КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/20001/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Шутовської І Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентрі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентрі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентрі" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 21.08.2015 № 0006682209, № 0006672209, № 0006662209.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Форвест Трей , ТОВ Успіх ЮА , ТОВ Онікс-ЛТД , та ТОВ Данкор Груп , оскільки господарські операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, вказані контрагенти відсутні за своїми юридичними адресами, не мають виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати та постановити нову постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 23.07.2015 по 29.07.2015 на підставі направлення №1579/2209 від 23.07.2015 та наказу №1548 від 21.07.2015, виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ентрі з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Успіх ЮА , ТОВ КМ Дісті , ТОВ ФорвестТрейд , ТОВ Онікс-ЛТД та ТОВ Данкор Груп за період з 01.09.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 05 серпня 2015 року №366/26-59-22-09/24268144 (том 1 а.с. 13-35).
На думку податкового органу, позивачем порушено вимоги:
- п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4, п. 2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 388 635, 00 грн., у тому числі: за вересень 2014 - на суму 110 079,00 грн., за жовтень 2014 - на суму 157 340,00 грн., за листопад 2014 - на суму 121 216,00 грн.;
- п. 138.2 ст. 138 ПК України, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 507 772 грн.
На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року:
№ 0006662209, яким ТОВ Ентрі зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 175 556 грн.;
№ 0006672209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 485 794 грн., з них 388 635 грн. за основним платежем та 97 159 грн. за штрафними (фінансовими) штрафами (санкціями);
№ 00066682209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 634 715 грн., з них 507 772 грн. за основним платежем та 126 943 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 36-38).
Податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Успіх ЮА , ТОВ ФорвестТрейд , ТОВ Онікс-ЛТД та ТОВ Данкор Груп .
На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ Форвест Трейд (постачальник) було укладено договір поставки № 2 від 05.06.2014, за умови якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму визначену у прас-листах (прейскурантах) та або у виставлених рахунках-фактурах та/або у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 69-72).
На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано рахунки на оплату замовлень, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 73-177).
Між позивачем та ТОВ Онікс -ЛТД було укладено усний договір поставки, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків фактури, податкових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 178-199).
Також, між позивачем та ТОВ Данкор груп було укладено усний договір поставки, на підтвердження виконання умов якого, позивачем надано копії рахунків-фактури, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 199-202).
01 вересня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ Успіх ЮА було укладено договір поставки № 27, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прас листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах та/або у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (том 1 а.с. 203-206).
На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 207-235, том 2 а.с. 1-61).
Крім того, на підтвердження здійснення своєї діяльності позивачем надано до суду сертифікат відповідності ТОВ ЕНТРІ , сертифікат на систему управління якістю (том 3 а.с. 147-148).
При цьому, пунктами 4.9 договорів поставки сторонами визначено пункт приймання-передачі товару, а саме: м. Київ, вул. Корпеника, 14. Так, на підтвердження використання позивачем нежилого приміщення за вказаною адресою, ТОВ "Ентрі" було надано суду копію договору оренди нежитлового приміщення від 19 грудня 2002 року, додаткових угод до вказаного договору, акту здачі - прийняття приміщення, платіжних доручень.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами та зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент складання податкових накладних ТОВ Успіх ЮА , ТОВ ФорвестТрейд , ТОВ Онікс-ЛТД та ТОВ Данкор Груп були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не раз було наголошено, що вивіз товару здійснювався ним самостійно на власному транспорті, а тому товарно-транспортна накладна, подорожні листи чи транспортні накладні для нього не є обов'язковими.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаним контрагентом, недійсними.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентами.
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами , суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому є підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової про задоволення позову.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентрі" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року- скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентрі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 21.08.2015 № 0006682209, № 0006672209, № 0006662209.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.02.2016 |
Оприлюднено | 02.03.2016 |
Номер документу | 56060651 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Безименна Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні