Ухвала

від 20.04.2016 по справі 756/10605/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/4390/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Камбулов Д.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В А.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання законної сили судового рішення і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 24.07.1999 по 08.05.2014, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з ним у квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. На даний час він є єдиною особою, яка піклується про дітей, створив для дітей у повному обсязі всі необхідні умови для проживання, нормального розвитку та задоволення гармонійного розвитку їхньої особистості. Зокрема позивач несе витрати на придбання для дітей продуктів харчування, одягу, тощо. Позивач є приватним підприємцем, має власний бізнес, який дає стабільний самостійний дохід, а отже може самостійно забезпечувати належний рівень життя дітей. Незважаючи на те, що відповідачка працює та має постійний дохід, вона відмовляється матеріально забезпечувати дітей, самоусунулась від їх виховання, проживає за іншою адресою.

Під час розгляду справи, відповідачка ОСОБА_5 не погоджуючись з вимогами позивача, звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог вказувала, що приблизно з вересня 2014 року вона та неповнолітні діти проживають у квартирі АДРЕСА_2. Окрім ниху вказаній квартирі ніхто не проживає. Місце проживання ОСОБА_3 їй не відоме, але останнім відомим їй місцем його проживанням є квартира АДРЕСА_1. На даний час вона є єдиним годувальником двох дітей, несе усі витрати по забезпеченню їх усім необхідним, зокрема несе витрати по придбанню продуктів харчування, одягу, несе витрати по їх навчанню, тощо. З огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дітей, не піклується про їх розвиток, не несе ніяких витрат по їх утриманню, просила відмовити у задоволенні первісного позову та ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на її користь на утримання дітей в розмірі 1/3 частики з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з відповідним позовом до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.01.2016 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, з 09.11.2015 до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 грн. на одну дитину щомісячно, а у загальному розмірі на утримання обох дітей у сумі 1 000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема судом не взято до уваги доказів утримання ним дітей після розірвання шлюбу в добровільному порядку. Крім того, суд не врахував, що він має мінливий дохід та неправомірно стягнув аліменти у частці від доходу.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону.

ОСОБА_3 втретє не з'явився в судове засідання, про час та місце розгляду справу тричі повідомлявся належним чином за відомою суду адресою, про причини неявки суд не повідомив. З урахуванням вимог закону щодо строків розгляду справи та обов'язку сторони добросовісно користуватись своїми процесуальними права і цікавитись розглядом своєї справи, а також з метою недопущення порушень прав іншої сторони та дітей, в інтересах яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача оскільки його неявка за вищевказаних обставин, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_3, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.07.1999 по 08.05.2014, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва. (а.с. 64, 65).

Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Обидві сторони в своїх позовних заявах стверджували, що діти проживають з одним із них.

З метою встановлення об'єктивної істини у справі та перевірки пояснень сторін, у судовому засіданні суду першої інстанції були вислухані пояснення неповнолітньої ОСОБА_6, яка пояснила, що близько двох років та на даний час, як вона, так і її молодший брат ОСОБА_7 проживають разом з матір'ю в квартирі АДРЕСА_2. Окрім них в квартирі ніхто не проживає. Батько проживає окремо у квартирі, яка розташована у Оболонському районі м. Києва. Під час бесіди з батьком, влітку 2015 року вона повідомила його про своє небажання проживати з ним, та про бажання проживати з матір'ю. Батько не несе витрат по її утриманню та по утриманню її молодшого брата.

Таким чином, факт проживання дітей разом з матір'ю був підтверджений самою дитиною, що відповідає вимогам ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України закріплено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, належним чином дослідивши наявні у справі докази, в їх сукупності, та проаналізувавши означені норми закону, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком законних та обґрунтованих висновків про проживання дітей разом з матір'ю, а отже й наявності у відповідача обов'язку утримувати неповнолітніх дітей та про можливість стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька.

Визначаючи розмір аліментів, судом дотримано вимог ст.ст. 182, 183 СК України.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що визначений судом розмір аліментів є занадто великим для нього, оскільки його підприємницька діяльність майже не приносить доходу, а тому він зазначає, що зможе сплачувати аліменти в розмірі 500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.

Відповідач на обґрунтування своїх апеляційних вимог не надав суду належних і допустимих доказів того, що він не має матеріальної можливості утримувати власних дітей, що є його прямим обов'язком.

Визначаючи розмір аліментів суд правомірно виходив з того, що відповідач працює та має дохід, а відтак саме такий розмір аліментів, з урахуванням обставин визначених у ст. 182 СК України, є необхідним та достатнім для забезпечення утримання дитини та її розвитку, оскільки менший розмір аліментів не зможе в належній мірі забезпечити нормальний розвиток дітей.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Також, слід зазначити, що ст. 192 СК України закріплено, право платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тощо звернення до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити .

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва