Ухвала

від 25.02.2016 по справі 758/1230/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2016 р. м.Київ К/800/37160/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року

у справі №758/1230/15-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва,

Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення починаючи з 24.11.2014 року.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року у задоволенні вищевказаного адміністративного суду відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідачі діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах за роботу, пов'язану зі шкідливими умовами праці. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити і нарахувати ОСОБА_4 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з 24.11.2014 року.

При скасуванні рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав на те, що наявність недоліків в уточнюючих довідках не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та залишити без змін постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень від ОСОБА_4 не надходило.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 24.11.2014 року звернувся до УПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Листом від 11.12.2014 року №280/13-177/1 Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва було відмовлено позивачу у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , мотивуючи тим, що при перегляді його пенсійної справи було встановлено, що довідки на які він посилається (№60 від 26.09.2013 року; №27/6-2207 від 02.10.2013 року; № 93 від 10.10.2013 року) у підтвердження наявності пільгового стажу не відповідають вимогам, зазначеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та запропоновано звернутись із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах після оформлення зазначених довідок належним чином.

17.12.2014 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві зі скаргою про скасування рішення про неврахування вищевказаних довідок для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та дати вказівку щодо здійснення заходів для призначення пенсії з моменту звернення.

На скаргу, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у м.Києві надано відповідь про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

На час роботи позивача з 01.11.2006 року по 03.12.2007 року був чинний Список № 2 затверджений постановою КМ України № 36 від 16.01.2013 року, розділом ХХХІ. Загальні професії (у всіх галузях господарства), позиція 33 передбачені електрозварники ручного зварювання.

Таким чином, на думку відповідача, для зарахування до стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 01.11.2006 року по 03.12.2007 року на підставі довідки ПАТ Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт № 60 від 26.09.2013 року із посиланням на постанову Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року немає підстав.

В довідці № 93 від 10.10.2013 року, виданої ТОВ Бетон Комплекс не зазначена позиція 33, а в коді КП замість коду професії за класифікатором професій зазначено 33 .

В довідці № 27/6-2207 від 02.10.2013 року, виданої Службою колії, тунельних споруд, будівель зазначено період роботи з 06.02.2008 року по 14.04.2008 року, а дата видачі наказу про звільнення зазначена 14.04.2013 року, що не відповідає записам трудової книжки про період роботи.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням відповідачів, вважаючи їх протиправним та таким, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України Про пенсійне забезпечення та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 19 травня 2015 року №21-175а15.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не врахували вимоги вищевказаних норм.

Судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою наведені законодавчі приписи щодо такої необхідної складової для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як атестація робочих місць, а тому не встановлено, чи проводилась атестація за посадою позивача на підприємствах, де працював останній.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі та всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору, врахувавши законодавство України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №758/1230/15-а - скасувати.

Справу №758/1230/15-а направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді