Рішення

від 01.03.2016 по справі 908/51/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/2/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2016 Справа № 908/51/16

За позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

до відповідача: Малого приватного підприємства «Руслан» (69002, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, пр. Пушкіна, 4)

про стягнення суми збитків у розмірі 8000,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01/02-17/00061 від 05.01.2016 р.);

Від відповідача - ОСОБА_2 (директор); ОСОБА_3 (адвокат, свідоцтво № 2854 від 26.03.2008 р.; договір про надання правової допомоги б/н від 11.02.2016 р.);

Від третьої особи (Виконавчий комітет Запорізької міської ради) - ОСОБА_1 (дов. № 01/02-17/00050 від 05.01.2016 р.);

Від третьої особи (Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції) - не з'явився (ОСОБА_4 (дов. № 40-70-17/1008/1261 від 11.02.2015 р.) у судовому засіданні 11.02.2016 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/51/16, справі присвоєно номер провадження 20/2/16, на підставі ст. 27 ГПК України до участі в справі залучено Виконавчий комітет Запорізької міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; справу призначено до розгляду на 25.01.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 11.02.2016 р., 11.03.2016 р.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, за ініціативою суду, здійснювалося фіксування судового процесу на звукозаписувальному пристрої Оберіг .

У судовому засіданні 01.03.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, обґрунтовуючи позов ст. 144 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 611, 612, 623, 638, 640-642, 646, 649 ЦК України, ст. 69 1, 71 БК України, ст.ст. 10, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 36, 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 224, 225 ГК України просить його задовольнити, стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 8000,00 грн. При цьому представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового пояснення від 25.01.2016 р. Позовні вимоги мотивовано наступними обставинами. 18.11.2004 р. за № 594 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва Реконструкція підвального приміщення під магазин за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 26, приміщення № ІV (літ. А-2, пд.). Замовником будівництва є відповідач. 24.12.2012 р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя . 08.09.2014 р. за № ЗП143142490038 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою кошторисна вартість будівництва становить 80000,00 грн. Відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у відповідача виник обов'язок письмово проінформувати виконком Запорізької міськради про початок виконання будівельних робіт, укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі до введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Відповідач даного обов'язку не виконав, внаслідок чого позивачу завдано збитки (упущена вигода) в розмірі несплаченої суми коштів пайової участі - 10% від загальної вартості будівництва, що становить 8000,00 грн. У діях відповідача наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина. Позивач не знав та не міг знати про виконання будівельних робіт відповідачем. А отже, до реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації, орган місцевого самоврядування був позбавлений можливості скористатися правом оферти щодо укладення договору про пайову участь до вводу об'єкта в експлуатацію. На сьогодні укладення договору є неможливим, оскільки об'єкт будівництва введено в експлуатацію 08.09.2014 р. Письмова вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі внеску пайової участі залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. В письмовому відзиві, який надійшов до суду 17.02.2016 р., зазначив, що позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною. За змістом норм права, на які посилається позивач: ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та рішення № 77, обов'язковою умовою для виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо пайової участі в розвитку інфраструктури м. Запоріжжя, є наявність у відповідача у власності чи користуванні земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва. Відповідач у даному випадку не є забудовником земельної ділянки, не має належним чином зареєстрованого права власності чи користування такою земельною ділянкою, здійснив лише реконструкцію нежитлового приміщення в межах раніше введеної в експлуатацію будівлі, відповідно, до нього не можуть бути застосовані норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Третя особа (Виконавчий комітет Запорізької міської ради) надала письмове пояснення від 25.01.2016 р., у якому зазначено, що відповідач після набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності у встановлений 7-денний строк, тобто до 19.03.2011 р., не проінформував виконком про початок виконання будівельних робіт на об'єкті. Обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 12.03.2011 р., тобто з дати набрання чинності даним Законом. Пояснення третьої особи є аналогічним позовній заяві.

Третя особа (Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області) у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 11.02.2016 р., зазначила, що відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 08.09.2014 р., приміщення вже введено в експлуатацію. Виникнення зобов'язання замовника по сплаті внеску в розвиток інфраструктури міста виникає при умові забудови земельної ділянки. На вказаному об'єкті будівництва забудова земельної ділянки не здійснювалась, проводилась реконструкція (перебудова) вже існуючого приміщення без зміни її зовнішніх контурів, тобто без виходу за межі фундаменту, що не призводить до виникнення зобов'язання по сплаті пайової участі в розвитку інфраструктури.

26.02.2016 р. поштою від третьої особи (Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області) до суду надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. Таким чином, інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у Запорізькій області, яка є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, здійснює державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд з 01.01.2008 р. Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.10.2014 р. № 291 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, покладених на нього Положенням про Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, затвердженого наказом № 223 від 01.10.2014 р. Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області - територіальний орган, утворений як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з 22.10.2014 р. бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у Запорізькій області. Таким чином, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області не має можливості надати копію дозволу від 18.11.2004 р.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 р. за № ЗП 143142490038 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - «Реконструкція підвального приміщення під магазин за адресою 69000, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 26, приміщення № ІV (літ. А-2, пд.) ; III категорія складності, код об'єкта 1230.1.

У Розділі 1 ОСОБА_5 про готовність об'єкта до експлуатації замовником зазначено Мале приватне підприємство «Руслан» , 69002, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 19268521.

Згідно з Розділом 10 ОСОБА_5 Інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності) виданий Дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Запоріжжя 18.11.2004 р. № 594.

У Розділі 11 ОСОБА_5 зазначена дата початку будівництва: 18.11.2004 р., дата закінчення будівництва: 25.03.2005 р., строк введення об'єкта в експлуатацію: ІІІ квартал 2014 р.

Загальна площа будівлі 33,9 кв.м (Розділ 12 ОСОБА_5).

Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 80000,00 грн. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 80000,00 грн. (Розділ 15 ОСОБА_5).

Згідно з листом виконавчого комітету Запорізької міської ради від 18.11.2015 р. № 12-38/322, до сектору з реєстрації та обробки кореспонденції загального відділу виконкому Запорізької міської ради не надходили повідомлення про реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та звернення з приводу укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя від замовника ПП Руслан .

03.04.2015 р. Запорізька міська рада направила відповідачу письмову вимогу № 01/02-21/00981 від 02.04.2015 р. про сплату на зазначений рахунок суми збитків у розмірі 8000,00 грн.

У січні 2016 р. Запорізька міська рада звернулася до господарського суду з позовом, за яким 12.01.2016 р. порушено провадження у даній справі, з вимогами про стягнення з МПП Руслан суми збитків у розмірі 8000,00 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом спору є стягнення суми збитків, спричинених територіальній громаді м. Запоріжжя внаслідок невиконання відповідачем встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі (збитки - це грошовий вираз шкоди). На відміну від зобов'язань, які виникають з правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає у випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкоду заподіяно незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р. № 01-06/1837/15).

Підставою цивільно-правової відповідальності є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною умовою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої главою 82 ЦК України.

На позивача покладений обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок; на відповідача - відсутність вини.

Разом з тим, ст. 1166 ЦК України не вказана позивачем у підставі позову, наполягав на стягненні збитків .

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на Закон України Про регулювання містобудівної діяльності (ст.ст. 36, 37, 40) та стверджує, що відповідач всупереч вимог ст.40 Закону та рішення Запорізької міської ради №77 від 24.12.2012 р. не повідомив про початок виконання будівельних робіт, не уклав договір про пайову участь.

Відповідно до ст. 2 даного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій.

Згідно зі ст. 1 Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Відповідно до ч.1ст.26 цього ж Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (ч.ч. 2, 3, 9) визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачений частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, дія цього Закону, зокрема, щодо обов'язку на укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та, відповідно, перерахування коштів пайової участі, поширюється на осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено реконструкцію існуючого підвального приміщення без забудови нової земельної ділянки. Позивачем не надано доказів передачі в оренду (власність) відповідачу земельної ділянки для забудови, будівництва об'єктів інженерно - транспортної інфраструктури. Відповідно до ОСОБА_5 про готовність об'єкта до експлуатації документи щодо земельної ділянки не були потрібні. ОСОБА_5 також вбачається, що видами виконаних робіт під керівництвом відповідальної особи є утеплення стін теплоізоляційним матеріалом, встановлення гіпсокартоних плит, фарбування, укладання підлоги керамічною плиткою, встановлення дверних та віконних (металопластикових) блоків, монтування козирка. Отже, відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, тобто не був забудовником території, замовником будівництва в розумінні Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та в нього не виникло обов'язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати коштів пайової участі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з даним позовом.

Позивачем не доведено суду вчинення відповідачем правопорушення та його (правопорушення) складу, а саме: протиправності поведінки відповідача (бездіяльності), наявності збитків у розмірі 8000 грн., спричинених саме бездіяльністю відповідача в зв'язку з не укладенням ним договору про пайову участь, а також причинного зв'язку.

На підставі викладеного, посилання позивача та третьої особи на рішення Запорізької міської ради №77 від 24.12.2012 р., листи, вимогу та інші норми права не спростовують висновків суду. Позовні вимоги задоволенню не підлягають, у позові судом відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 03 березня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.