Рішення

від 14.04.2016 по справі 910/3901/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016Справа №910/3901/16 За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш"

про стягнення 246 246,48 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники

Від позивача Найденко І.О. (дов. в мат справи)

Від відповідача Літвінов М.І.(дов. від 08.04.2016)

Венецька А.П.(дов. від 08.04.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" про стягнення 246 246,48 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 53-129-01-15-00552 від 07.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3901/16 та призначено до розгляду на 29.03.2016.

В судове засідання призначене на 29.03.2016 прибули представники позивача та надали пояснення по справі.

Представники відповідача в судове засідання 29.03.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 14.04.2016.

Представник позивача з'явився в судове засідання 19.05.2015, надав пояснення по суті справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також прибув, дав пояснення по справі, в яких не заперечував проти прострочення поставки товару позивачу, проте зазначив, що дане прострочення відбулося без умислу відповідача, а тому просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2015 між відокремленим підрозділом Атомкомплект ДП НАЕК Енергоатом (надалі-покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Техенргомаш (надалі-постачальник) укладений договір поставки № 53-129-01-

15-00552 (надалі-договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язувався в порядку і на

умовах, визначених у договорі, поставити високочастотні загороджувачі (далі - продукція) виробництва ТОВ Одеський завод Нептун (м. Одеса, Україна), для ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціни, належність до систем, важливих для безпеки (СВБ), строк поставки зазначені в Специфікації (далі - Специфікації ), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1 договору, сума договору становить 2 280 060,00 грн. з ПДВ.

П.5.1 договору передбачено, що строки поставки продукції вказані у специфікації.

Відповідно до п.5.2 договору, поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - Вантажоодержувач - РВ ВП Складське господарство : 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська обл.) (далі - Вантажоодержувач ) згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Згідно п.5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Як свідчать матеріали справи, строк поставки по Специфікації № 1 за договором був встановлений - до 07.09.2015 (протягом 30 днів від дати укладення договору) та з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України.

Продукція за Специфікацією № 1 здійснена з порушенням встановленого строку поставки, а саме:

- 13.10.2015, згідно видаткової накладної від 13.10.2015 № 117 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 36 днів (з 08.09.2015 по 13.10.2015).

- 17.10.2015, згідно видаткової накладної від 17.10.2015 № 119 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 40 днів (з 08.09.2015 по 17.10.2015).

Керуючись пунктом 9.2. Договору, ч. 2 ст. 6 ГПК України, ч. 2 ст. 222 ГК України, з метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. від 04.12.2015 № 8197/51), про стягнення неустойки (пені, штрафу) за порушення строків поставки за договором від 07.08.2015 № 53-129-01-15- 00552 на загальну суму 246 246,48 грн.

На вказану претензію було отримано відповідь від 07.12.2015 № 127, в якій відповідач зазначив, що прострочення поставки продукції сталося у зв'язку з пізнім отриманням комплектуючих заводом виробником, а саме Одеським заводом Нептун комплектуючих з Російської Федерації, що в подальшому призвело до порушення строків поставки продукції відповідачем (постачальником).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині вчасної поставки обумовленого договором товару, у зв'язку з чим даний товар було поставлено із запізненням, що є підставою для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" штрафних санкцій.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 86 642,28 грн. пені та 159 604,20 грн. штрафу.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, де проти невчасної поставки товару позивачу не заперечував, проте, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 53-129-01-

15-00552 від 07.08.2015 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції виконав неналежним чином, а саме поставив обумовлену договором продукції з порушенням строків, а саме:

- 13.10.2015, згідно видаткової накладної від 13.10.2015 № 117 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 36 днів (з 08.09.2015 по 13.10.2015).

- 17.10.2015, згідно видаткової накладної від 17.10.2015 № 119 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 40 днів (з 08.09.2015 по 17.10.2015).

У відповідності до п. 7.2. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 86 642,28 грн. та штраф у сумі 159 642,28 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань, у зв'язку з наступним:

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 7.2 договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 86 642,28 грн. та штраф відповідно до п. 7.2 Договору, розмір якого, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 159 604,20 грн.

При цьому, стаття 233 Господарського суду України надає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, в силу ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вправі зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Як свідчать матеріали справи, відповідач як на підстави для зменшення розміру неустойки посилається на те, що прострочення поставки продукції сталося у зв'язку з пізнім отриманням комплектуючих заводом виробником, а саме Одеським заводом Нептун комплектуючих з Російської Федерації, що в подальшому призвело до порушення строків поставки продукції відповідачем (постачальником).

Проте суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України - не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" (03124, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13, корпус 1, літера А, код ЄДРПОУ 32048415) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) 86 642 (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 28 коп. пені, штраф в сумі 159 604 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот чотири) грн. 20 коп., 3693 (три тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 70 коп. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.04.2016