Ухвала

від 05.04.2016 по справі 161/19521/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19521/13-к Провадження №11-кп/773/58/16 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч. 3 ст. 289 КК України. Доповідач: ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора прокуратури міста Луцька ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2015 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України

прокурора ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури міста Луцька ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вказує на незаконність та необґрунтованість вироку у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі обвинуваченого ОСОБА_8 , внаслідок мякості, через застосування положень статей 69,75,76 КК України. Зазначає про відсутність у провадженні обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених особливо тяжких злочинів обвинуваченим. Вважає, що безпідставним є і рішення суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи, що ОСОБА_8 має намір відшкодувати заподіяну шкоду. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді арешту на строк 4 місяці і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинениих злочинів та особі обвинуваченого внаслідок мякості і безпідставним застосування при призначенні покарання ОСОБА_8 положень статей 69, 75 КК України. Зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_8 , судом не враховано скоєння злочину останнім у стані алкогольного сп`яніння, невідшкодування заподіяної шкоди, негативні наслідки що наступили, характер і мотиви скоєння обвинуваченим даних злочинів. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді арешту на строк 6 місяці і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років без конфіскації майна.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської об ласті від 24 березня 2015 року ОСОБА_8 засуджено::

за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк чотири місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації у ці органи.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ТзОВ Луцьк-Експо матеріальну шкоду в розмірі 313 324 (триста тринадцять тисяч триста двадцять чотири) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки та в дохід держави судові витрати у сумі 5 852 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 52 (п`ятдесят дві) копійки.

Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за те, що він 04 жовтня 2012 року, приблизно 18 год. 30 хв., знаходячись на території автосалону Хонда, що по вул. Дубнівській, 12, у м. Луцьку, діючи умисно, незаконно заволодів транспортним засобом, марки Хонда Цивік, номер кузова НОМЕР_1 , внаслідок чого cпричинив ТзОВ Луцьк-Експо матеріальних збитків на загальну суму 200 400 грн., чим завдав великої матеріальної шкоди.

Він же, 08 серпня 2013 року, приблизно 23 год. 50 хв., діючи умисно, повторно, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території вищевказаного автосалону, незаконно заволодів транспортним засобом, марки HONDA CR-V, спричинивши ТзОВ Луцьк-Експо матеріальних збитків на загальну суму 274 160 грн., чим завдав великої матеріальної шкоди.

Крім того, він же, 14. жовтня 2013 року, знаходячись у приміщенні службового кабінету за №311 слідчого відділу Луцького МВ УМВС України у Волинській області по вул. Грибоєдова, 2 у м. Луцьку, з метою створення видимості законності користування транспортним засобом, марки HONDA Civic, в ході проведення слідчої дії, а саме, одночасного допиту ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , надав завідомо підроблене доручення, видане ТзОВ Луцьк-Експо №284 від 08 вересня 2012 року на його ім`я, відповідно до якого, він нібито має право отримувати, керувати та використовувати вказаний автомобіль, хоча в дійсності вказане доручення на ОСОБА_8 не оформлялось, за таким вихідним номером не видавалось та не реєструвалось.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2015 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення , а вирок суду від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляцій, пояснення прокурора та представника потерпілого, які підтримали апеляції в повному обсязі і просять їх задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши частково судове слідство, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Висновки суду першої інстанції про незаконне заволодіння транспортними засобами в результаті чого завдано великої шкоди потерпілому ТзОВ «Луцьк Експо» та використання завідомо підробленого документа, вчинених ОСОБА_8 , підтверджуються матеріалами кримінального провадження та ніким не оспорюються. Тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає даний вирок у межах поданих апеляційних скарг.

Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України і теж не оскаржуються.

Доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_8 , внаслідок мякост, у зв`язку із звільненням від його відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в сануції статті особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого більш мякого виду покарання не зазначеного в санкції статті.

Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_8 за ч.3ст.289 КК України із застосуванням положень ст..69 КК України місцевий суд врахував пом`якшуючі покарання обставини, а саме часткове відшкодування завданих збитків потерпілому, визнання обвинуваченим себе винним та розкаяння у скоєному. Враховано судом також і дані щодо особи ОСОБА_8 , який позитивно характеризується , є особою молодого віку. Тому враховуючи вказані пом`якшуючі покарання обставини та дані про особу винного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначеного покарання ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією даної статі. Отже доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.

Разом з тим, як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням до нього ст. 75 КК України місцевий суд виходив із того, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має хворих батьків та має намір відшкодувати решту завданих збитків.

Проте рішення суду про застосування до ОСОБА_8 ст. 75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки приймаючи таке рішення, суд не навів у вироку переконливих доводів про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 злочинів два з яких, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких, а інший до невеликої тяжкості, один із злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289 КК України, обвинувачений скоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що визнано місцевим судом обставиною, яка обтяжує покарання.

Не може бути підставою для застосування, положень ст. 75 КК України і те, що у ОСОБА_8 є батьки, які хворіють та обвинувачений бажає відшкодувати заподіяну шкоду. Як видно з матеріалів кримінального провадження мама ОСОБА_8 є потерпілою 3 категорії від Чорнобильської катастрофи (т.5 а.п. 54) і на даний час, як пояснив обвинувачений, з ним не проживає, батько хворіє на гіпертонічну хворобу (т. 5 а.с. 52-53), однак, будь-яких даних, що вони у зв"язку з цими захворювання потребують стороннього догляду немає. Не є підставою для застосування ст. 75 КК України і те, що обвинувачений визнаний опікуном своєї бабусі та на даний час є одруженим.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а саме, звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням суперечить вимогам ст. 50, 65 КК України та не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого. Тому, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, на підставі ч. 2 ст. 409, ст. 420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом свого вироку.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує: дані щодо особи винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, визнав себе винним та розкаюється у скоєному.

Однак, суд враховує і ступінь тяжкості вчинених злочинів обвинуваченим, обставини їх скоєння, вчинення одного злочину у стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Крім того, злочинними діями ОСОБА_8 завдано великої матеріальної шкоди потерпілому, яка і на сьогоднішній день обвинуваченим відшкодована у досить незначному розмірі, останній ніде не працює, хоча є працездатною особою, а представник потерпілого наполягає на суворій мірі покарання.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції, дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Тому, призначене покарання ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 358 КК України - 4 місяці арешту та за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів та відповідатиме принципам законності і справедливості.

З вищенаведених підстав, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409 420 КПК України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури міста Луцька ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання із застосуванням ст.75 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді