Постанова

від 07.11.2016 по справі 910/3901/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/3901/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.11.2016

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехенергомашВ» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 (повне рішення складено 20.04.2016)

у справі №910/3901/16 (суддя Л.Д. Головатюк)

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«АтомкомплектВ»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш"

про стягнення 246 246,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 відмовлено ТОВ В«ТехенергомашВ» у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Позовні вимоги державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«АтомкомплектВ» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ В«ТехенергомашВ» на користь державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«АтомкомплектВ» 86 642,28 грн. пені, штраф в сумі 159 604,20 грн., 3 693,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ В«ТехенергомашВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/3901/16 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.10.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В. та судді Лобаня О.І., для розгляду справи №910/3901/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

17 жовтня 2016 року ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«АтомкомплектВ» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. відкладено розгляд справи на 07.11.2016.

Представник позивача брав участь у судових засіданнях, надав пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Техенергомаш"- без задоволення.

Представники відповідача в судові засідання від 17.10.2016 та 07.11.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2015 між відокремленим підрозділом В«АтомкомплектВ» ДП В«НАЕК В«ЕнергоатомВ» (надалі-покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«ТехенргомашВ» (надалі-постачальник) укладений договір поставки № 53-129-01- 15-00552 (надалі-договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити високочастотні загороджувачі (далі - продукція) виробництва ТОВ В«Одеський завод В«НептунВ» (м. Одеса, Україна), для ВП В«Рівненська АЕСВ» ДП В«НАЕК В«ЕнергоатомВ» , а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни, належність до систем, важливих для безпеки (СВБ), строк поставки зазначені в Специфікації (далі - В«СпецифікаціяВ» ), яка є невід'ємною частиною договору.

Сума договору становить 2 280 060,00 грн. з ПДВ. (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строки поставки продукції вказані у Специфікації.

Відповідно до п. 5.2 договору, поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - Вантажоодержувач - РВ ВП В«Складське господарствоВ» : 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська обл.) (далі - В«ВантажоодержувачВ» ) згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Згідно з п. 5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача.

Так, відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Як свідчать матеріали справи, строк поставки по Специфікації № 1 за договором був встановлений - до 07.09.2015 (протягом 30 днів від дати укладення договору) та з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України.

Продукція за Специфікацією № 1 здійснена з порушенням встановленого строку поставки, а саме:

- 13.10.2015, згідно видаткової накладної від 13.10.2015 № 117 Т на суму 1140030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 36 днів (з 08.09.2015 по 13.10.2015).

- 17.10.2015, згідно видаткової накладної від 17.10.2015 № 119 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ.

Прострочення становить - 40 днів (з 08.09.2015 по 17.10.2015).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 9.2. Договору, ч. 2 ст. 6 ГПК України, ч. 2 ст. 222 ГК України та з метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. від 04.12.2015 № 8197/51), про стягнення неустойки (пені, штрафу) за порушення строків поставки за договором від 07.08.2015 № 53-129-01-15- 00552 на загальну суму 246 246,48 грн.

На вказану претензію було отримано відповідь від 07.12.2015 № 127, в якій відповідач зазначив, що прострочення поставки продукції сталося у зв'язку з пізнім отриманням комплектуючих заводом виробником, а саме Одеським заводом В«НептунВ» комплектуючих з Російської Федерації, що в подальшому призвело до порушення строків поставки продукції відповідачем (постачальником).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині вчасної поставки обумовленого договором товару, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" штрафні санкції, а саме 86 642,28 грн. пені та 159 604,20 грн. штрафу.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а клопотання ТОВ "Техенергомаш" про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ В«ТехенергомашВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом невірно застосовано ст. 233 ГК України, ст. 541ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 4 статті 265 Господарського кодексу України встановлено що, сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції виконав неналежним чином, а саме поставив обумовлену договором продукції з порушенням строків :

- 13.10.2015, згідно видаткової накладної від 13.10.2015 № 117 Т на суму 1140030,00 грн. з ПДВ, тобто прострочення з 08.09.2015 по 13.10.2015 становить 36 днів (з днем фактичної поставки, згідно з п. 7.2 договору).

- 17.10.2015, згідно видаткової накладної від 17.10.2015 № 119 Т на суму 1 140 030,00 грн. з ПДВ, тобто прострочення з 08.09.2015 по 17.10.2015 становить 40 днів (з днем фактичної поставки, згідно з п. 7.2 договору).

На підставі чого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 86 642,28 грн. та штраф у сумі 159 642,28 грн.

Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Договором також чітко визначено умови оплати, так, зокрема, пунктом 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" умови Договору належним чином не виконав, тому згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи наведені норми та умови договору, зокрема пункт 7.2., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком та розрахунком суду першої інстанції, щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергомаш" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" 86 642 грн. 28 коп. пені, та 159 604 грн. 20 коп. штрафу.

Стосовно твердження скаржника про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом третім частини першої статті 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До того ж, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, виходячи з вищезазначених норм законодавства, а також враховуючи виняткові випадки, передбачені ст. 83 ГПК України та інтереси сторін, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта про зменшення пені є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехенергомашВ» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехенергомашВ» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/3901/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/3901/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

ОСОБА_1