Ухвала

від 27.12.2016 по справі 760/17649/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_5 адвоката

ОСОБА_6 ; захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ; захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження)

ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 12015000000000535,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_12 ,

обвинуваченої - ОСОБА_11 ,

захисника обвинуваченої - ОСОБА_13 ,

захисника зацікавленої особи - ОСОБА_6 ,

захисника зацікавленої особи - ОСОБА_8 ,

захисника зацікавленої особи - ОСОБА_10 ,

захисника зацікавленої особи - ОСОБА_14 ,

осіб щодо яких проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Вахрушево Луганської області, громадянка України, тимчасово не працююча, одружена, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 ,

проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

Засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 365 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік та один місяць; за ч. 1

ст. 366 КК України на 1 (один) рік обмеження волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік та один місяць.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно із вироком суду першої інстанції, ОСОБА_11 визнана винуватою у закінченому замаху на перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, що явно виходять за межі наданих йому повноважень, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, що повинно було призвести до спричинення тяжких наслідків інтересам юридичних осіб, які, однак, не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15. ч. 3 ст. 365 КК України. Крім того, ОСОБА_11 своїми умисними діями, що виразилися у службовому підробленні, а саме, у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України за таких обставин.

Приблизно 18.07.2013 року ОСОБА_11 була викликана до службового кабінету заступника директора Департаменту податкового та митного аудиту - начальника Управління податкового аудиту Міндоходів ОСОБА_15 за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, де особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що є її керівником, обвинуваченій була надана вказівка щодо термінового забезпечення здійснення незаконного адміністративного тиску на підприємства: ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» та ТОВ «Кондитер-Транс» шляхом організації та здійснення контролю за безпідставним призначенням і проведенням документальних перевірок вказаних суб`єктів господарювання, складанням за їх результатами актів з внесеними до них завідомо неправдивими відомостями про нібито виявлені порушення податкового законодавства за результатами проведення експортних фінансово-господарських операцій, з метою зупинення подальшого ведення ними законної господарської діяльності, передбаченої статутними документами.

В цей же день, ОСОБА_11 , знаходячись в службовому кабінеті заступника начальника ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_5 за адресою: м. Київ. вул. Народного Ополчення, 5-а, передала особі, що є її безпосереднім керівником та матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зміст зазначеної протиправної вказівки та отримала погодження на її виконання в повному обсязі.

Після цього, ОСОБА_11 , знаходячись в своєму службовому кабінеті адміністративної будівлі ГУ Міндоходів у Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а, вирішила сприяти злочинній діяльності шляхом перевищення своїх службових повноважень, вступивши в злочинну змову з іншими особами, що були її керівниками та матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Для реалізації зазначеного злочинного умислу, обвинувачена передала незаконну вказівку щодо організації та проведення перевірок ТОВ "Розподільчий центр плюс" та ТОВ "Кондитер-Транс", метою яких повинно було стати значне донарахування коштів до посадових осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Виконуючи незаконну вказівку, отриману від ОСОБА_11 , особи, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, підготували матеріали для призначення в серпні 2013 року позапланової перевірки ТОВ "Кондитер-Транс". В той же час, 06.08.2013 року розпочалася документальна планова перевірка ТОВ "Розподільчий центр "Плюс".

Після цього, ОСОБА_11 встановивши, що у ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» згідно наданих матеріалів та інформації з системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту відсутні розбіжності на значні суми в розрізі контрагентів у періоді, який перевіряється, а також будь-які інші відомості про не підтвердження реального здійснення товариством операцій з придбання товарів, робіт і послуг, з метою реалізації злочинних намірів щодо надання ревізору-інспектору опису псевдопорушень ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» податкового законодавства, убезпечення контролю за складанням акта документальної перевірки з внесенням до нього завідомо неправдивих відомостей про виявлені порушення податкового законодавства, під виглядом інформаційно-аналітичного супроводження перевірки вказаного товариства та надання методичної і практичної допомоги Переяслав-Хмельницькій ОДПІ з цього приводу, листами ГУ Міндоходів у Київській області від 16.08.2013 № 1840/7/10-36-22-01-12/108, від 27.08.2013 № 2083/7/10-36-22-01- 12/103, від

30.08.2013 № 2103/7/10-36-22-01-12/114 і від 13.09.2013 № 2568/7/10-36- 22-01-12 за підписом особи, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, взяла участь в організації численних заслуховувань вказаної ОДПІ щодо стану проведення планової документальної перевірки ТОВ «Розподільчий центр «Плюс».

Так, 29.08.2013 року та 05.09.2013 року ОСОБА_11 знаходячись у службовому кабінеті ОСОБА_5 за адресою: м. Київ. вул. Народного Ополчення, 5-а, під час проведення нарад під головуванням останнього з приводу заслуховування стану проведення планової документальної перевірки ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», діючи за попередньою змовою з особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження та інших невстановлених службових осіб ГУ Міндоходів у Київській області, достовірно знаючи, що за результатом проведення перевірки фінансово-господарської діяльності та податкової звітності ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» порушень вимог податкового, валютного чи іншого законодавства встановлено не було, довела незаконну вказівку особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження іншим особам, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, в частині необхідності внесення до акту планової документальної перевірки ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» завідомо неправдивих відомостей. Зокрема, визнати фінансово-господарські операції по взаємовідносинах і розрахунках з ДП «Кондитерська корпорація "Рошен" щодо купівлі-продажу кондитерських виробів такими, що спрямовані виключно на мінімізацію податкових зобов`язань підприємства, а також надала для безумовного виконання розроблений Міндоходів опис псевдо порушень у сфері нетипового експорту для використання його як шаблонної форми під час проведення перевірок вказаного товариства, а також ТОВ «Кондитер-Транс».

Продовжуючи свої злочинні дії, 17.09.2013 року ОСОБА_11 знаходячись у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі ГУ Міндоходів у Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення 5-а, виконуючи протиправну вказівку щодо забезпечення контролю за процесом складання актів планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» і документальної позапланової перевірки ТОВ "Кондитер Транс" з внесенням до нього завідомо неправдивих відомостей щодо порушень товариствами вимог податкового законодавства під час взаємовідносин і розрахунків з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», провела робочу нараду, на яку запросила інспектора-ревізора ОСОБА_16 та заслухавши останнього про стан складання актів в редакції, необхідній для забезпечення незаконного адміністративного тиску на підприємство, бажаючи настання для даного суб`єкта господарювання негативних наслідків, пов`язаних з припиненням його законної діяльності, перевищуючи свої службові повноваження, погодила внесені до проекту актів завідомо неправдиві відомості щодо псевдопорушень товариствами податкового законодавства і заниження податкових зобов`язань, надавши вказівку на їх технічне дооформлення, підписання та передачу одного примірника платникові податку.

Таким чином, за вказівкою обвинуваченої до акта позапланової документальної перевірки ТОВ "Кондитер Транс" від 02.10.2013 р. № 922/22-0/31101268, а також актів документальних перевірок ТОВ "Розподільчий центр "Плюс" від 24.09.2013 р. № 855/22-0/32395764 і від 18.12.2013 р. № 1511/22-0/32395764 ОСОБА_16 було внесено завідомо неправдиві відомості.

На підставі зазначених актів, особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, були підписані: примірник податкового повідомлення-рішення за формою "Р" від 11.01.2014 р. № 0006542201, що визначило податкове зобов`язання ТОВ "Кондитер Транс" за основним платежем податку на додану вартість у сумі 14 584 578,79 грн. та 2 976 869, 47 грн. штрафних санкцій, всього 17 561 448, 26 грн.. поклавши таким чином на платника податків обов`язок сплатити зазначену суму та примірник податкового повідомлення-рішення за формою "Р" від 14.10.2013 р. № 0000012201, що визначило податкове зобов`язання ТОВ "Розподільчий центр "Плюс" за основним платежем в сумі 15 817 932,80 грн. та 3 160 741.50 грн. за штрафними санкціями, всього 18 978 674,30 грн., що у більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 14.10.2013 року було визнане протиправним та скасовано.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0006542201 від 11.01.2014 року було визнане протиправним та скасовано.

В апеляційних скаргах, які фактично є аналогічними за змістом, захисник зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 ; захисник зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 ; захисник зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість вироку суду першої інстанції, просять скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, який провести з залученням ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 та

ОСОБА_9 .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що за змістом вироку фактично за попередньою змовою зі службовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ та ГУ Міндоходів у Київській області, а саме: заступником начальника ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_5 , начальником Переяслав- Хмельницької ОДПІІ, його заступником, начальником управління податкового аудиту, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків вказаної ОДПІ ОСОБА_16 , - ОСОБА_11 визнана винною. Матеріали проваджень щодо зазначених осіб, виділені в окреме провадження.

При цьому, як зазначають апелянти, відсутність у вироку вказівки на прізвища начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІІ, його заступника, начальника управління вказаної ОДПІ, які займали свої посади у період часу, визначений у вироку 18.07.2013 - 14.01.2014р.p., не означає неможливість їх ідентифікації.

Так, в зазначений період посаду начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІІ займав ОСОБА_17 , його заступника - ОСОБА_7 , начальника управління податкового аудиту ОСОБА_9 .

Таким чином, на думку апелянтів, зміст вироку щодо ОСОБА_11 стверджує про скоєння вказаними особами у співучасті із засудженою злочинів, що по суті створило преюдицію, яка у такий спосіб всупереч презумпції невинуватості, заочно встановлює винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень заступником начальника ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_5 , заступником директора Департаменту податкового та митного аудиту - начальником Управління податкового аудиту Міндоходів ОСОБА_15 начальником Переяслав- Хмельницької ОДПП ОСОБА_17 , його заступником ОСОБА_7 та начальником управління податкового аудиту ОСОБА_9 . При цьому зазначають, що така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим статтею 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Мотивуючи свої апеляційні доводи, посилаються на міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, на думку апелянтів, ОСОБА_5 ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 хоча і не були визнані учасниками судового провадження щодо ОСОБА_11 , але оскільки даний вирок прямо їх стосується, вправі захищати свої права, свободи та інтереси у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.

Що стосується права на оскарження вироку суду, апелянти зазначають, що відповідно до висновку ВСУ щодо застосування норм права, викладеним у Постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі №5-347кс15, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Наведене переконує суд у тому, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Цей висновок відповідає і змісту статті 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій зазначено, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Прокурором в провадженні та захисником обвинуваченої ОСОБА_11 ОСОБА_13 подані заперечення на апеляційні скарги, в яких прокурор та захисник вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, просять відмовити в задоволенні апеляційних скарг, в зв`язку з їх безпідставністю.

Під час апеляційного розгляду захисником зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в зв`язку з порушенням порядку проголошення вироку та відсутністю технічної фіксації судового засідання від 27.04.2016 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши осіб, які подали апеляційні скарги та їхніх підзахисних, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, обвинувачену її захисника та прокурора, які заперечували проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційних скарг захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ; захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 слід відмовити, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів провадження, суд розглянув кримінальне провадження у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України обмеживши дослідження доказів по провадженню допитом обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, дала детальні пояснення з приводу обставин їх вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по провадженню.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Таким чином дії, ОСОБА_11 виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин провадження, кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 365 КК України, в умисних діях, що виразилися у закінченому замаху на перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, що явно виходять за межі наданих йому повноважень, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, що повинно було призвести до спричинення тяжких наслідків інтересам юридичних осіб, які, однак, не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі та за ч. 1 ст. 366 КК України, в умисних діях, що виразилися у службовому підробленні, а саме, у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, а тому ці обставини апеляційним судом не перевіряються, згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться, в тому числі, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, доступ до правосуддя, зміст яких визначено у

ст. 17, 21 КПК України.

Зокрема, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини виражаються в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

Доступ до правосуддя полягає, серед іншого, і в тому, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Цим вимогам закону вироку суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд кримінального провадження проводився щодо ОСОБА_11 , і участі в ньому ОСОБА_15 і ОСОБА_5 , матеріали щодо яких виділенні в окреме провадження, не брали.

Однак, формулюючи обвинувачення визнане судом доведене, суд першої інстанції зазначив прізвище ОСОБА_15 і ОСОБА_5 , їх посади, а також ступінь підпорядкованості обвинуваченої вказаним особам, в службових кабінетах яких, в тому числі під час проведення наради під головуванням ОСОБА_5 , обвинуваченій ОСОБА_11 надавалися вказівки, щодо безпідставного призначення та проведення документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності з метою незаконного адміністративного тиску на вказані підприємства, які нею були виконані, за що їй було пред`явлено обвинувачення та винесено обвинувальний вирок, який нею не оскаржувався. Проте, на думку колегії судді, встановлення вироком суду названих фактичних обставин, щодо осіб відносно яких проводиться досудове розслідування є неприпустимим з огляду на вище названі загальні засади кримінального провадження.

За наведеного, колегія судів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку де сформульовано обвинувачення визнане судом доведене, посилання на особу ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , а також на займані ними посади, змінивши вказані формулювання на «особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження».

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами адвоката

ОСОБА_6 про порушення прав ОСОБА_5 , проте відновлення порушеного права підлягає шляхом зміни вироку з виключенням посилання на його особу, а не скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, як про це зазначено в його апеляційній скарзі, оскільки для цього відсутні передбачені КПК законні підстави (ст.ст. 412, 415 КПК України).

Аналогічні порушення щодо ОСОБА_15 підлягають усуненню у відповідності до вимог ч.2 ст. 404 КПК України, оскільки в інтересах останнього апеляційна скарга не надходила.

Що стосується доводів апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , про порушення принципу презумпції невинуватості щодо їх підзахисних, то вони на думку колегії суддів не є обґрунтованими, виходячи з наступного. Так, формулюючи у вироку обвинувачення визнане судом доведене, щодо ОСОБА_11 , суд не посилається на осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказуючи їх прізвища чи посади, при цьому єдине посилання у вироку на те, що обвинувачена передала незаконну вказівку про організацію та проведення перевірок ТОВ «Розподільчий центр плюс» та ТОВ «Кондитер-Транс», до посадових осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ, жодним чином, на думку колегії суддів, не вказує саме на ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та не порушує щодо них презумпцію невинуватості, які, в тому числі, на той період часу були посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ.

Щодо доводів апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в зв`язку з розглядом кримінального провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, то такі вимоги апелянтів не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки за змістом ст. 24, 393 КПК України особам, що подали апеляційні скарги на вирок суду гарантується право на перегляд вироку в частині, що стосується прав, свобод чи інтересів, в даному випадку їх підзахисних: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . За наведеного колегія суддів уважає, що порушення п.5 ч.2 ст.412 КПК України, які, на думку апелянтів, допустив суд першої інстанції жодним чином не порушують прав їх підзахисних.

Аналогічно і доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в частині, щодо незаконної, на його думку, зміни кваліфікації дій обвинуваченої

ОСОБА_11 , оскільки зміна кваліфікації дій обвинуваченої жодним чином не стосується прав, свобод чи інтересів його підзахисного ОСОБА_5 чи інших осіб.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про відсутність технічної фіксації судового засідання від 27.04.2016 року, то в зв`язку з їх наявністю в матеріалах провадження та прослуховуванням в суді апеляційної інстанції апелянт фактично відмовився від вказаних вимог.

Щодо не проголошення вироку судом першої інстанції, то вказані доводи спростовуються висновком службової перевірки, проведеної згідно ухвали колегії суддів Апеляційного суду м. Києва, згідно якого 28.04.2016 року головуючим суддею ОСОБА_18 в даному кримінальному провадженню було проголошено вирок, проте в зв`язку з неявкою учасників судового провадження фіксування даного судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відображено в журналі судового засідання.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження)

ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

В задоволенні апеляційних скарг захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ; захисника зацікавленої особи (щодо якої проводиться досудове розслідування в рамках іншого кримінального провадження) ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 відмовити.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 12015000000000535 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку, де сформульовано обвинувачення визнане судом доведене, посилання на особу ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , а також на займані ними посади, змінивши вказані формулювання на «особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження».

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/796/1257/2016

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_18

Доповідач ОСОБА_1