Ухвала

від 24.02.2016 по справі 826/7883/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/45699/14, К/800/45701/14,

К/800/46820/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів:Логвиненка А.О.,

Чалого С.Я.,

при секретарі:Слободян О.М.

за участю сторін: позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача: Матвіюка М.А., третьої особи ОСОБА_3 , представників третіх осіб: Кучерявого О.П., Кобзіної Т.В., Іщенко Г.М., Долгополова В.Ю., прокурора Чубенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі №826/7883/13-а, товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі №826/7883/13 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Коцюбинська селищна рада Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , товариство з обмеженою відповідальністю «Біонік девелопмент», Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_3 , Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання рішень неправомірними, керуючись статтями 160, 166, 167, 220, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України, Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Коцюбинська селищна рада Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , товариство з обмеженою відповідальністю «Біонік девелопмент», Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_3 , Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України, за участю Генеральної прокуратури України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили суд:

визнати неправомірними рішення Міністерства оборони України, наданого у листі-згоді від 20 липня 2006 року №220/2831 щодо припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га, що розташована на території військового містечка № НОМЕР_1 у Святошинському районі міста Києва на АДРЕСА_1 , , зміну її цільового призначення з подальшим наданням в установленому законодавством порядку товариству з обмеженою відповідальністю "Столиця Центробуд" під будівництво житлового комплексу;

визнати неправомірним рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року №362/2431 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖИТЛОБУДСЕРВІС" для житлового будівництва на АДРЕСА_1 ".

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови Міністерства оборони України від права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га як такої, що ґрунтується на недостовірних даних щодо місця розташування земельної ділянки, а також протиправністю рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року №362/2431 як такого, що прийнято із порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки. Позивачі зазначали, що як мешканці військового містечка, вони вказаним рішенням позбавлені права користування оспорюванню земельною ділянкою та права отримання у власність займаних приміщень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано п. 1 рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1 » в частині передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 136), на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки) за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84, що є власністю Міністерства оборони України та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Окремою ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року повідомлено Генеральну прокуратуру України для відповідного реагування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України про наявність ознак злочину в діях посадових та службових осіб Міністерства оборони України, Центрального спеціалізованого будівельного управління України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; окрему ухвалу направлено Кабінету Міністрів України, Міністерству оборони України, Київській міській раді до відома та для відповідного реагування.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило змінити рішення суду апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у поданих касаційних скаргах із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просили суд скасувати рішення суду першої інстанції повністю, рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні відмовилася від касаційної скарги. Відмова прийнята касаційним судом ухвалою від 24 лютого 2016 року.

Також у вказаній справі товариством з обмеженою відповідальністю Столиця Центрбуд подано касаційну скаргу на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, в якій заявник просив скасувати окрему ухвалу, постановлену у справі №826/7883/13-а, як таку, що прийнято без належного обґрунтування факту порушення вимог закону з боку товариством з обмеженою відповідальністю Столиця Центрбуд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» підлягає задоволенню, у той час як скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Також, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Столиця Центрбуд на окрему ухвалу суду апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради № 1054/1715 від 12 липня 2007 року «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1 » Міністерству оборони на підставі його листа-згоди припинено право користування земельною ділянкою розміром 117,04 га, яка відносилась до земель оборони і перебувала у користуванні квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу та військової частини НОМЕР_2 та була відведена відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5.04.76 року № 8-с`Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу» та від 12.08.69 року № 1398 «Про відвід земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії», та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до п.5 цього рішення земельна ділянка площею 147,11 га на АДРЕСА_1 передана ТОВ «Столиця Центробуд» в довгострокову оренду на 25 років для будівництва експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об`єктами соціально-громадського призначення та паркінгами, у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу від 20.07.2006 року № 2059) за рахунок вищезазначених земель (117,04 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (33,07 га).

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1589/4422, за зверненням ТОВ «Столиця Центробуд» внесено зміни до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 в частині назви землекористувача та розірвано договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007 року № 75-6-00368 за згодою сторін.

На підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1589/4422 Київською міською радою та ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» укладено договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року № 75-6-00399.

Згідно із рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 спірна земельна ділянка передана у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Житлобудсерівс» для житлового будівництва у зв`язку з переходом до останнього права власності на майно відповідно до договору від 18.09.2009 року за рахунок земель, відведених ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» та розірвано договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року.

Законність наведених вище рішень Київської міської ради була предметом розгляду Господарського суду міста Києва від 23.09.11 року , яким було відмовлено у задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Міністерства оборони України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Обслуговуючого кооперативу «Жилово-будівельний кооператив «Житлобудсервіс» про визнання недійсними цих рішень, визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Окружний адміністративний суд м. Києва , відмовляючи у позові, виходив з того що обставини законності рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування спірною земельною ділянкою Міністерством оборони, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.11 року, у відповідності до ч.1 ст.72 КАС України не підлягали доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що листом-згодою Міністерства оборони України про припинення права користування земельною ділянкою та рішенням Київської міської ради від 8 жовтня 2009 року не порушено права позивачів, оскільки ці акти до них не застосовувалися. Порушення своїх прав позивачі обґрунтовували незгодою з відселенням їх з військового містечка, а в даній справі вирішується спір про передачу земельної ділянки.

Апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги про визнання неправомірним п.1 рішення Київської міської ради від 8 жовтня 2009 року № 362/2431 щодо передачі у власність частини спірної земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки) , що є власністю Міністерства оборони та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України, виходив з того, що таке рішення порушує права та інтереси фізичних осіб, які проживають у зазначених будинках, а також права та законні інтереси держави України. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що лист-відмова Міністерства оборони від спірної землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути предметом оскарження в судовому порядку. Цим листом не порушені права та законні інтереси позивачів. Разом з цим, апеляційний суд дав оцінку правомірності відмови Міністра оборони від права користування земельною ділянкою та зазначив, що Міністерство оборони України в межах своїх повноважень, добровільно відмовилося від прав на земельну ділянку, а рішення Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 19054/1715 в частині припинення права користування земельною ділянкою є законним та обґрунтованим. Крім того, апеляційним судом з посиланням на докази, добуті по справі , а також на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2010 року у справі № 2-25403.3-2009 встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах міста Києва, а тому розпорядження нею та зміна цільового призначення відбулася у законодавчо встановлений спосіб, з урахуванням п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.2 ст.20 цього Кодексу та статей 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з рішенням суду апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки суд дав невірну правову оцінку обставинам справи, висновки суду не відповідають цим обставинам.

Спір у даній справі зводиться до вирішення питання про те, чи вправі було Міністерство оборони України відмовлятися від користування земельною ділянкою за умови розміщення на ній приміщень, в яких проживають позивачі, а Київська міська рада розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, якщо ця земля, на думку позивачів, знаходиться у межах території Коцюбинської селищної ради.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, лист Міністерства оборони України про добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою від 20 липня 2006 року №220/2831 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту першого частини другої статті 17 КАС України, він не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки , а значить не може порушувати права та законні інтереси позивачів.

Зазначена відмова від землекористування та зміна цільового призначення були реалізовані у рішенні Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 1054/1715, яким припинено Міністерству оборони України право постійного землекористування, а спірну земельну ділянку віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано, посилаючись на ч.1 ст.72 КАС України, визнали доведеними і такими, що не підлягають доказуванню обставини законності зазначеного рішення Київміськради, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2011 року у справі № 57/243 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Міністерства оборони України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Обслуговуючого кооперативу «Жилово-будівельний кооператив «Житлобудсервіс» про визнання недійсними рішень, визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення. Цим же рішенням господарського суду була підтверджена законність рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 про передачу у власність спірної земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Житлобудсерівс» для житлового будівництва у зв`язку з переходом до останнього права власності на майно відповідно до договору від 18.09.2009 року за рахунок земель, відведених ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» та про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року, яке є предметом розгляду в даній справі.

Апеляційним адміністративним судом обґрунтовано, із посиланням на рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 5.04.76 року №8-с про закріплення за квартирно-експлуатаційною частиною Київського військового округу для військового містечка №136 спірної земельної ділянки площею 117,0 га згідно з генпланом міста Києва, не прийнято до уваги доводи позивачів про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах села Коцюбинське, Ірпінського району, Київської області.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що юридичний конфлікт між сторонами з приводу користування в якості житла приміщеннями барачного типу на спірній земельній ділянці та необхідності відселення з них не є тотожним предмету цього спору (законність рішення про передачу у власність земельної ділянки ).

Оскаржуване рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 про передачу у власність спірної земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Житлобудсерівс» для житлового будівництва у зв`язку з переходом до останнього права власності на майно відповідно до договору від 18.09.2009 року за рахунок земель, відведених ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» та про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року не стосується прав та інтересів позивачів, про порушення яких вони заявили у своїх позовних вимогах, у зв`язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів судового захисту таких прав.

Крім того, як вбачається із заяви позивачки ОСОБА_2 про відмову від касаційної скарги, її пояснень та пояснень позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні касаційної інстанції, конфлікт з приводу відселення позивачів з приміщень барачного типу вичерпано.

Доводи касаційної скарги третьої особи ОСОБА_3 не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, Крім того, права та законні інтереси ОСОБА_3 не порушені оспорюваними у справі рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, виходячи з недоведеності наявності факту порушення прав чи інтересів позивачів у зв`язку з прийняттям Київською міською радою оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аналізуючи доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд», поданої на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі №826/7883/13-а, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування окремої ухвали, оскільки вона ґрунтується на обставинах, що встановлювалися постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, яка підлягає скасуванню за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД».

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10, статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена позиція Вищого адміністративного суду України відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-405/14, від 06 жовтня 2015 року у справі №21-1306а15, згідно з якою Київська міська рада, приймаючи рішення про передачу кооперативу у власність та в оренду земельної ділянки, діє як суб`єкт владних повноважень.

Розглядаючи по суті переданий на вирішення суду спір, колегія Вищого адміністративного суду України, також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частинами першою, десятою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у мотивувальній частині рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Конституційним Судом України зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Згідно з вимогами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з аналізу положень Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що у випадку, якщо правовий акт органу місцевого самоврядування (у тому числі індивідуальної дії) суперечить актам законодавства і порушує права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку, зокрема, за позовом особи, право якої є порушеним.

Зазначена позиція суду також відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-162цс15.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 166, 167, 220, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року залишити в силі.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» задовольнити.

Окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: