Вирок

від 05.04.2016 по справі 152/452/16-к

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/452/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020360000071,

по обвинуваченню:

громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шпиків, Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

сторони кримінального

провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор ОСОБА_6 ,

сторона захисту:

обвинувачені ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

інші учасники:

представник потерпілого ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в середині лютого 2016 року, у вечірню пору доби автомобілем марки «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , під`їхали до приміщення складу ТОВ «Діброва», розташованого у с. Вербівка Шаргородського району по вул. Чапаєва, із тильної сторони через металеву сітку проникли на територію складу, звідки, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, пройшли до приміщення складу, так як двері відсутні, де набрали та викрали 14 мішків аміачної селітри вагою по 50 кг кожен, вартістю 8,50 грн за 1 кг, на загальну суму 5950 грн. Після цього залишили місце злочину, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали ТОВ «Діброва» матеріальну шкоду на суму 5950 грн.

Окрім цього, ОСОБА_3 , маючи новий злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в кінці лютого 2016 року, у вечірню пору доби, автомобілем марки «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , під`їхали до приміщення складу ТОВ «Діброва», розташованого у с. Вербівка Шаргородського району, вул. Чапаєва, із тильної сторони через металеву сітку проникли на територію складу, звідки, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, пройшли до приміщення складу, так як двері відсутні, де набрали та викрали 19 мішків аміачної селітри вагою по 50 кг кожен, вартістю 8,50 грн за 1 кг, на загальну суму 8075 грн. Після цього залишили місце злочину, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдали ТОВ «Діброва» матеріальну шкоду на суму 8075 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочинів, пояснивши, зокрема, що в середині лютого 2016 року, точної дати він не пам`ятає, у вечірню пору доби, попередньо домовившись з ОСОБА_4 , з приміщення складу ТОВ «Діброва», розташованого у с. Вербівка Шаргородського району Вінницької області, викрали 14 мішків аміачної селітри, які після викрадення зберігалися у нього в сараї.

Окрім того, ОСОБА_3 пояснив, що в кінці лютого 2016 року він спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викрали з приміщення складу ТОВ «Діброва» 19 мішків аміачної селітри, які після викрадення зберігалися у ОСОБА_5 .

Як перший так і другий раз, викрадене майно вони перевозили автомобілем ОСОБА_3 «ВАЗ-2105». На даний час усе викрадене майно повернуто потерпілому. Про вчинене він дуже шкодує та попросив його суворо не карати.

Допитані у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнали у повному обсязі, щиро розкаялися і дали показання, які повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ними злочину та за своїм змістом є аналогічними показанням, наданим обвинуваченим ОСОБА_3 .

Ураховуючи те, що обвинувачені, прокурор та представник потерпілого у судовому засіданні не оспорюють усі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд цього провадження щодо усіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших обставин у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особу і стосуються речових доказів.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми умисними діями скоїли крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, а також скоїли крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднану з проникненням у сховище, а тому кваліфікує їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд також вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_5 своїми умисними діями скоїв крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, а тому кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, пом`якшуючими покарання ОСОБА_3 , є визнання ним винуватості та його щире каяття, а також те, що завдана злочином шкода відшкодована повністю, про що зазначено в обвинувальному акті та вбачається із письмової заяви представника потерпілого керівника ТОВ «Діброва» ОСОБА_7 та із його виступу у судових дебатах.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_3 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочинів, вчинених ОСОБА_3 , особи винуватого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, відомостей про особу обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на два роки та покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки на переконання суду, виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції його від суспільства.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 , є визнання ним винуватості та його щире каяття, а також те, що завдана злочином шкода відшкодована повністю, про що зазначено в обвинувальному акті та вбачається із письмової заяви представника потерпілого керівника ТОВ «Діброва» ОСОБА_7 та із його виступу у судових дебатах.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_4 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочинів, вчинених ОСОБА_4 , особи винуватого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на два роки та покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки на переконання суду, виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції його від суспільства.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, пом`якшуючими покарання ОСОБА_5 , є визнання ним винуватості та його щире каяття, а також те, що завдана злочином шкода відшкодована повністю, про що зазначено в обвинувальному акті та вбачається із письмової заяви представника потерпілого керівника ТОВ «Діброва» ОСОБА_7 та із його виступу у судових дебатах.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_5 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_5 , особи винуватого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік і шість місяців та покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки на переконання суду, виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції його від суспільства.

Призначаючи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинувачених, їх перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає їх особам та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів немає.

Керуючись статтями 100, 368-371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом двохрічного іспитового строку обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом двохрічного іспитового строку обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом півторарічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 протягом встановленого судом півторарічного іспитового строку обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

- 33 мішки аміачної селітри вагою 1650 кг залишити у власника - ТОВ «Діброва»;

- автомобіль «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику - ОСОБА_8 .

Згідно зі статтями 392-395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Згідно зі статтею 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1