Постанова

від 28.03.2016 по справі 826/10224/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10224/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Безименної Н.В., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивача Коміса М.В., представника відповідача Сакала Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 826/10224/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

28.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" (надалі ТОВ "Укренергобудсервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2014 року № 0001102201 та № 0001082201, які прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентом ТОВ К.А.М. ТРЕЙД ГРУП не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються первинними документами, що подані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийняв до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. по справі № 761/22932/13-к, провадження № 1-кп/761/776/2013, яким встановлено, що ТОВ К.А.М. - Трейд Груп було зареєстровано в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності, а також висновки акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2013 р. № 703/2201/38403403 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ К.А.М. Трейд Груп , зазначивши, що вказаними актами підтверджується неможливість фактичного здійснення контрагентом господарської діяльності. Також, судом першої інстанції не прийнятті до уваги первинні документи, що були надані позивачем, як докази реальності здійснення господарської операції через їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року, як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укренергобудсервіс з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ К.А.М. Трейд Груп за період з 01.06.2013 р. по 31.08.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2014 № 349/26-53-22-01-21-38576714 (а.с. 46-52) про порушення ТОВ Укренергобудсервіс :

1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 15 991,67 грн., в т.ч. за 2013 р. на суму 15 992,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 16 833,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2013 р. - 16 833,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 р. № 0001082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21 041,00 грн., в томі числі за основним платежем в розмірі 16 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4208,00 грн.; від 19.03.2014 р. № 0001102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 19 990,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 15 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 998,00 грн. (а.с. 54-55)

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 12.05.2014 р. № 4188/10/26-15-10-06-15, яким податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 р. № 0001102201, № 0001082201 залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.(а.с.100-103)

Отже, відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність угод та відсутність реального характеру господарських операцій.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Розділом 3 Податкового кодексу України визначено платники податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставки податку та порядок обчислення податку на прибуток підприємств.

Згідно п. 138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає підстави виникнення податкового кредиту (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 198.1. цієї статті передбачалося, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. цієї ж статті платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ К.А.М. ТРЕЙД ГРУП ( Виконавець ) та ТОВ "Укренергобудсервіс" (Замовник) укладено договір № 1-13 від 06.06.2013 року (а.с. 22), згідно якого замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання наступних робіт по об'єкту: нежитлове приміщення, яка знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова,16, предмет договору - установка шаф обліку, строк виконання договору 10 робочих днів з моменту підписання договору. Вартість договору складає 80 000 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн. Розрахунок до Договору проводиться шляхом перерахування Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця платежами згідно Актів приймання-здавання виконаних робіт .

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надані наступні документи: податкова накладна № 4 від 06.06.2013 року на суму 80 000 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн. (а.с.16), акт № 818 прийому-передачі виконаних робіт від 07.06.2013 року (а.с.18). На підтвердження оплати виконаних робіт за даним договором виписки за особовим рахунком за 26.07.13 року та за 22.08.2013 року на загальну суму 80 000 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн. (а.с. 241,243)

Крім того, що між ТОВ К.А.М. ТРЕЙД ГРУП ( Виконавець ) та ТОВ "Укренергобудсервіс" (Замовник) укладено договір № 2-13 від 19.06.2013 року (а.с. 19), згідно якого замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання наступних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Тампере,12, предмет договору - розробка проекту на електропостачання, строк виконання послуг - 20 робочих днів з моменту підписання договору. Вартість договору складає 21 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн. Розрахунок до Договору проводиться шляхом перерахування Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця платежами згідно Актів приймання-здавання виконаних робіт .

На підтвердження здійснення господарської операції з виконання цього договору позивачем надані наступні документи: протокол погодження договірної ціни (а.с.21), податкова накладна № 20 від 19.06.2013 року на суму 21 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 500,00 грн.(а.с.15), акт надання послуг (розробка проекту) № 14 від 25 червня 2013 року (а.с 17), копію проекту електропостачання вбудованого приміщення по вул. Тампере, 12, м. Києва (а.с.94-99). На підтвердження оплати виконаних робіт за даним договором виписки за особовим рахунком за 26.07.13 року та за 22.08.2013 року на загальну суму 21 000 грн., в т.ч. ПДВ 3500 грн. (а.с. 242)

Разом з тим, позивачем надано ліцензію Державно-Будівельної інспекції України від 30.04.2013 року Серії АЕ № 261178, якою підтверджено, що господарська діяльність ТОВ К.А.М. ТРЕЙД ГРУП пов'язана із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) (а.с. 87-88)

Аналізуючи надані документи, колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийняв за основу вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. по справі № 761/22932/13-к, провадження № 1-кп/761/776/2013, яким нібито встановлено, що ТОВ К.А.М. - Трейд Груп було зареєстровано в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки Шевченківським районним судом м. Києва винесено 24.09.2013 р. вирок відносно особи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.5 ст. 27 ч.1 та 2 ст.205 КК України, а саме за пособництво невстановленими слідством особам у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не має відношення до контрагент-підприємства, та ніколи в ньому не працював. А надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договори, податкові накладні та інші вищезазначені документи, підписані не ОСОБА_5, а ОСОБА_6, який є директором ТОВ К.А.М. - Трейд Груп , (код ЄДРПОУ 38403403) і відносно якого не має вироку щодо визнання цієї особи винної у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України (Фіктивне підприємництво).

Крім того, суду не надано доказів того, що сторони зазначених договорів, а саме позивач і ТОВ К.А.М. ТРЕЙД ГРУП , укладаючи договори мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, не заслуговують уваги доводи податкового органу та невірними є висновки суду першої інстанції з приводу посилання на висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2013 р. № 703/2201/38403403 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ К.А.М. Трейд Груп , оскільки, зазначений акт не може бути належним та допустимим доказом фіктивності операцій.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначених обставин, та приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятого рішення. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню як протиправними та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 31.03.2016 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 826/10224/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудсервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.03.2014 року № 0001102201 та № 0001082201.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий О.В. Карпушова

Судді О.В. Епель

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Безименна Н.В.

Епель О.В.