Вирок

від 19.02.2016 по справі 127/6501/14-к

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/6501/14-к

Провадження № 1-кп/127/329/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013010060000488 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тиманівка Тульчинського р-ну Вінницької обл., громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , представляючись фактичним власником та директором СТ «Томашпільхліб» (код ЄДРПОУ 32475446, юридична адреса: Вінницька область Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Леніна 43) у період часу з 13.12.2012 р. по 28.12.2012 р., згідно розробленого плану, маючи єдиний умисел, спрямований на власне збагачення, незаконно заволодів кредитними коштами ПАТ «Банк «Київська Русь» (код ЄРДПОУ-24214088, м. Київ, вул.. Хорива, 11-А) в особливо великих розмірах на суму 1000000 грн, що були надані в якості кредиту, за наступних обставин.

У період часу з 15.05.2012 р. по 07.09.2012 р. ОСОБА_7 являвся засновником та головою СТ «Томашпільхліб» (протокол № 1 від 15.05.2012 р. загальних зборів пайовиків товариства) із часткою у статутному капіталі товариства, що становить 100 %.

З метою уникнення від кримінальної відповідальності та приховання своїх злочинних дій, ОСОБА_7 07.09.2012 р. вийшов зі складу засновників СТ «Томашпільхліб» та був звільнений з посади голови споживчого товариства. В результаті цього на посаду директора товариства призначено ОСОБА_9 (протокол № 2 від 07.09.2012 р. загальних зборів учасників товариства).

Для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_7 у листопаді 2012 року звернувся до директора СТ «Томашпільхліб» ОСОБА_9 з проханням отримати кредит у ПАТ «Банк «Київська Русь» (далі Банк). При цьому ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_9 , що підготовкою, оформленням та подачею документів до Банку він буде займатися самостійно, та що отримані кредитні кошти будуть спрямовані на перебудову, облаштування та відкриття ресторану в приміщенні торгового комплексу, що належало СТ «Томашпільхліб» та знаходилося за адресою: Вінницька обл.., Тульчинський р-н, смт. Кирнасівка, вул. Леніна, 43. ОСОБА_9 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 та вважаючи його фактичним власником СТ «Томашпільхліб», погодилася на вказану пропозицію.

В листопаді 2012 року ОСОБА_7 , представляючись фактичним власником СТ «Томашпільхліб», звернувся до Вінницької регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» (м. Вінниця, вул. Козицького, 51) про необхідність укладення договору не відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів підприємства.

Після цього, ОСОБА_7 співробітниками Банку був наданий перелік документів, які відповідно до «Положення про кредитування корпоративних клієнтів ПАТ «Банк «Київська Русь» від 29.03.2012 року» (нова редакція) є обов`язковими для отримання кредиту. Ознайомившись з порядком отримання кредиту та переліком документів, обов`язковими для його отримання, з метою реалізації свого злочинного умислу, використовуючи ОСОБА_9 , 08.11.2012 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Вінницької регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» (м. Вінниця, вул. Козицького, 51), надав працівникам ПАТ «Банк «Київська Русь» підписані ОСОБА_9 документи СТ «Томашпільхліб», а саме: фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за 2011 рік та 9 місяців 2012 року, протокол загальних зборів учасників товариства № 3 від 01.10.2012 року про необхідність отримання кредиту, розшифровку статей балансу 160 «Дебіторська заборгованість за товари та послуги» станом на 30.09.2012 р., розшифровку статей балансу - 530 та 610 «Кредиторська заборгованість за товари та послуги» станом на 30.09.2012 р., розшифровку статей балансу 030, 031, 032 «Основні засоби» станом на 30.06.2010 р., розшифровку статей балансу 130 «Готова продукція» станом на 30.09.2012 р., балансову довідку СТ «Томашпільхліб», довідку про рух коштів на рахунках СТ «Томашпільхліб».

Рішенням кредитного комітету з мікрокредитування ПАТ «Банк «Київська Русь» (протокол № 04/12-09 від 04.12.2012 р.) було прийнято позитивне рішення щодо кредитування товариства, що послужило підставою для укладення кредитного договору № 14/2012-Ю від 13.12.2012 р. на відкриття невідновлювальної кредитної лінії між Банком та СТ «Томашпільхліб» в особі директора ОСОБА_9 про отримання підприємством кредиту в сумі 1000000 грн.

Крім того, 13.12.2012 р. між Банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 14/2012-Ю-П-1, згідно якого він являється поручителем перед СТ «Томашпільхліб» по укладеному кредитному договору.

На підставі вказаного кредитного договору Банком на поточний рахунок СТ «Томашпільхліб» № НОМЕР_2 були перераховані кредитні кошти, згідно меморіального ордеру № 1463 від 14.12.2012 року в сумі 1000000 грн.

Після цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свої дії, направлені на заволодіння кредитними коштами Банку, надав усну вказівку ОСОБА_9 на укладення договору купівлі - продажу 465 тонн продовольчого зерна із ПП «Прибужський граніт», при цьому достовірно знаючи, що вказане підприємство ніякої діяльності по вирощуванню сільськогосподарських культур не здійснювало, найманих працівників та орендованих земельних ділянок не мало, а договір купівлі продажу від 13.12.2012 р. ніяких юридичних наслідків не матиме. ОСОБА_9 на підставі платіжного доручення перерахувала кошти в сумі 950 тис. грн. на рахунок ПП «Прибужський граніт» № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «Енергобанк», нібито у якості оплати за пшеницю по укладеному за вищевказаних обставин договору. За вказівкою ОСОБА_7 перераховані кошти в сумі 950 тис. грн. з рахунку ПП «Прибужський граніт» № НОМЕР_3 у подальшому частинами були повернуті на банківський рахунок СТ «Томашпільхліб» № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Енергобанк» та на підставі грошових чеків ОСОБА_9 зняті готівкою у Відділенні № 1 в м. Тульчин ПАТ «Енергобанк» (МФО 300272).

Не припиняючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , надав усну вказівку ОСОБА_9 видати йому перераховані кошти готівкою, не маючи на меті використання їх за призначенням. ОСОБА_9 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , видала останньому кредитні кошти на підставі видаткових касових ордерів № 1 від 18.12.2012 р. в сумі 140000 грн., № 2 від 20.12.2012 р. в сумі 140000 грн., № 3 від 21.12.2012 р. в сумі 110000 грн., № 4 в сумі 145 000 грн., № 5 від 25.12.2012 р. в сумі 125 000 грн., № 6 від 26.12.2012 р. в сумі 80 000 грн., № 7 від 27.12.2012 р. в сумі 145 000 грн., № 8 від 28.12.2012 р. в сумі 30 000 грн., на загальну суму 915 000 грн. Отримані кредитні кошти ОСОБА_7 використав на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_7 заподіяв ПАТ «Банк «Київська Русь» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на суму 1000000 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав частково, суду пояснив наступне. З травня по вересень 2012 року він був головою правління СТ «Томашпільхліб». На той час йому запропонували посаду державного службовця, на яку він погодився, тому не мав змоги в подальшому вести бізнес. Він запропонував ОСОБА_9 стати головою правління, оскільки вона була головним бухгалтером, розуміється у документах, та він їй довіряв. В СТ «Томашпільхліб» його особистого майна не було, все майно належало ОСОБА_10 , яка є його фактичною дружиною.

В жовтні 2012 року виникла потреба в отриманні кредиту в сумі близько 1 млн. грн. для закупівлі обладнання та проведення ремонтних робіт, щоб в подальшому можна було відкрити ресторан, магазин та перукарню. За отриманням кредиту він звернувся до банку «Київська Русь». СТ «Томашпільхліб» збільшив статутний фонд за рахунок власного майна. Банк оцінив майно СТ «Томашпільхліб» в 1 млн. 900 тис. грн., і цього вистачило б на покриття кредиту. На момент отримання кредиту готова продукція була на складах СТ «Томашпільхліб» і належала йому. ОСОБА_11 допомагав йому готувати документи для отримання кредиту, які в подальшому підписувала ОСОБА_9 та передавала їх у банк в його присутності. ПАТ «Банк «Київська Русь» надав кредит СТ «Томашпільхліб», та він почав вкладати дані кошти у ремонт приміщень. Він отримав у ОСОБА_9 більше 900 тис. грн. в кілька етапів, підписуючи при цьому бухгалтерські документи. До ПП «Прибужський граніт» він не має відношення, але знає директора ОСОБА_12 та перебуває з ним у дружніх стосунках. Він ініціював питання укладення договору між ПП «Прибужський граніт» і СТ «Томашпільхліб» на купівлю зерна. На той момент ПП «Прибужський граніт» не здійснювало підприємницької діяльності, зерна у нього не було. СТ «Томашпільхліб» перерахувало кошти в сумі близько 900 тис. грн. ПП «Прибужський граніт», однак через деякий час ці кошти було повернуто. Така операція була здійснена на вимогу банку, однак він не пам`ятає, хто конкретно сказав йому так зробити. Він при цьому ніяких документів не підписував.

Більшу частину кредитних коштів в сумі 600 тис. грн. він позичив своїм знайомим, оскільки хотів заробити на цьому грошей. Однак його знайомі кошти йому не повернули. Близько 195 тис. грн. він витратив на поліпшення приміщень торговельного комплексу СТ «Томашпільхліб».

На даний час ОСОБА_10 продає приміщення СТ «Томашпільхліб», щоб погасити кредит.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_13 суду повідомив наступне. В грудні 2012 року СТ «Томашпільхліб» отримав кредит у ПАТ «Банк «Київська Русь» в сумі 1 млн. грн. на поповнення обігових коштів, терміном на один рік зі ставкою 27% річних. В грудні 2012 року, січні-лютому 2013 року тіло кредиту та відсотки за користування частково погашалися, в подальшому платежів не було, кредит в строк не повернуто. В подальшому з`ясувалося, що кредитні кошти використовувалися не на ті цілі, на які видавався кредит. Керівником на той час була ОСОБА_9 , яка повідомила, що ОСОБА_7 забрав кредитні кошти та не повернув їх. При перевірці заставного майна борошна, на підприємстві такого майна не виявилося.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_14 , яка суду повідомила наступне. Вона працює керуючою ВЦВ ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_7 знає по роботі. В листопаді 2012 року ОСОБА_7 прийшов у банк, супроводжуючи ОСОБА_9 . Вони спілкувалися з економістом, вона з ними не спілкувалася. В подальшому ОСОБА_7 звернувся до банку з пакетом документів на видачу кредиту, кредитний інспектор перевірив все та направив документи на кредитний комітет, який вирішив видати кредит. В подальшому вона підписувала кредитний договір. При підписанні кредитного договору також були присутні ОСОБА_7 , директор СТ «Томашпільхліб» ОСОБА_9 , власник СТ «Томашпільхліб» ОСОБА_10 , які являлися поручителями разом з ОСОБА_7 , як фізичні особи. Кредит був виданий у грудні 2012 року, а уже в січні 2013 року було несвоєчасне погашення відсотків. Кредит вчасно не погашений.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_15 , яка суду повідомила наступне. Вона працює начальником відділу ПАТ «Банк «Київська Русь». Перед видачею кредиту СТ «Томашпільхліб», вона разом з іншими працівниками банку їздили на СТ «Томашпільхліб», оглядали універмаг, який на той час здавався в оренду, і заготпункт, який працював на давальницькій сировині.

В судовому засіданні була допита свідок ОСОБА_9 , яка суду повідомила наступне. З 07.09.2012 року по 2014 рік вона працювала у СТ «Томашпільхліб». ОСОБА_7 запропонував їй стати головою правління СТ «Томашпільхліб», оскільки він отримав посаду державного службовця, на що вона погодилася. Вона отримала від попередніх власників фінансовий звіт і звітність за 2012 рік. Питання про необхідність отримання СТ «Томашпільхліб» кредиту виникло приблизно через місяць після того, як вона стала головою правління. Документи для отримання кредиту вона не готувала, але підписувала їх, з ОСОБА_16 не знайома. Кредит був необхідний для ремонту торговельного комплексу і відкриття ресторану. Зі слів ОСОБА_7 вона знала, що борошно є в наявності та буде заставним майном. Через деякий час банк видав кредит.

Вона знімала в банку кредитні кошти, а їх потім забирав у неї ОСОБА_7 . Дані кошти останній витрачав на ремонт торгівельного комплексу. Вона не проводила дані кошти по бухгалтерії, тому не може сказати, яку суму витрачено на ремонт. В декларації по ПДВ вона дані кошти також не вказувала.

В подальшому хтось з працівників банку сказав їй, що СТ «Томашпільхліб» повинне укласти угоду про купівлю зерна. У зв`язку з цим вона уклала договір купівлі - продажу 465 тонн продовольчого зерна із ПП «Прибужський граніт» та перерахувала останньому 900 чи 950 тис. грн. В подальшому ці кошти повернулися до СТ «Томашпільхліб», оскільки у ПП «Прибужський граніт» виникли якісь проблеми. Кошти повернулися на рахунок відкритий у ПАТ «Енергобанк» тому, що відділення банку «Київська Русь» у м. Тульчин не було.

На протязі 4-5 місяців підприємство сплачувало відсотки за користування кредитом, а потім ніяких внесків на погашення кредиту та відсотків не робило. Коли їй почали телефонувати з банку та запитувати, чому не погашається кредит, то вона запитала про це у ОСОБА_7 . Останній їй повідомив, що він позичив комусь гроші, а йому їх не повернули.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12 , який суду повідомив наступне. В 2012 році він підписав договір на поставку зерна у СТ «Томашпільхліб». Однак після отримання коштів він з`ясував, що ПП «Прибужський граніт» не має права здійснювати таку діяльність та на той час підприємство взагалі не вело ніякої діяльності.

Рахунки, на які слід було повернути кошти, йому надали ОСОБА_9 і ОСОБА_7 .

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_17 , який суду повідомив наступне. У 2012 року він за дорученням № 50 доставив 30 тон пшениці. ОСОБА_7 попросив його забрати дану пшеницю з Калинівського р-ну. Він приїхав на вказане ОСОБА_7 місце в якості його представника. На місці був «Камаз», в який завантажили 30 тон пшениці. Після цього він поїхав, а куди поїхав завантажений пшеницею автомобіль, йому не відомо, він цим не цікавився.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_18 , яка суду повідомила наступне. Вона знає ОСОБА_7 як клієнта банку. ОСОБА_9 вона знає як бухгалтера ОСОБА_7 , яка знімала у банку кошти.

В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- довіреність № 50 від 14.12.2012 року видана ОСОБА_17 на отримання від СФГ «ПН Поділля» тридцяти тон пшениці;

- накладна № 172 від 14.12.2012 року, згідно якої СТ «Томашпільхліб» отримало пшеницю на суму 53969,60 грн.;

- прибутковий касовий ордер № 329 від 17.12.2012 р., згідно якого СФГ «ПН Поділля» отримало від СТ «Томашпільхліб» 3969,60 грн.;

- виписка з особового рахунку за 14.12.2012 року;

- повідомлення про кримінальне правопорушення від голови правління ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно якого останній просить внести інформацію до ЄДРДР та розпочати кримінальне провадження за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364,ч. 2 ст. 366 КК України стосовно службових осіб СТ «Томашпільхліб» за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами (кредитними коштами), розтрати заставного майна (товарів в обороті), підроблення фінансових документів, в т.ч. балансової довідки про наявність та ліквідність заставленого майна;

- платіжне доручення № 4 від 14.12.2012 року, згідно якого СТ «Томашпільхліб» перерахував ПП «Прибужський Граніт» кошти в сумі 950 тис. грн. в якості оплати за пшеницю;

- платіжне доручення № 5 від 14.12.2012 року, згідно якого СТ «Томашпільхліб» перерахував СФГ «ПН Поділля» кошти в сумі 50 тис. грн. в якості оплати за пшеницю;

- меморіальний ордер № 1463 від 14.12.2012 року, згідно якого СТ «Томашпільхліб» отримало кредит на підставі договору кредиту в сумі один мільйон гривень;

- висновок експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 501/502/14-21 від 26.03.2014 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Підпис одержувача» видаткових касових ордерах № 1 від 18.12.2012 р., № 2 від 20.12.2012 р., № 3 від 21.12.2012 р., № 4 від 24.12.2012 р., № 5 від 25.12.2012 р., № 6 від 26.12.2012 р., № 7 від 27.12.2012 р., № 8 від 28.12.2012 р. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів самим ОСОБА_7 ;

- виписка по особовим рахункам з 01.12.2012 р. по 21.03.2014 р.;

- відомості, згідно бази даних АІС «ДАІ-2000» УДАІ УМВС України у Вінницькій області та НАІС ДДАІ МВС України, згідно яких за ОСОБА_7 зареєстровані транспортні засоби Fiat Tiro 1.4 та ВАЗ 210994;

- інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно;

- договір іпотеки № 14/2012-Ю-І від 30.12.2012 р. укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та СТ «Томашпільхліб»;

- кредитний договір № 14/2012-Ю від 30.12.2012 р. на відкриття не відновлювальної кредитної лінії з графіком повернення заборгованості, укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та СТ «Томашпільхліб», згідно якого ліміт кредитної лінії складає один мільйон гривень, кінцевий термін повернення кредиту - 12.12.2013 р., ціль використання кредиту поповнення обігових коштів;

- інформація про рух коштів по рахунку СТ «Томашпільхліб» у ПАТ «Енергобанк» за період з 13.12.2012 р. по 29.01.2014 р.;

- виписка по особовому рахунку СТ «Томашпільхліб» відкритого у ПАТ «Банк «Київська Русь»;

- грошові чеки СТ «Томашпільхліб»;

- видаткові касові ордери № 1 - № 8 за період з 18.12.2012 року по 28.12.2012 року, згідно яких ОСОБА_7 видавалися кошти;

- договір поставки № 1 від 10.12.2012 року укладений між СТ «Томашпільхліб» та ПП «Прибужський Граніт», згідно якого ПП «Прибужський Граніт» зобов`язується продати та поставити, а СТ «Томашпільхліб» зобов`язується оплатити і прийняти пшеницю урожаю 2012 року на загальну суму 950000 грн.;

- повідомлення директора ПП «Прибужський Граніт» ОСОБА_12 голові СТ «Томашпільхліб» ОСОБА_9 , згідно якого на підприємстві ПП «Прибужський Граніт» немає в наявності пшениці, тому воно не може виконати зобов`язання поставки згідного договору № 1 від 10.12.2012 р. та суму передплати 950 тис. грн. буде повернене на рахунок СТ «Томашпільхліб» від 15.12.2012 р.;

- статут приватного підприємства «Прибужський граніт»;

- статут споживчого товариства «Томашпільхліб»;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість СТ «Томашпільхліб» та довідка про взяття на облік платника податків;

- довідка АБ № 439777 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- протокол № 2 загальних зборів учасників СТ «Томашпільхліб» від 07.09.2012 року, згідно якого учасники вирішили звільнити ОСОБА_7 з посади голови СТ «Томашпільхліб» відповідно до поданої заяви та призначити на посаду голови СТ «Томашпільхліб» - ОСОБА_9 .

Аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена досудовим розслідуванням та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Так сам ОСОБА_7 визнав що він отримував кредитні кошти, які не були повернуті банку. Однак ОСОБА_7 стверджував, що він отримані гроші готівкою віддав своїм знайомим для того, щоб заробити. Такі ствердження ОСОБА_7 суд сприймає критично з наступних підстав. Він вжив всіх необхідних дій для отримання вказаним підприємством такого кредиту.

Зокрема свідок ОСОБА_14 , яка на момент вчинення злочину працювала керуючою ВЦВ ПАТ «Банк «Київська Русь», повідомила в судовому засіданні, що саме ОСОБА_7 приносив в банк пакет документів для отримання кредиту, він же був присутнім при укладенні кредитного договору та виступав поручителем. Кредит був отриманий 14.12.2012 року.

В подальшому ОСОБА_19 ініціював укладення договору поставки зерна з ПП «Прибужський граніт», хоча йому було відомо, що вказане підприємство не вело ніякої діяльності, а тим більше не вирощувало та не продавало зерна. Гроші, які були сплачені в якості оплати по так званому договору поставки зерна в день отримання кредиту 14.12.2012 року були перераховані СТ «Томашпільхліб» ПП «Прибужський Граніт», а 15.12.2012 року ПП «Прибужський Граніт» надіслано лист про повернення коштів у зв`язку з відсутністю пшениці. Така безтоварна операція дала ОСОБА_7 змогу перевести кошти в готівку. Той факт, що готівкові кошти знімалися не в установі банку, що видала кредит, а в іншому населеному пункті, також свідчить про намір ОСОБА_7 обманути банк та приховати свою діяльність по незаконному заволодінню кредитними коштами.

Показання ОСОБА_7 в судовому засіданні є нелогічними та суперечливими, оскільки він спочатку стверджував, що мав намір провести ремонтні роботи в приміщеннях, що належали СТ «Томашпільхліб», потім повідомив, що він отримані готівкові кошти віддав своїм знайомим для того, щоб заробити гроші, а вони не повернули їх йому. При цьому суду не надано жодного доказу того, що гроші ОСОБА_7 будь-кому віддав в борг. Також ОСОБА_7 не повідомив, яким чином передача готівки його знайомим мала принести йому прибуток, адже він не мав ліцензії НБУ, яка б дозволяла йому давати будь-кому гроші під відсотки, тобто здійснювати кредитування.

Також не підтверджуються показання ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_20 про те, що перерахувати кошти іншому підприємству їм наказав працівник банку. Оскільки ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_20 не змогли вказати, хто конкретно дав їм таку вказівку чи рекомендацію, та з якою метою.

Суд також критично розцінює показання ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_20 про те, що кредит був необхідний для ремонту торговельного комплексу і відкриття ресторану, оскільки жодного доказу, який би підтвердив, що такі роботи проводилися взагалі і за рахунок отриманих кредитних коштів зокрема, ні суду, ні слідству надано не було.

Таким чином всі об`єктивні дії ОСОБА_7 вказують на наявність в нього умислу ввести банк в оману та незаконно привласнити кредитні кошти.

Дії ОСОБА_7 досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 суд вважає добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для перевиховання ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна. Враховуючи те, що ОСОБА_7 вперше скоїв злочин, повністю відшкодував завдану шкоду, суд вважає, що його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертизи слід покласти на обвинуваченого, оскільки вони були зумовлені розслідуванням вчиненого ним злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком три роки.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 50 копійок на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Судді: