. Глинки звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902351/0 від 08.09.2006року в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 16766,30грн.                

Ухвалою від 26.10.2006р. позовна заява була залишена без руху на підставі п.3,4,5 ст.106 КАС України.

Ухвалою від 15.11.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.

          Ухвалою від 30.11.2006р. провадження у справі зупинялося до 25.12.2006р. для надання сторонами додаткових документів.           

          Позивач додатковою заявою від 23 січня 2007року (вхід.№02-41/2622) уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000902351/0 від 08.09.2006року у частині нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 16766,30грн

Постановою від 23.01.2007р. (в повному обсязі виготовлена 26.01.2007р.) у справі № 34/354а господарський суд Донецької області (суддя  Кододова О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рассвєт –2002” с. Глинки  задоволенні повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області №0000902351/0 від 08.09.2006року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16766,30грн.

Присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю “Рассвєт –2002”  з  Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Загальний строк розгляду справи склав 2 місяці 8 днів.        

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з прийнятою постановою господарського суду від 23.01.2007р. не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, якою відмовити ТОВ "Рассвєт-2002" с. Глинки  у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального та процесуального права ( пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а також прийняв своє рішення керуючись лише формальними підставами, та залишив поза своєю увагою фактичні обставини справи.

          ТОВ "Рассвєт - 2002" в своєму позові оскаржувало факт неякісно оформлених податкових накладних (відсутній податковий номер

платника податку ( покупця ) та номер свідоцтва про реєстрацію платника

ПДВ), які підприємство включило до складу податкового кредиту на загальну суму 16766, 3 грн.

          Посилається на те, що на підставі пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97- ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" помилки при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних, а саме - помилки в індивідуальному номері позивача або їх відсутність не дають право включення в податковий кредит ТОВ „Рассвєт - 2002". В цьому випадку вказаний податковий номер не належить позивачу, а належить іншому СПД, або в загалі не існує. Тому не вірно вказана навіть одна цифра індивідуального податкового номеру є порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість"  і не дає право на податковий кредит.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПАУ від 30.05.97р. № 165 „ Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів ( робіт, послуг ), порядку їх заповнення", та зареєстровано в міністерстві юстиції України 23.06.97р. № 233/2037.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної.

Посилається на те, що питання висвітлене в оглядовому листі Вищого господарського суду від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 та багаторазово пояснювалось листами ДПА України № 10138/6/19-2415 від 10.12.2003р., № 10408/6/15-2415-26 від 19.12.2003р. та інші.

Щодо проведення зустрічних перевірок по питанню правомірності заявленого до відшкодування ПДВ та згідно наказу ДПА України від 24.04.2003р. № 196/ДСК зі змінами, затвердженими наказом ДПА України від 26.05.05р. № 187/ДСК, то  у ході проведення планових позапланових виїзних документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ проводяться зустрічні перевірки основних постачальників. При цьому обов'язковим перевіркам підлягають суб'єкти господарювання у яких перевіряємим платником податку протягом місяця придбано товарів ( робіт, послуг ), де сума ПДВ складає 10 тис.грн. та більше. У нашому випадку ці суми не складають граничного рівня, при якому іншими податковими органами були б проведені зустрічні перевірки.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги судову практику а саме в тому, що постановою апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. по справі № 26/482а, судова колегія погодилась з доводами податкового органу і зазначила, що суд першої інстанції не правомірно визнав не суттєвим порушенням допущені помилки в індивідуальному номері позивача. Судова колегія по цієї справі вважає, що невідповідність індивідуального податкового номеру зазначеного у податкових накладних позбавляє платника податку враховувати ці накладні у своєму податковому обліку. Вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення помилково дійшов висновку, що припущення помилки в індивідуальному податковому номері позивача має характер описки, оскільки відповідно до п. „г" п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити податковий номер платника податку покупця.

Аналізуючи матеріали справи та відповідні вимоги матеріального права відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та не взяв до уваги пояснення відповідача.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач вважає постанову суду законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Посилається на те, що відповідач не взяв до уваги, що спірні податкові накладні були видані по реальним господарським операціям і позивач сплатив податок на додану вартість разом з вартістю придбаних товарів та послуг, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. Сплачені суми податку на додану вартість були включені у податкові зобов'язання та сплачені до бюджету контрагентами позивача. Зазначає, що виявлені помилки у заповненні податкових накладних не привели до втрат бюджету.

      4. Як встановлено судом першої інстанції, та визнається сторонами по справі:

Відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.04.2005року по 31.03.2006року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт перевірки №  455/23-0/32200686 від 23.08.2006 р.  

З висновку акту перевірки вбачається , що позивачем порушені вимоги:

-          пп..7.3.1 п.7.3, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005рік на суму 21678,00грн. по декларації з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника (пункт 11.29 Закону), в тому числі за квітень 2005року у сумі 7936,00грн., за  травень 2005року у сумі 8663,00грн., за червень 2005року у сумі 167,00грн., за вересень 2005року у сумі 4912,00грн.;

-          пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005рік на суму 233,00грн. по загальній декларації з ПДВ, в тому числі за листопад 2005року у сумі 213,00грн., за грудень 2005року у сумі 20,00грн.

          На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902351/0 від 08.09.2006року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у тому числі 21911,00 грн. основного платежу  та штрафні (фінансові) санкції склали –170,00 грн., всього на загальну суму 22081,00грн. (л.с.5).

          Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000902351/0 від 08.09.2006року у частині нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 16766,30грн.

          Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивач у порушення  п.п.7.2.1 п.7.2, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по неякісно оформленим податковим накладним на загальну суму 16766,30грн. Позивачем до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по неякісно оформленим  податковим накладним, а саме: у квітні 2005року - у податковій накладній №145/5 від 27.04.2005р. від ТОВ “Донбаснафтопродукт” Приазовська філія на загальну суму 2795,85грн. у тому числі ПДВ 465,98грн. не вірно вказаний податковий номер платника податку (покупця); у податковій накладній №48 від 04.04.2005р. від ПП “Агротех” на загальну суму 2160,00грн. у тому числі ПДВ 360,00грн. відсутній податковий номер платника податку (покупця) та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; у податковій накладній №139 від 29.04.2005р. від “Агротех” на загальну суму 42660,00грн. у тому числі ПДВ 7110,00грн. відсутній податковий номер платника  податку (покупця) та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

У травні 2005року - податковій накладній №167/5 від 04.05.2005р. від ТОВ “Донбаснафтопродукт” Приазовська філія на загальну суму 51978,80грн. у тому числі ПДВ 8663,13грн. не вірно вказаний податковий номер платника податку (покупця).

У червні 2005року - у податковій накладній №198 від 09.06.2005р. від ТОВ “Точмаш-Сервіс” на загальну суму 534,60грн. у тому числі ПДВ 89,10грн. не вірно вказаний податковий номер платника податку (покупця).

-          У податковій накладній №0-950 від 10.06.2005р. від ТОВ “Авто Інжирінг” на загальну суму 468,55грн. у тому числі ПДВ 78,09грн. не вірно вказаний податковий номер платника податку (покупця) (л.с.26-31).

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

5.1.Щодо доводів відповідача про те, що  податкові накладні не відповідають вимогам пп. 7.2.1. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

        Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України  від 30 травня 1997 р. N 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 із змінами та доповненнями.

Згідно п. 2 названого порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Інших підстав недійсності податкової накладної ні Закон ні Порядок не містять.

За таких підстав судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що недоліки у заповнені податкових накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема відсутність податкового номеру платника податку (покупця) або його не вірне визначення у податковій накладній,  також  відсутність номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не є підставою для визнання цих податкових накладних недійсними.

        Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями)  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, у даному випадку право платника податку на податковий кредит  повинно бути підтверджене  податковою накладною, виданою особою, яка зареєстрована платником податку і якій присвоєно індивідуальний податковий номер .

          На підставі податкових  накладних відповідач мав можливість ідентифікувати як продавця, так і покупця, встановити достовірність надання послуг (товарів, робіт) та їх сплату.

          Недотримання позивачем порядку встановленого пп. 7.2.6 п 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення  позивачем сум податку до податкового  кредиту, оскільки відповідно до абз.3 пп.7.2.6 ст.7 закону отримання скарги від отримувача товару на те що постачальником порушено порядок заповнення податкової накладної є підставою для проведення позапланової перевірки податковим органом такого постачальника для з'ясування  достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань  за такою цивільно правовою операцією з цього податку.

5.2. Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги судову практику а саме в тому, що постановою апеляційного господарського суду від 06.06.2005р. по справі № 26/482а, судова колегія погодилась з доводами податкового органу і зазначила, що суд першої інстанції не правомірно визнав не суттєвим порушенням допущені помилки в індивідуальному номері позивача.

Судовою колегією ці доводи відповідача не приймаються, оскільки відповідно до п.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Справа                   № 26/482а стосується інших осіб, тому не може бути прийнята судовою колегією як встановлені обставини, які звільнені від  доказування відповідно до ст.72 КАС України.

Крім того, судова колегія зазначає, що справа № 26/482а розглядалася за нормами Господарського процесуального кодексу України, а не по Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд адміністративного позову за правилами Кодексу адміністративного судочинства України впливає на права та обов'язки  сторін, у тому числі відповідно до ст.71 КАС України обов'язок доказування  правомірності донарахувань покладаються на державний орган, а не на платника податку, тому не може бути врахована судова практика Вищого господарського суду України до справи № 34/354а, яка розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України та враховується практика Вищого адміністративного суду України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані  докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області №0000902351/0 від 08.09.2006року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16766,30грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

           У Х В А Л И Л А :

          Постанову господарського суду Донецької області по справі                      № 34/354а від 23.01.2007р. (в повному обсязі виготовлена 26.01.2007р.)  залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі   13.04.2007р.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС