Рішення

від 14.04.2016 по справі 925/220/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р. Справа № 925/220/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

а участі представників: від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від першого відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю,

представники другого відповідача та третьої особи не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк України" у м. Черкасах

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (перший відповідач),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амісот" (другий відповідач),

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - дочірнє підприємство "Росток-Грифон" ТОВ "Еліс-Клуб",

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк України" у м. Черкасах подано позов до господарського суду Черкаської області про визнання недійсним договору уступки від 29.02.2016, укладеного між ТОВ "Продінвест" та ТОВ "Амісот" з тих підстав, що відповідно до оспорюваного договору уступки ТОВ "Продінвест" (який є майновим поручителем за виконання ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Еліс-Клуб" своїх зобов'язань за кредитним договором) перевів борг за іпотечним договором № 7207Z37від 26.12.2007, що був укладений для забезпечення виконання зобов'язань ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Еліс-Клуб" перед позивачем на підставі Генеральної угоди № 7207№ 4 від 26.12.2007 та кредитного договору № 7211КЗ від 17.03.2011, однак переведення боргу за іпотечним договором в принципі не може бути та позивач як кредитор і іпотекодержатель не надавав згоди на укладення такого договору. Позивач стверджує, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому є таким, що укладений з грубим порушенням ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України; оспорюваний правочин має ознаки фіктивності, тобто є таким, що учинений без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались цим правочином; він укладався з єдиною метою - затягнути процедуру реалізації іпотечного та заставного майна позивача, що проводиться в рамках виконавчого провадження. Це впливає безпосередньо на права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя майна за іпотечним договором № 7207Z37від 26.12.2007.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ "Продінвест" повністю заперечив проти позову виходячи з того, що договір уступки від 29.02.2016 не відповідає вимогам закону, він не містить істотних умов, форма договору не дотримана, отже цей договір є неукладеним, і відсутність дій сторін на його виконання свідчить про те, що він є неукладеним, отже відсутні підстави для визнання договору уступки від 29.02.2016 недійсним.

Представники позивача та першого відповідача вважали можливим розглядати справу за відсутності представників другого відповідача та третьої особи у справі. Суд вважає можливим розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представників другого відповідача та третьої особи з огляду на таке. Другий відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 14.03.2016 надіслана за їх адресами, вказаними в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України (з подальшими змінами), що є підтвердженням належного надсилання учасникам процесу ухвали суду. Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору. Суд приходить до висновку, що неявка представників другого відповідача та третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні:

представник позивача, підтримуючи позов, посилалася на підстави, викладені в позовній заяві, просила задовольнити позов, заперечувала проти доводів другого відповідача та стверджувала, що укладенням цього договору порушуються права та інтереси позивача як іпотекодержателя, оскільки після укладення цього договору було вчинено ряд дій, які перешкоджали вчиненню виконавчих дій щодо предмету іпотеки, на який судом було звернено стягнення на користь позивача;

представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснив, що договір уступки від 29.02.2016 є неукладеним, тому визнавати його недійсним неможливо; права позивача спірним договором не порушуються, оскільки постановою ВДВС від 11.03.2016 повернуто банку за його заявою наказ суду від 15.05.2015 у справі № 925/1678/13; просив повністю відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.04.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до такого .

Позивачем оспорюється дійсність Договору уступки від 29 лютого 2016 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Амісот", далі по тексту рішення - Спірний договір.

За умовами Спірного договору ТОВ "Продінвест" (що іменується як Первісний боржник) переводить борг за іпотечним договором № 7207Z37, посвідченим 26 грудня 2007 року, згідно з умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Продінвест", укладений між Первісним боржником та публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк України" у м. Черкасах (Кредитор), а ТОВ "Амісот" (що іменується Новий боржник) приймає на себе зобов'язання за названим у цьому пункті договором (в договорі іменується як Основний договір).

Виходячи із тексту Спірного договору (первісний боржник переводить борг), цей договір не може вважатися договором відступлення права вимоги і слово "уступки" в назві договору таким його не робить.

Із доданого позивачем до позовної заяви іпотечного договору № 7207Z37 від 26 грудня 2007 року вбачається, що вказаний договір укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк України" у м. Черкасах (правонаступником якого є позивач у справі) як Іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (Іпотекодавцем) для забезпечення вимог банку, що випливають з Генеральної угоди № 7207№ 4 від 26.12.2007 з усіма чинними кредитними договорами, укладеної між Іпотекодержателем та ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест" (відповідно до витягу з ЄДР на момент розгляду справи правильне найменування - дочірнє підприємство ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Еліс-Клуб").

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Із тексту вказаного іпотечного договору № 7207Z37 вбачається, що у ТОВ "Продінвест" відсутній борг перед Банком по цьому договору, вказане в іпотечному договорі нерухоме майно є майном, яким забезпечується виконання боржником - ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Еліс-Клуб" своїх зобов'язань перед позивачем. З укладенням Спірного договору переходу жодних прав, зокрема й права власності від ТОВ "Продінвест" до ТОВ "Амісот" не відбулося, отже ТОВ "Продінвест" був і залишається законним власником нерухомого майна, що було передане в іпотеку позивачу відповідно до іпотечного договору № 7207Z37, та відповідно іпотекодавцем.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та в ній вказано таке:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи із викладеного вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що Спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, отже він суперечить вимогам чинного законодавства України.

За умовами Іпотечного договору № 7207Z37 від 26 грудня 2007 року ТОВ "Продінвест" як іпотекодавець не має права вчиняти будь-яких дій щодо предмета іпотеки та щодо цього договору без згоди іпотекодержателя - позивача у даній справі. Однак ТОВ "Продінвест" - перший відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та уклав Спірний договір без згоди позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що укладенням Спірного договору порушуються його законні права, виходячи з того, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року у справі № 925/1678/13 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах до ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест", ТОВ "Продінвест", ТОВ "Метро-Інформ", яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки по Іпотечному договору № 7207Z37, посвідченому 26 грудня 2007 року - на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Продінвест" для погашення заборгованості ДП "Росток-Грифон" ТОВ "Продінвест" перед Банком за Генеральною угодою № 7207N4 від 26.12.2007 та кредитними договорами. Вказане рішення суду набрало законної сили. На його виконання судом видано наказ від 15 травня 2015 року. Отже позивач у даній справі є стягувачем за наказом господарського суду від 15.05.2015 у справі № 925/1678/13 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 7207Z37, на який є посилання у спірному договорі.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Спірний договір є неукладеним, з огляду на таке. Відповідач не назвав норму, в якій вказані істотні умови для Спірного договору. Це ж стосується і строку виконання незрозуміло якого зобов'язання. Припис статті 521 ЦК України не може поширюватися на Спірний договір, оскільки в статті 513 цього Кодексу, до якої відсилає стаття 521 ЦК, мова йде про дотримання форми при укладенні правочину щодо заміни сторони у зобов'язанні, а в даному випадку, як встановлено судом, у ТОВ "Продінвест" відсутній борг перед Банком по Іпотечному договору, та відсутнє спрямуванння на реальне настання правових наслідків по Спірному договору.

Матеріалами справи спростовуються також доводи відповідача про те, що відсутність дій сторін на виконання Спірного договору свідчить про те, що він є неукладеним, оскільки серед матеріалів справи є копія заяви ТОВ "Продінвест" до господарського суду Черкаської області від 01 березня 2016 року про заміну вибулої сторони правонаступником у вказаній вище справі № 925/1678/13, яка була подана у зв'язку із укладенням Спірного в даній справі договору уступки від 29.02.2016 (а.с. 62-65), та судом вказана заява була призначена до розгляду у судовому засіданні.

Той факт, що відділом ДВС закінчене виконавче провадження на підставі заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не має значення для даної справи, оскільки позивач як стягувач за наказом від 15.05.2015 не позбавлений права в будь-який момент пред'явити його повторно до виконання, адже доказів виконання цього наказу суду не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем повністю доведено заявлену ним вимогу, у зв'язку з чим позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача по 689 гривень на відшкодування понесених останнім витрат на сплату судового збору за даним позовом.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір уступки від 29 лютого 2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (ідентифікаційний код 25205884) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амісот" (ідентифікаційний код 39092261).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (18028, м. Черкаси, проїзд Залізничний, 18, ідентифікаційний код 25205884) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 288, ідентифікаційний код 22808607) - 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень витрат на сплату судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амісот" (18007, м. Черкаси, вул. Гоголя, 206. кв. 13, ідентифікаційний код 39092261) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 288, ідентифікаційний код 22808607) - 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.04.2016.

Суддя А.Д. Пащенко