Ухвала

від 03.02.2016 по справі 760/17649/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12015000000000535 ОСОБА_5 на ухвалу Соломянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року про повернення обвинувального акта відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вахрушево, Луганської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Соломянського районного суду м. Києва від 17грудня 2015 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015000000000535 від 18 вересня 2015 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, повернуто прокурору.

Рішення суду про повернення обвинувального акта обґрунтовано тим, що при його складанні не дотримано вимоги КПК України. Зокрема, зазначено, що віднесення ОСОБА_6 , як державного службовця, до працівників правоохоронного органу, обґрунтовано лише посиланням на ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993р. №3781-ХІІ, який не є законом України про кримінальну відповідальність. В обвинувальному акті, відсутній перелік тих правоохоронних функцій, які на думку обвинувачення, здійснювала ОСОБА_6 на займаній посаді, на час вчинення інкримінованого правопорушення, що є обов`язковим елементом викладу фактичних обставин даного кримінального правопорушення. В обвинувальному акті лише зазначено, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою виконувала організаційно-розпорядчі функції. Водночас, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не вказано, які саме з перелічених в обвинувальному акті організаційно-розпорядчих функцій, що виконувала ОСОБА_6 , як начальник вказаного управління, відповідно до Тимчасового положення про управління податкового контролю та митного аудиту ГУ Міндоходів у Київській області, відносяться до правоохоронної діяльності та до виконання певної правоохоронної функції, що є обов`язковою умовою для віднесення службової особи до працівника правоохоронних органів.

Як на недолік обвинувального акта, суд також вказав, що правова кваліфікація дій обвинуваченої за конкретними статтями кримінального Закону не здійснена, а обвинувачення за цими статтями не сформульоване. Сторона обвинувачення обмежилася тільки тим, що перерахувала в обвинувальному акті всі дії, які на її думку, вчиняли особи, що мають відношення до даного провадження. Разом з тим, не зазначено, які саме дії ОСОБА_6 , що підпадають під правову кваліфікацію за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28 ч.3 ст.365 КК України, та які за ч.2 ст.28, ч.1 ст.365 КК України, прокурор вважає встановленими.

Окрім того, судом зазначено, що дії обвинуваченої кваліфіковані за статтею кримінального Закону в редакції, що прийнята після вчинення інкримінованого діяння, а відтак на момент його вчинення, не діяла, чим суттєво погіршено становище обвинуваченої.

В апеляційній скарзі, прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає ухвалу незаконною внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що суд вийшов за межі наданих повноважень, передбачених ст. 314 КПК України, та заздалегідь вирішив питання, які вирішуються при ухвалені вироку. Вказівка суду про те, що інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_6 діяння не містить складу кримінального правопорушення та його кваліфіковано з неправильним посиланням на закон України про кримінальну відповідальність. На підготовчому засіданні суд проаналізував предявлене обвинувачення по суті та визначив, що ОСОБА_6 не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 365 КК України, а саме працівником правоохоронного органу, тобто дав оцінку доказам у справі.

На думку прокурора, суд безпідставно послався на рішення Конституційного Суду України від 18 квітня 2012 року №10-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 364 КК України, предметом вирішення якого стала належність до працівників правоохоронних органів посадових осіб державної виконавчої служби, а не фіскальних органів, представником якого є ОСОБА_6 .

Прокурор стверджує, що судом невірно зазначено про кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч.3 ст.365 КК України в редакції закону України про кримінальну відповідальність, який прийнято після вчинення кримінального діяння, оскільки вказана норма кримінального закону у новій редакції не погіршує становище обвинуваченої.

Захисник ОСОБА_8 в інетересах обвинуваченої ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора подав заперечення, в якому просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а ухвалу Соломянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченої, яка у вирішенні апеляційної скарги прокурора покладається на думку суду, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору, на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 убачається, що він містить у собі всі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, а саме у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Пославшись в ухвалі на відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо правоохоронних функцій, які здійснювала ОСОБА_6 на займаній посаді; не зазначення у фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, які саме з перелічених в обвинувальному акті організаційно-розпорядчих функцій, що виконувала ОСОБА_6 , відносяться до правоохоронної діяльності; відсутність правової кваліфікації дій обвинуваченої за конкретними статтями кримінального Закону, сформульованого обвинувачення за цими статтями та фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365 та за ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, суд вийшов за межі тих питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання.

Замість перевірки дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України при складанні, затвердженні та підписанні обвинувального акту та додатків до нього, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінальних правопорушень, та до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Відтак, колегія суддів уважає, що рішення суду про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 прокурору, з наведених в ухвалі суду підстав не узгоджуються із вимогами кримінального процесуального закону, і є передчасним, з огляду на перелік питань, які вирішує суд на стадії підготовчого судового засідання.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_6 та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що ухвала сулу першої інстанції про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015000000000535 відносно ОСОБА_6 прокурору, постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Соломянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015000000000535 від 18 вересня 2015 року, відносно ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України скасувати.

Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого засідання.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-кп/796/534/2016 Категорія КК України ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1