Рішення

від 15.03.2016 по справі 914/2888/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016р. Справа№ 914/2888/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , м. Київ в особі Львівської філії ПАТ Банк Київська Русь , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Ліссервіс-Інструмент , смт.Куликів, Львівська область

про стягнення 312 024 грн. 08 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 15.10.2015 р.)

Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь , м. Київ в особі Львівської філії ПАТ Банк Київська Русь , м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Ліссервіс-Інструмент , смт. Куликів, Львівська область про стягнення 312024грн. 08 коп.

Ухвалою суду від 25.08.2015 р. (суддя Кітаєва С.Б.) порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.09.2015 р. В судових засіданнях оголошувалася перерва та розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 02.11.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Ділай У.І. та Сухович Ю.О., головуючий суддя Кітаєва С.Б.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., з метою недопущення порушення процесуальних строків розпорядженням керівника апарату №1173 від 28.12.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/2888/15, відповідно до якого визначено суддю Мазовіту А.Б. головуючим суддею для подальшого розгляду справи.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, за клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.03.2016 р.

17.02.2016 р. представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання (вх. №827/16) про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях експерта для встановлення правильності здійснення розрахунку заборгованості, оскільки такий розрахунок не є складним, а формули здійснення розрахунків є зрозумілими і такими, що випливають з умов договору.

Окрім того, слід звернути увагу відповідача на те, що він не був позбавлений можливості здійснити власний розрахунок заявлених до стягнення сум та подати його суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що призначення експертизи є безпідставним, а тому в задоволенні клопотання про призначення експертизи слід відмовити.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 550 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 271990грн. 21 коп. по кредиту, 20 756 грн. 93 коп. по сплаті процентів. За порушення строків повернення кредиту та сплати процентів відповідачу нараховано 7 402 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1376грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 602 грн. 89 коп. 30% за несвоєчасну сплату відсотків, 9 894 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 312 024 грн. 08 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на право позикодавця достроково вимагати повернення суми позики у разі прострочення чергового платежу, передбачене умовами договору та ст. 1050 ЦК України. Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання вимоги про дострокове повернення на адресу відповідача. Також позивачем, як доказ надання суми кредиту, долучено до матеріалів справи виписку по особовому рахунку, який є відміннім від рахунку, що вказаний в кредитному договорі і на який мало відбуватися зарахування кредитних коштів.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22 серпня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством Банк Київська Русь (банк) та Приватним підприємством Ліссервіс-Інструмент (позичальник) було укладено кредитний договір №230/KL-13 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

За цим договором банк (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) не відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

Ліміт кредитної лінії - 550 000 грн. 00 коп. (п. 1.1.1. договору).

Згідно п. 1.1.2. договору кінцевий термін повернення кредиту - 19 серпня 2016 року.

Відповідно до п. 1.1.5. договору процентна ставка за користування кредитом - 23% річних.

11 квітня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №230/KL-13 від 22.08.2013 р., яким встановили процентну ставку у розмірі 25% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в межах ліміту, що підтверджується заявами відповідача про надання частин кредиту, випискою по банківському рахунку відповідача.

Відповідно до п. 4.1. договору, заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1), що є невід'ємною часиною договору/

Згідно п. 4.5. договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 9.2. договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами) умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди банку, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, зокрема, у разі порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором.

У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту та процентів, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відкликання кредиту за вих. №780 від 29.05.2015 р., в якій вимагав достроково повернути суми кредиту, процентів та пені. Вказане повідомлення залишене відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 271 990 грн. 21 коп. по кредиту, 20 756 грн. 93 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.1. договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.2. договору, у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 7 402 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 376 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 602 грн. 89 коп. 30% за несвоєчасну сплату відсотків, 9 894 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів по кредитному договору судом до уваги не беруться, оскільки позивачем на підтвердження факту надсилання такої вимоги долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення, з якого вбачається, що повідомлення було надіслано 04.06.2015 р. на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та одержане уповноваженим представником відповідача 09.06.2015р.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо відмінності рахунку, на який мали бути зараховані кредитні кошти, від рахунку, виписку по якому, як на підтвердження факту надання кредитних коштів, долучено позивачем. Згідно п. 2.1. договору для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2063008967001. Відповідно до п. 4.2. договору у випадку порушення позивальником встановлених п. 4.1. договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив п. 4.2. договору, позивач переніс суму несплаченої в строк заборгованості за кредитом на рахунок для обліку простроченої заборгованості позичальника, яким відповідно до п. 2.1. договору є рахунок №2063008967001, а тому виписка з рахунку №2063008967001 є належним доказом, який підтверджує рух коштів згідно кредитного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 271990грн. 21 коп. заборгованості по кредиту, 20 756 грн. 93 коп. заборгованості по сплаті процентів, 7 402 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 376 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 602грн. 89 коп. 30% за несвоєчасну сплату відсотків, 9 894 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №190 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 р. №61 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банк Київська Русь , згідно з яким з 20.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати обов'язки тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Київська Русь .

16.07.2015 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь з 17 липня 2015 року.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із даним позовом до суду) передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Ліссервіс-Інструмент , смт.Куликів, вул. Шевченка, 79, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33168193) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , м. Київ, вул. Хорива, 11-а (ідентифікаційний код 24214088) в особі Львівської філії ПАТ Банк Київська Русь , м. Львів, вул. Героїв УПА, 77 (ідентифікаційний код 35364697) 271 990 грн. 21 коп. заборгованості по кредиту, 20 756 грн. 93 коп. заборгованості по сплаті процентів, 7 402 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 376 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 602 грн. 89 коп. 30% за несвоєчасну сплату відсотків, 9 894 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту.

3. Стягнути з Приватного підприємства Ліссервіс-Інструмент , смт.Куликів, вул. Шевченка, 79, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33168193) в користь державного бюджету 6 240 грн. 48коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.03.2016 р.

Головючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.