Ухвала

від 01.03.2016 по справі 820/2513/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.Справа № 820/2513/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/2513/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватного акціонерного товариства "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові від 07.03.2013 року №0000034600, №0000044600.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові задоволено частково, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/2513/13-а адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби України від 07.03.2013 року №0000034600, №0000044600.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 152.1 ст. 152, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.3, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 КАС України, а тому вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/2513/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Новий стиль" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ПП "Анлі", за лютий, березень 2012 року; ТОВ "Химтрейд", за березень - квітень, липень - серпень та жовтень - грудень 2011 року; ТОВ "Газоблок", за березень 2011 року, травень та червень 2012 року; ТОВ "Інтехліс", за листопад 2011 року; ТОВ фірма "Промелектронсервіс", за липень, жовтень, грудень 2011 року; ТОВ "Остек систем груп", за липень 2012 року; ТОВ "Сучасні торговельні рішення", за квітень, травень, червень та липень 2012 року, про що було складено акт №111/46.0-15/32565288 від 22.02.2013 року (т.1, а.с.15-149).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.152.1 ст.152 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на прибуток у розмірі 599850,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 р. - на 2714,00 грн., за ІІІ квартал 2011 р. - на 316,00 грн., за IV квартал 2011 р. - 1798,00 грн., за І квартал 2012 р. - на 334132,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. - на 251575,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. - на 9315,00 грн. та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 570885,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 р. - 408,33 грн., серпень 2011 р. - 4065,94 грн., вересень 2011 р. - 110,00 грн., жовтень 2011 р. - 985,00 грн., листопад 2011 р. - 1019,69 грн., грудень 2011 р. - 83,33 грн., січень 2012 р. - 610,0 грн., лютий 2012 р. -3132,28 грн., березень 2012 р. - 204467,71 грн., квітень2012 р. - 328916,90 грн., травень 2012 р. - 6361,97 грн., червень 2012 р. - 5740,95 грн., липень 2012 р. - 6459,38 грн., серпень 2012 р. - 5789,79 грн., вересень 2012 р. - 2733,60 грн.

На підставі акту відповідачем 07 березня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000034600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 724678,50 грн., у тому числі за основним платежем - 439439 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 285 239,50 грн. (т.1, а.с.11), №0000044600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 897361,00 грн., у тому числі за основним платежем - 599850 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 297511 грн. (т.1, а.с.13).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат до валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин з його контрагентами, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ПП "Анлі", ТОВ "Химтрейд", ТОВ "Газоблок", ТОВ "Інтехліс", ТОВ фірма "Промелектронсервіс", ТОВ "Остек систем груп", ТОВ "Сучасні торговельні рішення".

Підставою для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року стало неповне з'ясування обставин справи в частині господарських операцій з ПП "Анлі". Основний довід апеляційної скарги також стосується нереальності, на думку податкового органу, операцій з цим постачальником.

З матеріалів справи встановлено, що між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ПП "Анлі" (постачальник) укладено договір поставки від 17.02.2012 року № 12/12 разом з додатковою угодою від 27.02.2012 року №1 (т.2, а.с. 29-34, 35). Згідно пп. 1.1 вказаного договору поставки визначено, що на умовах передбачених зазначеним договором, постачальник зобов'язується постачати покупцю ППУ (пінополіуретан) (далі - товар), вказаний в рахунку-фактури та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього. Відповідно до пп. 2.3 зазначеного договору поставки передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах DAP по адресу: м. Харків, Комсомольське шосе, 88.

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Анлі", підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, виписками з банку, рахунками, платіжними дорученнями, картками складського обліку (т.2, а.с. 36-225, т.9, а.с. 116-118).

Згідно договору поставки № 12/12 від 17.02.2012 року, укладеному між ПП "Анлі" та ПАТ "Новий Стиль", товар - пінополіуретан (поролон) відвантажувався зі складу в смт. Ювілейне, що підтверджується листом ПП "Анлі", в якому зазначено, що ПП "Анлі" у 2012 році використовувало склад, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1 на підставі договору зберігання № 76 від 26.04.2010 року, укладеного між ПП "Анлі" та ТОВ "Агро-Союз-Термінал" (т.9, а.с. 112-114).

Колегія суддів зазначає, що придбаний поролон не є товаром, який підлягає обов'язковій сертифікації та не віднесений згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28 до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, сертифікат якості заводу - виробника не є обов'язковим документом та може передаватися лише при його наявності. Тому посилання податкового органу на відсутність сертифіката якості як на доказ нереальності поставки колегія суддів не приймає.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про нереальність переміщення придбаного товару у ПП "Анлі" з посиланням на інформацію з ДАІ в Дніпропетровській області (лист від 13.10.2015 р. №4256/10/28-09-49-23) про те, що на час розгляду справи за номером НОМЕР_3 зареєстровано інший автомобіль Chevrole Evanda за іншим власником - ОСОБА_1 Колегія суддів вважає, що очевидна описка в написанні державного номеру шляхом перестановки літерних позначень (АЕ замість ЕА) в товарно-транспортних накладних не може бути прийнята в якості доказу відсутності факту транспортування пінополіуретану (поролон) власним автомобілем постачальника.

Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували невідповідність автотранспорту МАН L2000 номерний знак НОМЕР_1 для перевезення поролону, придбаного у ПП "Анлі". Проте, з копії свідоцтва від 14.04.2011 р. серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що автомобіль МАН L2000, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на праві власності за ПП "Анлі" (т.9, а.с.74).

Таким чином, колегія суддів вважає, що транспортування придбаного товару підтверджено належними доказами, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу МАН L2000, номерний знак НОМЕР_1, товарно-транспортними накладними.

Стосовно доводу апеляційної скарги про сумнівність виготовлення придбаного пінополіуретану (поролону) ТОВ "Барвінокк", що податковий орган припускає, дослідивши рух ТМЦ по ланцюгу поставки, колегія суддів зазначає наступне.

Можливе порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Барвінокк" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання контрагентами контрагента їх зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо підстав вважати нереальними господарські операції з іншими постачальниками. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо цих операцій таке.

Щодо господарських операції з ТОВ "Химтрейд" з матеріалів справи встановлено, що між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) протягом перевіряємого періоду здійснював взаємовідносини з ТОВ "Химтрейд" (постачальник) без укладання договору на підставі рахунків-фактури на поставку товарно-матеріальних цінностей (клею, силіконового спрею тощо).

Позивач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, сплативши його вартість, що підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, а ТОВ "Химтрейд" виписав податкові накладні, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами робіт.

Фактичне здійснення перевезення, поставки товару підтверджується договором оренди транспортного засобу та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі транспортного засобу, наказом про прийняття на роботу водія транспортних засобів, подорожніми листами службового легкового автомобіля, прибутковими ордерами, картками складського обліку, договорами оренди нежитлових приміщень (т.2, а.с. 238-250, т.3, а.с. 9-113, т.9, а.с. 84-90, 92-93).

Доказами підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ "Химтейд" є картки складського обліку, акти списання матеріалів (т.9 а.с. 136-156).

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року.

На час укладання та виконання договору з ТОВ "Химтрейд" було зареєстровано як юридична особа (т.2, а.с. 234-237) та було платником податку на додану вартість (т.2, а.с. 231-233).

Таким чином, ТОВ "Химтрейд" виконало свої зобов'язання за даним договором, а позивач прийняв товар за цим договором та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо господарських операції з ТОВ "Газоблок" з матеріалів справи встановлено, що між ПАТ "Новий Стиль" (клієнт) та ТОВ "Газоблок" (експедитор) 29.03.2011 року укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 111685 (т.3, а.с. 120-123). Відповідно до пп.1.1 зазначеного договору - експедитор від свого імені та по дорученню клієнта надає транспортно-експедиторські послуги по забезпеченню і організації перевезень вантажів клієнта у міжміському сполученні автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в транспортній заявці. Також згідно пп. 3.10 зазначеного договору перевезення, після здійснення перевезення експедитор зобов'язаний надати клієнту наступні документи: товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача; акти - приймання передачі товару з відміткою вантажоодержувача; акт виконаних робіт; рахунок для сплату; на вимогу клієнта надавати видаткові накладні на переміщення вантажу з відміткою вантажоодержувача.

На підтвердження реальності надання ПАТ "Новий Стиль" послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні позивачем надано акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, а також на підтвердження фактичного отримання наданих послуг перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, видаткові накладними та довіреність на отримання ТМЦ (т.3, а.с. 124-148, т.9, а.с. 121-129).

Придбані послуги у ТОВ "Газоблок" позивач використовував на виконання умов договорів поставки виготовленої продукції (меблів офісних і комплектуючих до них, крісел, стільців та комплектуючих до них), укладених з контрагентами - покупцями, а саме з: ТОВ "Метакам", договір від 28.12.2010 року № 103578 (т.3, а.с. 154-158); ТОВ "Сильф", договір від 03.12.2012 року № 122528 (т.3, а.с. 159-165); ПП "Лига Нова: Крісла, Стільці, Столи", договір від 01.01.2011 року № 110687 (т.3, а.с. 166-171).

Щодо господарських операції з ТОВ фірма "Промелектронсервіс" з матеріалів справи встановлено, що 01.03.2011 року між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ТОВ фірма "Промелектронсервіс" (постачальник) укладено договір поставки товару №111233 (т.3, а.с.178-181). Згідно пп. 1.1 вказаного договору поставки визначено, що на умовах, передбачених зазначеним договором, постачальник зобов'язується постачати покупцю промислову електротехніку, вказану в рахунку - фактурі та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього. Відповідно до пп. 2.4 зазначеного договору поставки передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW по адресу: м. Харків, вул. Короленко, 16а. Також пп. 4.2 зазначеного договору поставки визначено, що приймання товару по кількості здійснюється на складі покупця.

На виконання умов договору позивач прийняв товар (промислову електротехніку), що підтверджується рахунками - фактури, видатковими накладними та сплатив його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, а ТОВ фірма "Промелектронсервіс" виписала податкові накладні (т.3 а.с. 182-220).

Транспортування придбаного товару підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля, договором оренди транспортного засобу, наказом про прийняття на роботу водія автотранспортних засобів, товарно-транспортними накладними (т.9, а.с. 94-95,97).

На підтвердження оприбуткування придбаних у ТОВ фірми "Промелектронсервіс" товарів позивачем надано акти списання товарно-матеріальних цінностей, картки складського обліку (т.9, а.с. 157-167).

Щодо господарських операції з ТОВ "Остек систем груп" з матеріалів справи встановлено, що між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ТОВ "Остек систем груп" (постачальник) укладено договір поставки продукції від 28.05.2012 року № 280512/12 (т.3, а.с. 236-242). Згідно пп. 1.1 зазначеного договору поставки визначено, що на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується на протязі терміну його дії постачати покупцю комп'ютерну техніку, периферію, комплектуючі, видаткові матеріали, мережне/телефонне обладнання та матеріали, оргтехніку, на підставі підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та сплатити за нього.

На виконання умов договору позивач прийняв товар (ремкомплект принтера, картридж), що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями, та сплатив його вартість, що підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, а ТОВ "Остек систем груп" виписав податкові накладні (т.3, а.с. 244-250).

На підтвердження переміщення придбаного товару у ТОВ "Остек систем груп" позивачем до матеріалів справи надано подорожні листи службового легкового автомобіля, договір оренди транспортного засобу, акт приймання-передачі до договору оренди, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, наказ про прийняття на роботу водія автотранспортних засобів, товарно - транспортні накладні (т.9, а.с. 84-93).

На підтвердження використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано акти списання матеріалів, накладні вимоги (т.4, а.с. 9-15).

Щодо господарських операції з ТОВ "Сучасні торгівельні рішення" з матеріалів справи встановлено, що між АТ "Новий Стиль" (покупець) та ТОВ "Сучасні торгівельні рішення" (постачальник) укладено договір поставки товару від 19.03.2012 року № 190312 (т.4, а.с. 27-32) разом з додатками (т.4, а.с. 33-41). Згідно пп. 1.1 вказаного договору поставки визначено, що на умовах, передбачених зазначеним договором, постачальник зобов'язується постачати покупцю запасні частини та технологічну оснастку для технологічного обладнання ткацького виробництва, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього.

На виконання умов договору ПАТ "Новий Стиль" прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, протоколами узгодженої ціни, сплативши його вартість, що підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, а ТОВ "Сучасні торговельні рішення" виписав податкові накладні (т.4, а.с.42-43,45, 51-54,57-60,62-65,68-71,74-77, 80-83,86-88).

На підтвердження переміщення придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні (т.4, а.с. 44, 50,56,67,73,79,85).

На підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано прибутковий ордер, картки складського обліку (т.4, а.с.43,49,60,66,72,78,84,89-167).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В матеріалах справи міститься реєстр отриманих податкових накладних, в якому зазначені відомості про податкові накладні по господарських відносинах, виписані контрагентами позивача, а саме: ПП "Анлі" (т.7, а.с.164,224, т.8, а.с.29, 71), ТОВ "Химтрейд" (т.5, а.с.203,204, т.6, а.с. 9,71,99-100,164,240,244, т.7, а.с. 42,47), ТОВ "Газоблок" (т.6, а.с.2, т.8, а.с.121,125), ТОВ фірма "Промелектронсервіс" (т.6, а.с. 18,167,170, т.7, а.с. 86), ТОВ "Остек систем груп" (т.8, а.с. 204), ТОВ "Сучасні торгівельні рішення" (т.8, а.с. 23,73,131,173).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Анлі", ТОВ "Химтрейд", ТОВ "Газоблок", ТОВ фірма "Промелектронсервіс", ТОВ "Остек систем груп", ТОВ "Сучасні торгівельні рішення" включена до складу податкового кредиту та відображена в податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідний період, поданих до податкового органу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів та послуг до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів та послуг з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів та послуг має бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Враховуючи види діяльності ПАТ "Новий Стиль", а саме: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; ткацьке виробництво; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; збирання безпечних відходів; неспеціалізована оптова торгівля, колегія суддів встановила, що придбання позивачем ТМЦ та послуг у контрагентів ПП "Анлі", ТОВ "Химтрейд", ТОВ "Газоблок", ТОВ фірма "Промелектронсервіс", ТОВ "Остек систем груп", ТОВ "Сучасні торгівельні рішення" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме виробництва продукції, забезпечення функціонування устаткування на виробництві за основними видом діяльності, забезпечення транспортування реалізованої продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами-вимогами, актами списання, актами виконаних робіт, податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, виписками з банку, платіжними дорученнями.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ПП "Анлі", ТОВ "Химтрейд", ТОВ "Газоблок", ТОВ фірма "Промелектронсервіс", ТОВ "Остек систем груп", ТОВ "Сучасні торгівельні рішення", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000034600, №0000044600.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р. по справі № 820/2513/13-а суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 22.01.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 2523,40 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2523,40 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/2513/13-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, код ЄДРПОУ 39680655) судовий збір у розмірі 2523 грн. 40 коп. (дві тисячі п'ятсот двадцять три гривні 40 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2016 р.