Постанова

від 16.03.2016 по справі 1-53/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 1-53/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

за участю прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

представника потерпілих ОСОБА_18 ,

потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_21 та ОСОБА_22 обвинувачуються органами досудового у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

В ході судового розгляду даної справи адвокат ОСОБА_17 заявив клопотання про направлення кримінальної справи додаткове розслідування з мотивів того, що по справі допущена неправильність та неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Існують суттєві протиріччя не тільки між показами підсудних та потерпілих, але і у висновках проведених в рамках кримінальної справи експертиз. Незважаючи на проведені під час слухання судові дії по збору доказів, усунути наявні протиріччя не вдалося. В судовому засіданні не має можливості усунути всі ці недоліки, в тому числі через нез`явлення свідків. Крім того не виконано вказівки зазначені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року.

Підсудні ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтримали клопотання свого захисника та просили його задовольнити.

Прокурор вважав, що дане клопотання адвоката ОСОБА_17 являється передчасним та не підлягає задоволенню.

Потерпілі по справі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтримали думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про те, що клопотання адвоката ОСОБА_17 підлягає задоволенню, а кримінальна справа підлягає направленню для проведення додаткового розслідування, з наступних підстав.

Згідно обвинувального висновку 21 серпня 2008 року біля 21 години перед перехрестям Набережного шосе і Дніпровського узвозу в м. Києві ОСОБА_21 , рухаючись у напрямку мосту Патона разом зі своїм знайомим ОСОБА_22 на автомобілі останнього «Деу-Ланос», державний номер НОМЕР_1 , наздогнали мотоцикл «Харлей Девідсон», державний номер НОМЕР_2 , яким керував раніше невідомий їм ОСОБА_19 . Під час руху ОСОБА_21 знаходився на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_22 поряд з ним за кермом зазначеного автомобіля. Оскільки загорілось червоне світло світлофора, то всі водії, у тому числі і ОСОБА_22 , зупинились перед зазначеним перехрестям. В цей час ОСОБА_19 на своєму мотоциклі з голосно увімкненою музикальною установкою поволі продовжував рухатись між автомобілями у напрямку світлофора. Таку поведінку ОСОБА_19 ОСОБА_21 і ОСОБА_22 сприйняли, як образливу для себе та оточуючих. Коли загорілось зелене світло світлофора, то ОСОБА_21 і ОСОБА_22 на середині зазначеного перехрестя наздогнали ОСОБА_19 , який рухався трохи попереду справа. При цьому ОСОБА_21 , діючи узгоджено з ОСОБА_22 із хуліганських спонукань, використовуючи малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, дістав належний йому на підставі дозволу №16729 пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «ПМР», калібр 9 мм, № НОМЕР_3 , тобто предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, та через відчинене праве переднє вікно автомобіля здійснив із нього прицільний постріл в напрямку ОСОБА_19 , влучивши останньому у ліву сідницю, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_22 хоча сам й не застосовував пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями щодо ОСОБА_19 , однак фактично дав згоду та, перебуваючи за кермом автомобіля, сприяв застосуванню ОСОБА_21 цього пристрою, що свідчить про вчинення хуліганства групою осіб.

Відчувши хлопок та біль в області лівої сідниці, ОСОБА_19 озирнувся та побачив трохи позаду автомобіль «Деу-Ланос» синього кольору з відчиненими передніми вікнами, в якому сиділи два раніше невідомі йому ОСОБА_21 і ОСОБА_22 . При цьому ОСОБА_21 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, та ОСОБА_22 , який знаходився за кермом зазначеного автомобіля, сміялися з нього.

Після вчинення пострілу ОСОБА_21 і ОСОБА_22 обігнали ОСОБА_19 та з Набережного шосе повернули на міст ОСОБА_23 , рухаючись у напрямку Ленінградської площі. Незважаючи на отримані тілесні ушкодження, ОСОБА_19 на мосту ОСОБА_23 почав наздоганяти автомобіль «Деу-Ланос», щоб запам`ятати номерні знаки зазначеного автомобіля. Порівнявшись з автомобілем «Деу-Ланос», ОСОБА_19 побачив, як ОСОБА_21 та ОСОБА_22 почали демонструвати в його бік пристрої для відстрілу патронів з гумовими кулями, вигукували якісь фрази, сміялися з нього та намагались зіштовхнути на смугу зустрічного руху. В цей час до ОСОБА_19 на мотоциклі «Ямаха», державний номер НОМЕР_4 , під`їхав раніше невідомий йому ОСОБА_20 та поцікавився, що сталося. ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_20 , що в нього стріляли з автомобіля «Деу-Ланос», який рухався позаду. Після цього ОСОБА_22 обігнав ОСОБА_19 і ОСОБА_20 та жестом руки через відчинене переднє ліве вікно запропонував останнім їхати за ним. З`їхавши з мосту Патону на вул. Серафімовича, ОСОБА_22 повернув направо у провулок між будинками АДРЕСА_3 та №3 по цій вулиці, де зупинився. Під`їхавши до повороту у зазначений провулок, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 зупинилися, злізли з мотоциклів та з мобільних телефонів стали викликати міліцію.

В цей час, тобто 21 серпня 2008 біля 21 години 15 хвилин по вул. Серафімовича, 1 в м. Києві ОСОБА_21 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні зазначеного автомобіля, дістав належний йому на підставі дозволу № НОМЕР_5 пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «ПМР», калібр 9 мм, № НОМЕР_3 , а ОСОБА_22 , який перебував за кермом автомобіля «Деу-Ланос», державний номер НОМЕР_1 , дістав належний на підставі дозволу №8027 пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «АЕ-79061», калібр 9 мм, № НОМЕР_6 , тобто предмети спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень. Вийшовши із зазначеного автомобіля, ОСОБА_21 і ОСОБА_22 направились до раніше невідомих їм ОСОБА_24 і ОСОБА_19 . При цьому ОСОБА_22 , діючи узгоджено з ОСОБА_21 , із хуліганських спонукань, використовуючи малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_20 та правою рукою в якій тримав пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями, навмисно наніс останньому декілька ударів в обличчя, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_21 хоча сам й не застосував пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями щодо ОСОБА_20 , однак фактично дав згоду та, перебуваючи поруч, сприяв застосуванню ОСОБА_22 цього пристрою, що свідчить про вчинення хуліганства групою осіб. Після вчинення хуліганських дій ОСОБА_21 і ОСОБА_22 сіли в автомобіль та з місця пригоди зникли.

На підставі викладеного орган досудового слідства прийшов до висновку, що ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , своїми умисними діями, вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Відповідно до ст. 223 КПК України обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами по справі можуть бути тільки ті предмети та документи, на підставі яких слідчий може встановити події злочину у встановленому законом порядку. Всі сумніви по справі повинні тлумачитись на користь підсудного.

Статтею 132 КПК України встановлено, що пред`явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним, а саме: у постанові про притягнення в якості обвинуваченого повинно бути чітко зазначено час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому.

Скасовуючи вирок Печерського районного суду м. Києва, Апеляційний суд м. Києва вказав, що судом першої інстанції не встановлено мотив дій підсудних ОСОБА_22 та ОСОБА_21 відносно потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , оскільки на даний час існує дві версії про початок інкримінованих дій та їх розвиток і кожна з існуючих версій носить суб`єктивний характер та не підтверджується і не спростовується іншими об`єктивними доказами по справі. У суду відсутні об`єктивні можливості для самостійного встановлення мотиву дій ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , оскільки висновок № 3616/12 комісійної судово-медичної експертизи Головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України свідчить, що спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_19 могло бути як при обcтавинах, на які посилається потерпілий, так і при обставинах, на які посилаються підсудні. Безпосередні свідки подій відсутні та всі можливості по встановленню їх вичерпані. В судовому засіданні не вдалося усунути протиріччя в показах ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_25 , яка є дружиною ОСОБА_19 .

Також в своїй ухвалі від 22 грудня 2011 року Апеляційний суд послався на протиріччя у висновках проведених по справі судово-медичних експертиз. Відсутність доведеного мотиву унеможливлює правильну кваліфікацію дій підсудних по певній статті КК України. Під час досудового розслідування не було усунуто протиріччя в показах потерпілих та підсудних.

В процесі досудового розслідування було проведено огляд місця пригоди як на Набережному шосе, так і на вул.Серафімовича. Жодних матеріальних доказів (гільзи, кулі) та інше не було виявлено. Проведення вказаної слідчої дії не дало підстав для визначення конкретних показів як об`єктивних і правильних.

Окрім того Апеляційний суд м. Києва в ухвалі 22 грудня 2011 року вказував на суперечливість та суб`єктивізм в експертизах, які були проведені з порушенням норм діючого на час порушення кримінальної справі кримінально-процесуального законодавства. З метою усунення існуючих в експертизах суттєвих протиріч необхідно провести ще одну комісійну судово-медичну експертизу, для якої необхідно надати вихідні дані, здобуті при експериментальних пострілах по муляжу, що відтворює пояснично-сідничну область людини.

Згідно ст.374 КПК України вказівки апеляційного суду, що скасував попередній вирок, є обов`язковими для суду першої інстанції.

Орган обвинувачення як на докази, посилається на покази свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які не з`явилися в судове засідання та не були допитані в судовому засіданні.

Суд не має процесуальних підстав для використання їх показів, отриманих під час досудового слідства, оскільки їх місце перебування не встановлено, причини неявки невідомі, а їх допит на стадії досудового розслідування проведено поверхнево. В протоколах допиту вказаних осіб зазначено населені пункти, де вони народилися, та їх мобільні телефони, що надавало можливість органу досудового розслідування встановити їх місце перебування та доставити їх в судове засідання. Проте постанови суду про привід вказаних свідків у судове засідання залишилися невиконаними. Використання таких доказів при невстановленні причин їх неявки до суду буде порушувати процесуальні права сторони захисту.

Відповідно до положень ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. В усякому разі досудове слідство визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені певні документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для справи.

Крім цього, відповідно до п. 10 ч. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року за №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення в якості обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами досудового слідства вимог ст. ст. 132, 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

За таких обставин суд позбавлений можливості визначити мотиви дій підсудних, обстановку вчинення ними злочину, усунути суперечності в показаннях потерпілих та свідків.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Згідно ст. 22 КПК України слідчий не вправі перекладати обов`язок доказування на обвинуваченого.

З урахуванням зазначених вимог законодавства, орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов`язаний був належним чином перевірити версію підсудних щодо їх невинності у вчиненні інкримінованого їм діяння, належним чином встановити фактичні обставини справи, прийняти законне рішення стосовно наявності ознак злочину або відсутності відповідних ознак, за необхідності пред`явити конкретне за змістом обвинувачення, яке б надало можливість реалізувати обвинуваченим право на захист.

Згідно ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотними порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об`єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Суд під час судового засідання позбавлений можливості усунути допущену неповноту досудового слідства, в тому числі більш ретельного допиту підсудних, потерпілих, свідків, виклику й допиту нових свідків, спеціалістів, витребування документів, надання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 3151 КПК України та вчинення інших процесуальних дій. Для усунення допущеної неповноти досудового слідства, встановлення мотивів вчиненого злочину, суду необхідно провести значний обсяг слідчих та оперативно-розшукових дій, що виконати в межах судового слідства не представляється можливим.

Допущена неповнота досудового слідства перешкоджає всебічно, повно, об`єктивно встановити обставини справи, вирішити питання про винність підсудних у вчиненні інкримінованих їм дій, а у зв`язку з цим постановити законне, справедливе та обґрунтоване рішення.

Тому подане клопотання адвоката про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування слід задовольнити, кримінальну справу направити прокурору для організації додаткового розслідування.

Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі та інші дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з`ясувати обставини, що як викривають обвинувачених у вчиненні злочину, так і виправдовують їх, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі стосовно кожного епізоду.

Згідно ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладання на нього функцій, які властиві слідчим органам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 148, 151, 275, 281, 368 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_17 про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на додаткове розслідування задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, направити прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

На постанову суду протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду міста Києва.

.

Суддя ОСОБА_28