Ухвала

від 28.01.2016 по справі 465/7866/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/7866/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/783/118/16 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 за ч.1 ст. 191 КК України,

прокурора ОСОБА_7 ,

за апеляційною скаргою прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_8 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 рокупро повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и л а :

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015140080002146 від 6.08.2015 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 191 КК України, повернуто прокурору для приведення його у відповідність вимогам, передбаченим п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, протягом восьми днів з часу проголошення ухвали.

На ухвалу суду прокурор Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що ухвала суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, невідповідність обвинувального акта відзначена судом саме в частині відсутності даних про місце проживання потерпілого, оскільки замість таких даних зазначено місце реєстрації останнього. Проте прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем реєстрації і є місце проживання чи перебування особи.

Також вказівку в оскаржуваній ухвалі на те, що обвинувальний акт надісланий до суду не прокурором, який здійснював чи здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, вважає, що така не може бути предметом розгляду в судовому засіданні як на підставу повернення обвинувального акта. Так, супровідний лист про скерування обвинувального акта до суду підписується керівником прокуратури, а не процесуальним прокурором, адже сам обвинувальний акт підписаний слідчим та прокурором, процесуальні права та обов`язки якого підтверджені.

Щодо зазначення як підстави до повернення обвинувального акта те, що такий поступив на розгляд суду 4.12.2015 року в той час, коли він був затверджений прокурором 20.11.2015 року, то зазначає, що норми КПК України не містять вказівки на конкретно визначений строк, впродовж якого прокурор зобов`язаний скерувати обвинувальний акт до суду.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Зокрема, п.3 ч.2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство)

Згідно п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що, вона, перебуваючи у трудових відносинах із ТзОВ «Квартал 5», що підтверджується трудовим договором від 13.05.2014 року та, будучи особою, якій ввірено майно у володіння та яке перебувало у тимчасовому її віданні на законній підставі, 1.07.2015 року, у невстановлений період доби, протягом перебування на вищевказаному робочому місці та виконання своїх функціональних обов`язків, знаходячись у приміщенні магазину № НОМЕР_1 , який належить мережі магазинів ТзОВ «Квартал 5», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 119, маючи умисел на незаконне привласнення чужого майна, привласнила грошові кошти, які перебували в касі вищевказаного магазину, шляхом вчинення службової видачі грошових коштів у сумі 73 500 грн., які не здала в подальшому до інкасації, яку здійснювали працівники ПАТ «Державний ощадний банк України (АТ «Ощадбанк»), на підставі договору № 116 на інкасацію готівкових коштів від 13 лютого 2015 року, чим завдала матеріальної шкоди на суму 73500 грн.

Колегією суддів встановлено, що за результатами підготовчого судового засідання суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону.

Так, обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію, анкетні відомості представника потерпілого ОСОБА_9 , але він не містить повних анкетних відомостей такого потерпілого, серед яких не зазначено його місце проживання, також не вказана юридична адреса потерпілого ТзОВ «Квартал 5».

Покликання прокурора в апеляційній скарзі про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 містить відомості про місце реєстрації потерпілого, що є тотожним місцю проживання особи, а тому такий відповідає вимогам ст. 291 КПК України, то такі, на думку колегії судді, не заслуговують на увагу, так як п.3 ч.2 ст. 291 КПК України чітко зазначає, які анкетні відомості потерпілого повинен містити обвинувальний акт.

Разом з тим слід зазначити, що з аналізу норм ст. 121 Конституції України, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 14.10.2014 року) та п.9.5.2. Інструкції з діловодства органів прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України № 3 від 15.01.2015 року, керівник місцевої прокуратури представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами місцевого самоврядування, а відтак супровідний лист, скерований на ім`я голови суду першої інстанції, може підписуватися керівником прокуратури і жодних застережень кримінальним процесуальним законом не передбачено.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутні повні анкетні відомості представника потерпілого ОСОБА_9 та юридична адреса потерпілого ТзОВ «Квартал 5», а за правилами ч.3 ст. 56 КПК України потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджає судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_6 з участю потерпілого, а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними, а висновок суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акта положенням п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 прокурору у зв`язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам КПК Українивинесена з додержанням вимог закону та підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 рокупро повернення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4