Постанова

від 14.04.2016 по справі 914/3259/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р. Справа № 914/3259/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» б/н від 10.02.2016

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 (головуючий суддя Цікало А.І., судді Чорній Л.З. та Морозюк А.Я.)

у справі № 914/3259/15

за позовом: приватного підприємства «Лара» , м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» , с. Раневичі Львівської області

про стягнення 437 325, 35 грн.

Приватне підприємство «Лара» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Західна дорожна транспортна група" про стягнення 437 325, 35 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов заявлено на підставі договору № 01/03/10 від 01.03.2010, укладеного позивачем з відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 у справі № 914/3259/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 437 325, 35 грн з яких: 252 581, 61 грн - основний борг; 170 134, 26 грн - інфляційні втрати; 14 609, 48 грн - 3% річних та 6 560, 32 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази відвантаження відповідачу товару на суму 208 568, 29 грн та виконання робіт (надання послуг) на суму 44 013, 32 грн, відтак, у відповідача виник обов'язок по оплаті, отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ Західна дорожна транспортна група , звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2016, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 575 000, 00 грн з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за отримані матеріали згідно договору № 01/03/10 від 01.03.2010, поряд з цим, такі не враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення.

Вказує на неналежну оформленість накладних.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника подав письмові пояснення по справі, в яких міститься контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, доводи, викладені в апеляційній скарзі підтриав, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заперечень на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 у справі № 914/3259/15 скасувати частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2010 приватним підприємством «Лара» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» (покупець) укладено договір № 01/03/10 (надалі - договір), відповідно розділу 1 якого, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання: розвантажувати сипучі матеріали із залізничних вагонів різних типів на станціях замовника; розбирання бортових каменів на бетонній основі та встановлення бортових каменів вручну з матеріалів замовника або виконавця; згідно умов цього договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти кам'яну продукцію, пісок, цемент, що надалі іменується «товар» та сплатити за нього грошові кошти згідно видаткових накладних наданих продавцем покупцеві.

Згідно з п. 2.1. договору, розмір фінансової допомоги за одну виконану операцію чи одиницю виміру виконання робіт, є договірним і регламентується актом виконаних робіт (наданих послуг) з включенням вартості матеріалів виконавця, якщо такі використовувались, підписаним в двохсторонньому порядку, або додатком до даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, ціна товару встановлюється в видатковій накладній в гривні для кожної партії товару окремо.

На виконання умов договору, позивачем починаючи з 2010 року відвантажено відповідачу товар на загальну суму 1 455 305, 41 грн. В період з 10.03.2010 по 17.05.2011 позивач відвантажив відповідачу товар на суму 830 309, 81 грн, в той час, як відповідачем сплачено 19.10.2011 суму в розмірі 318 000, 00 грн. Відтак, станом на 01.01.2012 утворилось перехідне сальдо в розмірі 512 309, 81 грн.

Надалі, з 22.03.2012 по 30.09.2014 позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 624 995, 60 грн. Позивач за вказаний період сплатив відповідачу 695 000, 00 грн. Отже, з урахуванням перехідного сальдо, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 01/03/10 станом на 23.07.2015 становила 442 305, 41 грн.

Поряд з цим, позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення заборгованості починаючи з 07.09.2012, тобто з урахуванням строків позовної давності, на загальну суму 252 581, 61 грн, а саме:

208 568, 29 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000133 від 04.10.2012 на суму 73 683, 96 грн, № РН-0000011 від 28.04.2013 на суму 15 471, 01 грн, № РН-0000037 від 09.07.2014 на суму 31 999, 80 грн, № РН-0000038 від 10.07.2014 на суму 53 384, 52 грн, № РН-0000066 від 30.09.2014 на суму 14 140, 00 грн, № РН-0000067 від 30.09.2014 на суму 11 440, 00 грн, № РН-0000068 від 30.09.2014 на суму 8 449, 00 грн;

44 013, 32 грн за виконані роботи (надані послуги) що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000184 від 04.10.2012 на суму 28 081, 21 грн, № ОУ-0000187 від 08.10.2012 на суму 2 742, 75 грн, № ОУ-0000188 від 08.10.2012 на суму 4 611, 00 грн, № ОУ-0000193 від 09.10.2012 на суму 1 855, 00 грн, № ОУ-0000013 від 28.04.2013 на суму 6 723, 36 грн.

Копії всіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з 2010 року долучено до матеріалів справи, оскільки такі необхідні для повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 3.1.2. договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю фінансову винагороду в строк не пізніше 1 місяця після надання виконавцем замовнику акта про виконання робіт або видаткову накладну.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплати за виконані роботи та отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 252 581, 61 грн на явку останнім нараховано 170 134, 26 грн - інфляційних втрат та 14 609, 48 грн - 3% річних.

Як вбачається з договору № 01/03/10, такий є змішаним договором, оскільки містить ознаки договору купівлі-продажу та надання послуг.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтю 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України про виконання позивачем умов договору, з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем кредиторської заборгованості за договором № 01/03/10 від 01.03.2010, колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 252 581, 61 грн.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з розрахунком позивача інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 3.1.2. договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю фінансову винагороду в строк не пізніше 1 місяця після надання виконавцем замовнику акта про виконання робіт або видаткову накладну.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Однак, як вбачається з детального розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 51-62) позивачем не враховано вказані положення.

Відтак, судова колегія здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга вказує, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 159 343, 50 грн інфляційних втрат та 14 606, 46 грн 3% річних.

В решті сум, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України слід відмовити, з огляду на неправильний розрахунок.

Доводи скаржника про неврахування місцевим господарським судом проплат на загальну суму 575 000, 00 грн з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за отримані матеріали згідно договору № 01/03/10 від 01.03.2010 є безпідставними, оскільки такі враховано позивачем при поданні позовної заяви та не включено в суму позовних вимог. Слід зазначити, що вказані проплати, з огляду на відсутність чіткого призначення платежу з посиланням на конкретну видаткову накладну чи акт здачі-прийняття робіт зараховувались в рахунок заборгованості, яка виникла раніше.

Твердження апелянта про неналежну оформленість накладних також є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновки в частині стягнення основної заборгованості відповідають матеріалам справи та є обґрунтованими. Поряд з цим, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних проведено без урахування п. 3.2.1 договору та глави 18 ЦК України, отже в цій частині судова колегія приймає нове рішення про стягнення 159 343, 50 грн інфляційних втрат та 14 606, 46 грн 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

При поданні позовної заяви (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) судовий збір підлягав сплаті в розмірі 6 559, 88 грн.

З огляду на часткове скасування рішення місцевого господарського суду та відмову в задоволенні 10 790, 76 грн інфляційних втрат та 3, 02 грн 3 % річних, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 6 397, 97 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В реші судовий збір покладається на позивача.

За перегляд в апеляційному порядку судовий збір в розмірі 7 037, 77 грн покладається на відповідача, а 178, 10 грн судового збору підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 у справі № 914/3259/15 скасувати в частині стягнення 10 790, 76 грн інфляційних втрат та 3, 02 грн 3 % річних. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

В частині стягнення 252 581, 61 грн основного боргу; 159 343, 50 грн інфляційних втрат, 14 606, 46 грн 3 % річних та 6 397, 97 грн судового збору рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 залишити без змін.

3. Стягнути з приватного підприємства «Лара» , ідентифікаційний код 22332240, місцезнаходження: 79007, АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» , ідентифікаційний код 35487941, місцезнаходження: 82171, Львівська область, с. Раневичі, вул. Стрийська, 16/1 - 178, 10 грн судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.