Ухвала

від 18.02.2016 по справі 752/125/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100010004245 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року, з підготовчого судового засідання, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №1 обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Таке порушення, на думку районного суду, полягає в тому, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України, за кваліфікуючою ознакою його вчинення із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, є неконкретним, виходячи з визначених ознак

Справа №11-кп/796/518/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11

Категорія: ст. 314 КПК України Доповідач ОСОБА_1

застосовуваного при грабежі насильства, як такого, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого; не конкретизовано місце вчинення злочину, інкримінованого ОСОБА_8 , оскільки не вказано місце, де обвинувачений вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та де у лісопарковій зоні за адресою: АДРЕСА_1 , відносно потерпілого ОСОБА_10 було вчинено грабіж, а також не зазначено ідентифікуючих ознак майна, на яке було спрямоване інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, а саме - не зазначено власника банківської карти, її номеру, оператора її платіжної системи, та приналежність до конкретної банківської установи.

Пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 187 КК України, також є неконкретним, оскільки у формулюванні обвинувачення зазначено про наявність у ОСОБА_8 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, що не відповідає кваліфікації даного кримінального правопорушення, та не конкретизовано місце вчинення злочину, а саме - не зазначено, де у лісопарковій зоні за адресою: АДРЕСА_2 , було вчинено розбійний напад відносно ОСОБА_12 .

Неконкретним є і пред`явлене ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки в обвинувальному акті не зазначено, де у лісопарковій зоні з боку вул. Озерної від пр. Глушкова в м. Києві було вчинено розбійний напад відносно ОСОБА_13 , та не конкретизовано, яке насильство з боку ОСОБА_8 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, було застосовано до потерпілого в ході вчинення відносно нього розбійного нападу під час його затягування до лісопаркової зони.

Також не є конкретним пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки в обвинувальному акті не вказано осіб, за попередньою змовою з якими, обвинуваченим ОСОБА_8 було вчинено грабіж у відношенні потерпілого.

Крім того, в обвинувальному акті невірно зазначено розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями потерпілому ОСОБА_13 , а саме - 34183,78 грн., в той час як за змістом обвинувального акту йому було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 35183,78 грн., та не в повній мірі відображено анкетні відомості потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а саме - не вказано адміністративно-територіальні одиниці, уродженцями яких вони є, а наявні лише вказівки на Рівненську та Луганську області відповідно.

При цьому, обвинувальний акт, який подано до Голосіївського районного суду м. Києва, нараховує 12 аркушів, проте у порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, до нього додано розписки обвинувачених та їх захисників про отримання обвинувального акту на 11 аркушах.

Також, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних щодо прийняття слідчим рішення про визнання ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також у ньому не вказано перелік та місце зберігання речей і документів, вилучених 25.12.2015 року в ході проведення тимчасового доступу до речей та документів під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено, що 01.12.2012 року у даному кримінальному провадженні було здійснено огляд предметів, вилучених під час затримання ОСОБА_9 , проте дане кримінальне провадження було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 30.04.2015 року, та не зазначено перелік і місце зберігання вилучених предметів, що визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Також, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить посилання на рішення про виділення в ході досудового розслідування даного кримінального провадження матеріалів відносно невстановлених досудовим розслідуванням осіб в окреме провадження та не містить даних щодо відкриття у порядку 290 КПК України матеріалів кримінального провадження захисникам обвинувачених та представникам потерпілого.

Окрім того, в обвинувальному акті містить виправлення року його затвердження, що здійснено без застосування комп`ютерної техніки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу суду винесеною з порушенням норм КПК України, та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якоюпризначити судовийрозгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прокурором складено з додержанням вимог ст. 291 КПК України та містить всі визначені у ній відомості.

Висновок же суду щодо неконкретного відображення прокурором фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень є хибним і не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, а суд, вирішуючи дане питання у підготовчому судовому засіданні, розглядав кримінальне провадження по суті, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Крім того, є помилковим і твердження суду про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам закону, оскільки він складений з додержанням вимог ст. 109 КПК України, а повернення судом обвинувального акта з вказаної підстави суперечить вимогам ст. 314 КПК України.

На апеляційну скаргу прокурора у провадженні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 подали заперечення, в яких, вказуючи на законність та обґрунтованість ухвали Голосіївського районного суду м. Києва, просять залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Вимоги, які висуваються до обвинувального акта, визначені у ст. 291 КПК України.

Так, згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Як убачається з обвинувального акта відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі вказав на неконкретність викладеного в ньому обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через не зазначення в ньому більш конкретних обставин події кожного із злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як то щодо застосованого до одного з потерпілих при грабежі насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого,що відповідало б кваліфікуючій ознаці ч. 2 ст. 186 КК України; щодо конкретних місць, де відбувалась злочинна змова співучасників злочинів та вчинялись самі злочини; щодо власника та ідентифікуючих ознак банківської картки, що була предметом злочину, і т.д.

Проте, як вважає колегія суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки діянням обвинувачених, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.

Також, як видно з обвинувального акта, він містить достатні анкетні відомості кожного з потерпілих від злочинів, а також дані про розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, кожному з потерпілих, а невірний підрахунок загального розміру такої шкоди завданої потерпілому ОСОБА_13 , як і неповне відображення в обвинувальному акті відомостей щодо місця народження потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , не є істотним порушенням вимог КПК, яке б перешкоджало призначенню обвинувального акта до судового розгляду.

Крім того, поставивши під сумнів виконання прокурором вимог ст. 293 КПК України щодо вручення обвинувального акта підозрюваним та їх захисникам, суд в ухвалі послався на те, що переданий до суду обвинувальний акт нараховує 12 аркушів, а в доданих до нього розписках зазначено про отримання обвинувального акта підозрюваними та їх захисниками на 11 аркушах.

Проте, під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що підозрюваним та їх захисникам були вручені копії обвинувального акта, аналогічного за змістом тому, що був переданий на розгляд до суду, а в розписках допущена виключно технічна помилка, яку суд міг виявити самостійно, без повернення обвинувального акта з цих підстав прокурору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором були дотримані вимоги ст. 293 КПК України, а до обвинувального акта долучені обов`язкові додатки, визначені ч. 3 ст. 291 КПК України розписки підозрюваних про отримання його копій.

Також суд, приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, послався, в тому числі, на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акта не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки не містить: даних щодо прийняття слідчим рішення про визнання ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 потерпілими у даному кримінальному провадженні, посилання на рішення про виділення в ході досудового розслідування даного кримінального провадження матеріалів відносно невстановлених досудовим розслідуванням осіб в окреме провадження, даних щодо відкриття у порядку ст. 290 КПК Україниматеріалів кримінального провадження захисникам обвинувачених та представникам потерпілого; у ньому не вказано перелік та місце зберігання речей і документів, вилучених 25.12.2015 року в ході проведення тимчасового доступу до речей та документів під час досудового розслідування даного кримінального провадження, а також наявні суперечливі відомості, зокрема, зазначено, що 01.12.2012 року у даному кримінальному провадженні було здійснено огляд предметів, вилучених під час затримання ОСОБА_9 , проте дане кримінальне провадження було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 30.04.2015 року.

Однак, ці обґрунтування суду суперечать вимогам ст. 314 КПК України, положення якої не передбачають можливість повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з неповнотою та неправильністю даних реєстру матеріалів досудового розслідування.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню, а обвинувальний акт поверненню в суд першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року, якою повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №1 обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта в даному кримінальному провадженні в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3