Постанова

від 16.02.2007 по справі 13/628-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/628-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2007 р.                                                           Справа № 13/628-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко В.М., Бирченко Т.Б.

відповідача -  Колесников І.Г.

3-тя особа - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 127С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.06 р. по справі № 13/628-06

за позовом Державне управління екології та природних ресурсів в Сумській областім. Суми

до ТОВ "Водозабір" м. Конотоп

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Конотопська районна рада, м. Конотоп

про стягнення 7308,63 грн.

встановила:

В жовтні 2006 р. позивач –Державне управління екології та природних ресурсів у Сумській області звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ „Водозабір”, м. Конотоп 7308,63 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2006 р. по справі № 13/628-06 крім іншого до участі в справі залучено Конотопську міську раду в якості 3-ої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2006  р. (суддя Лиховід Б.І.) по справі № 13/628-06 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 7308.63 грн. збитків, 102 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач без дозволу на спеціальне водокористування використовував воду з підземних водних джерел; що відповідач не надав доказів звернення до позивача з клопотанням про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується вважає його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить скасуавти рішення та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що на момент винесення господарським судом оскаржуваного рішення були відсутні документи, якими були б затверджені зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу на спеціальне водокористування; що він звертався до позивача у  встановленому законом порядку  з клопотанням про подовження терміну спеціального водокористування, однак позивач його не розглянув та обгрунтованої відмови в місячний термін не надав, тобто позивач, на його думку вжив всіх необхідних заходів для отримання дозволу в зв”язку з чим покладення на нього обов”язку щодо сплати збитків є неправомірним та ін.

Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги віповідач вказує на те, що даний спір господарським судом безпідставно було розглянуто по ГПК України, і наполягає на тому, що даний спір повинен розглядатися по КАС України. В обгрунтування вказаного відповідач посилається на те, що однією з сторін у спірних правовідносинах є орган державної влади, в зв”язку з чим, на думку відповідача, рішення господарського суду повинно бути скасовано.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що клопотання відповідача про подовження терміну спеціального водокористування не було належним чином зареєстроване в державному управлінні і до виконавця не дійшло, оскільки воно в оригіналі залишилось у представника відповідача, в зв”язку з чим, на думку позивача, не можна вважати що відповідач звертався з вказаним клопотанням до позивача; що відповідний дозвіл відповідач отримав лише після того, як звернувся надіслав до позивача лист від 11.04.2006 р. та ін.

3-тя особа в судове засідання не з”явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надала, про причини неприбуття не повідомила.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до статистичної звітності за ф.2-ТП за 2005 рік за період з 01.04.2005р. по 11.04.2006 р. відповідачем з підземних водних джерел без дозволу на спеціальне водокористування забрано 386,7 тис. м3 води.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, дії відповідача щодо використання підземних водних джерел без дозволу на спеціальне водокористування є грубим порушенням вимог статей 44, 49, 110 Водного кодексу України і тягнуть за собою матеріальну відповідальність, та звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, що відповідно до методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону водних ресурсів склали 7308,63 грн.

Разом з тим, відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, він звертався до позивача з клопотанням № 44 від 17.06.2005 р. про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування, проте позивач залишив зазначене клопотання без розгляду, в зв'язку з чим відповідно до ст. 218 ГК України відповідач не повинен відповідати за порушення у сфері господарювання, оскільки ним було вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того що відповідач без дозволу на спеціальне водокористування використовував воду з підземних водних джерел; що відповідач не надав доказів звернення до позивача з клопотанням про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов”язані здійснювати спеціальне водокористування лише за  наявності дозволу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. № 459 дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів –це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу п. 5 Постанови кабінету Міністрів № 459 видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням  водокористувача  з  обгрунтуванням  потреби  у  воді.

Відповідно до ч. 1 ст 110 Водного кодексу України Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність

Як вже зазначалося вище  відповідач за період з 01.04.2005р. по 11.04.2006 р. використовував воду з підземних водних джерел без дозволу на спеціальне водокористування і використав за даний період 386,7 тис. м2 води.

З урахуванням того, що відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 18.05.99 р. № 836 та № 44 від 15.01.05 р. плата за спеціальне водокористування склала 0.0189 грн. за 1 м2, того, що відповідно до п., 6.1 методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону водних ресурсів (затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № N 37 від 18.05.95 р. зареєстрований в мінюсті України 01.06.95 р. за № 162/698) сума збитків, що підлягає сплаті відповідачем на підставіі п. 4.2 тієї ж методики складає 7308,63 грн., господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача даної суми.

При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що він звертався до позивача із заявою № 44 від 17.06.2005 р. про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування, оскільки по-перше дана заява по-перше належним чином не зареєстрована, так як на ній хоч і стоїть резолюція та поставлена печатка, проте відсутній реєстраційний номер. Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник позивача в матеріалах справи міститься копія заяви, яка до виконавця, який в установі позивача займається видачею дозволів не надійшла, оскільки вказана заява, яку відповідач мав намір передати позивачу, після зробленого на ній напису посадової особи останнього стосовно прийняття до виконання, в подальшому не була передана тому виконавцеві „Бут В.Д.”, до якого була адресована і залишилася у представника позивача, що її надавав для реєстрації. Разом з тим, саме відповідач надавав для залучення до матеріалів справи копію даної заяви в якій міститься резолюцію уповноваженої особи установи позивача, що свідчить про те, що оригінал даної заяви дійсно не надійшов до виконавця.  Тим більше саме вказаний оринінал подавався на ознайомлення судовій колегії в судовому засіданні. Крім того, відповідач, не отримавши від позивача в установлений законом строк відповіді про задоволення чи відхилення його клопотання не вживав будь-яких інших необхідних заходів для з”ясування питання щодо подовження терміну дії дозволу, а за відсутності у нього останнього, надалі продовжував використовувати воду з підземних водних джерел. Тобто вказане свідчить про те, що необхідний дозвіл відповідач не отримав не з вини уповноважених осіб установи позивача.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач під час розгляду справи в господарському суді в обгрунтування своїх заперечень крім іншого посилався на норми ГПК України (зокрема в клоптанні № 8/11-06 від 08.11.2006 р. а.с. 15), таким чином вважаючи що при розгляі даної справи повинні застосовуватися саме вищевказані норми . Вподальшому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач в доповненнях до апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд при розгляді справи неправомірно застосував положення ГПК України, оскільки спір, на його думку повинен був розглядатися за правилами КАС України.

Однак дані вимоги відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення і відповідачем, з урахуванням положень ст. 33 ГПК України не надано жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.06 р. по справі № 13/628-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді