Постанова

від 23.03.2016 по справі 911/4093/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа№ 911/4093/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Дубченко О.В. за посвідченням;

від позивача-1: Свириденко В.М. за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача-2: Ковальчук Д.В. за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-1: Морозов О.О. за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України,

2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква

до 1. Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"

про визнання недійсним розпорядження, договору купівлі продажу земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 позов було задоволено повністю, визнано недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 від 16.01.2009 року № 40.; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 1254; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Контракт 61 повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква земельну ділянку загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0027, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4-а.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Контракт 61 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року, рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року касаційну скаргу заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі Господарського суду Київської області № 911/4093/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції було протиправно прийнято рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що документи, надані прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони. ТОВ Контракт 61 придбало нежитлові будівлі на спірній земельній ділянці на аукціоні у Комунального підприємства Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс. Під час посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено, що нежитлові будівлі є комунальною власністю, а не державною та перебували на праві власності у КП Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що спірні земельні ділянки не відносилися до земель оборони навіть по кодам цільового використання у відповідності до Українського класифікатора цільового використання земель.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 у справі № 911/4093/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 року у справі № 911/4093/14 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 року у справі № 911/4093/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розгляд справи неодноразово було відкладено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 № 09-52/202/16 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Мартюк А.І. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/4093/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" у справі № 911/4093/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Гончарова С.А., суддів Скрипка І.М., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року апеляційну скаргу ТОВ Контракт 61 прийнято, у визначеному складі суддів та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.03.2016 року у зв`язку з перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 року апеляційну скаргу ТОВ Контракт 61 прийнято, у визначеному складі суддів та призначено до розгляду.

Прокурор, згідно з поданим до суду 29.02.2016 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивачем-2, було подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої позивач-2 просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4-а, загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0027.

Клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем-2 жодним чином не доведені обставини, якими обґрунтованоклопотання про забезпечення позову, а саме, можливість відчуження відповідачами спірного майна. Наявні у заяві припущення щодо можливості такого відчуження не можуть бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Відповідач-1 до судового засідання, що відбулось 23.03.2016 року, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача-1 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу Україниапеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 16.01.2009 року № 40 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61 затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,8407 га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільської ради для розташування виробничої бази, яка знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-а, відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 899933,76 грн., яку дозволено продати товариству з обмеженою відповідальністю Контракт 61, якою він користується згідно договору від 08.04.2008р. Оплату вартості земельної ділянки в сумі 89993,38 грн. здійснити протягом 30 банківських днів з дня реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, яку перерахувати на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради. Решту суми коштів 809940,39 грн. перерахувати з розстроченням платежу терміном на 5 років по 161988,08 грн. щорічно до 31 грудня. Доручено першому заступнику голови Білоцерківської райдержадміністрації укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки несільськогосподарського призначення у відповідності з нормами чинного законодавства.

На підставі зазначеного розпорядження між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61, укладено спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 1254. Відповідно до умов цього договору Білоцерківська районна державна адміністрація продавець зобов`язується передати майно у власність ТОВ Контракт 61 - покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму, а саме за викуплену земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:010:0027.

Прокурор обґрунтовуючи свої вимоги посилаються на те, що оскаржуваним розпорядженням Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ Контракт 61 за спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року земельну ділянку загальною площею 2,84072 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, позаяк, зазначена земельна ділянка є землею оборони, яка перебуває в постійному користуванню Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на підставі державного акту землекористування від 25.11.1977 року Зазначеними діями Білоцерківська райдержадміністрація порушила право Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

В підтвердження зазначеного прокурор посилається на:

- державний акт землекористування від 25.11.1977 року, виданого КЕЧ Білоцеркіського району Київської області виконавчим комітетом Білоцерківської районної, міської ради депутатів на право постійного користування землею в розмірі 788 га землі;

- викопіювання з державного акту 1977 року;

- витяг з публічної кадастрової карти України;

- схему земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (м-н Гайок, м. Біла Церква, Київської області), погодженої начальником Білоцерківського гарнізону, начальником управління Деркомзему у Білоцерківському районі та начальником КЕВ м. Біла Церква;

- довідку квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква від 19.11.2014 року № 2/586, відповідно до якої станом на 01.11.2014 року на обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква згідно форми 405 Інвентаризайна відомість наявності і використання земельних ділянок у складі земель міністерства оборони України по військовому містечку № 50 (Гайок) в межах Фурсівської сільської ради рахується земельна ділянка площею 310,5 га;

- акт обстеження земельної ділянки військового містечка № 50 (Гайок) м. Біла Церква, (в межах Фурсівської сільської ради) від 17.11.2014р., відповідно до якого комісією у складі начальника відділення експлуатації фондів КЕВ м. Біла церква та інженерів в присутності представника військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, здійснивши обстеження земельної ділянки військового містечка № 50 (Гайок), а також порівнявши дані наявних картографічних матеріалів та даних публічної кадастрової карти, підтверджено, що ділянка, яку займає ТОВ Контракт 61 площею 2,8408 га за адресою: вул. Гайок, 4-а, територіально знаходиться в межах земельної ділянки загальною площею 310,5 га, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває на обліку КЕВ м. Біла Церква;

- положення про квартирно-експлуатаційних відділ м. Біла Церква, затвердженого 16.12.2005 року начальником Київського квартино-експлуатаційного управління, відповідно до якого Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква (позивач у справі) створений на базі КЕЧ Білоцеркіського району та являється окремим структурним підрозділом, що входить до складу підрозділів Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Судом досліджені вищеперелічені документи на які прокурор посилається в якості доказів, які підтверджують його вимоги та встановлено що спірна земельна ділянка площею 2,8408 га за адресою: вул. Гайок, 4-а, яку ТОВ Контракт 61 придбав у власність відповідно до умов оскаржуваного договору, який укладений на підставі спірного розпорядження територіально знаходиться в межах земельної ділянки загальною площею 310,5 га, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до державного акта землекористування від 25.11.1977 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено повноваження місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, відповідно до яких місцевим державним адміністраціям надано право, зокрема, розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 1 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частиною 4 ст. 77 Земельного кодексу України встановлено, що порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 9 Закону України Про оборону України до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері оборони, належить, зокрема, встановлення порядку надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних (водних) ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 14 Закону України Про збройні сили України передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 141 Земельного кодексу України).

Згідно п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1282 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Пунктом 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування, землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно із Земельним кодексом України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України (п.45). Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України (п.48).

Отже, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв`язок між припиненням у однієї особи та виникненням у іншої права на земельну ділянку, суду апеляційної інстанції належало дослідити надані докази та навести у своїй постанові відомості про уповноважену посадову особу Збройних Сил України на передачу землі, дії, вчинені нею щодо такої передачі та дату їх вчинення, розмір земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні, та розмір землі відносно якої мало місце припинення користування, і дати їм належну юридичну оцінку у сукупності із даними стосовно спірної земельної ділянки.

Тому суд критично приймає доводи апелянта стосовно того, що документи, надані прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони.

Відповідачі не надали до суду першої інстанції докази припинення права Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква постійного користування земельною ділянкою, яка була надана останньому відповідно до державного акта землекористування від 25.11.1977 року, виданого виконавчим комітетом Білоцерківськї районної, міської ради депутатів, або докази вилучення зазначеної земельної ділянки у землекористувача, яка була передана за оскаржуваним розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації ТОВ Контракт 61.

Місцевим судом також вірно встановлено, що відповідачами не доведено дотримання встановленого порядку вилучення (викупу) землі у користувача, як і не доведено припинення його права користування на вищезазначену земельну ділянку.

Доказів того, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області приймаючи спірне розпорядження, яким розпорядилась землею оборони діяла в межах своїх повноважень у спосіб визначений законом, відповідачі суду не надали.

Отже, приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ Контракт 61 земельну ділянку загальною площею 2,84072 га, розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до державного акта землекористування від 25.11.1977р., чим порушила права позивачів стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону (ст. 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи зазначене, колегія суддів робить висновок, що дії Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області з прийняття оскаржуваного розпорядження суперечать зазначеним приписам законодавства, а також порушують права позивачів, як землекористувачів цієї ділянки, у зв`язку з чим вимога про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені обставини справи, укладання Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року відбулось без наявності відповідного рішення органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009 року укладений всупереч приписам вищезазначеного законодавства, за відсутності рішення компетентного органу та на підставі оскаржуваного розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області до повноважень і компетенції якої не належить вирішення питань щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою оборони, то він підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільний кодекс України.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009р., укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61, з огляду на її доведеність та обґрунтованість та визнав зазначений договір недійсним.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписи ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, встановлюють, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 2 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

В силу приписів вище вказаного законодавства України, Білоцерківська райдержадміністрація не мала права розпоряджатися вищезазначеною земельною ділянкою та враховуючи, що зазначена спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю Контракт 61 від особи, яка не мала права її відчужувати, то вимога прокурора про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 61 повернути у власність держави в особі Квартирно-експлуатаційному відділу міста Біла Церква земельну ділянку загальною площею 2,8407 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок № 4-а, є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

З огляду на викладене позовні вимоги Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судовівитратизарозглядапеляційноїскаргиузв`язкузвідмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року у справі № 911/4093/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4093/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

СуддіІ.А. Іоннікова

О.В. Тищенко