Ухвала

від 04.04.2007 по справі 32/401-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/401-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 04.04.07 р.          № 32/401-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача -Шепілов О.О., дов. № 13/9/10-015 від 09.01.2007р.                                         Кравченко Ю.М., дов. № 362/9/10-015 від 05.02.2007р.

відповідача-1:                     не з'явились

відповідача-2:                     Клокун Т.Г., дов. № 56/15 від 28.02.2007р.

                                              Теслюк В.Г., дов. № 52/1011 від 22.11.2006р.

                                              Мова В.І. – генеральний директор

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

 на постанову  Господарського суду м.Києва від 01.12.2006

 у справі № 32/401-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

 до           ЗАТ "Консалтингова група "Форум"

          Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш"

 про          визнання недійсним договору

 Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р. № 01-23/3/334 склад судової колегії змінено, справу № 32/401-А передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Лосєв А.М.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 01.12.2006р. у справі № 32/401-А в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу на постанову місцевого суду, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 31.03.2004 між Державним науково-виробничим підприємством «Електронмаш» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Консалтингова група «Форум» (покупець) був укладений Договір № 4/01, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця Комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074» відповідно до специфікації, а покупець зобов"язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

За умовами Договору № 4/01 кількість, асортимент та вартість товару обумовлюється у Специфікації, що є додатком до вказаного Договору та є його невід'ємною частиною (п.2.1, п.5.1 Договору).

Відповідно до Специфікації від 31.03.2004 сторони дійшли згоди, що до поставки техніки належить Комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074» у кількості 18 штук на загальну суму 17 640 000,00грн. в тому числі ПДВ 2 940 000,00грн.

Протоколом «Погодження договірної ціни на розробку та поставку «Комплексу обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074» з метою розширення функціональних можливостей», який є додатком №2 до Договору №4/01 від 31.03.2004, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на поставку «комплексу обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074» в кількості 18 штук, з програмним забезпеченням та технічною документацією до кожного комплексу окремо в розмірі 17640000,00грн., що складає: програмне забезпечення та технічна документація - 14 685000,00грн., накопичувач на гнучкому магнітному диску ЄС «5074»- 15000,00грн., остаточна вартість 17 640 000,00грн. в тому числі ПДВ 2 940 000.00грн.

На виконання Договору №4/01 від 31.03.2004 ДНВП «Електронмаш» поставлено, а ЗАТ «Консалтингова група «Форум» прийнято: комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074» у кількості 18 штук та технічна документація та програмне забезпечення у кількості 18 комплектів на загальну суму 17 640 000,00грн., в тому числі ПДВ 2 940 000,00 грн. По зазначеній господарській операції ДНВП «Електронмаш» видав ЗАТ «Консалтингова група «Форум» податкову накладну №5813 від 20.04.2004 на суму 14 700 000.00грн. в томучислі ПДВ 2 940 000.00грн.

Оплату за отриманий товар ЗАТ «Консалтингова група «Форум» перераховано безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок ДНВП «Електронмаш» грошові кошти платіжним дорученням №1 від 12.06.2004 суму 14771 158,40грн., в тому числі ПДВ 2461 859,40грн., №2 від 12.06.2004 суму 2 868 843,68грн., в тому числі ПДВ 478 140.68 грн.

В ході проведеної позивачем перевірки встановлено порушення ЗАТ «Консалтингова група «Форум» вимог пп.7.4.1 п.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ за квітень 2004 року суми податку в розмірі 2 940 000,00 грн. за господарською операцією по Договору №4/01 від 31.03.2004. Перевіркою встановлено , що придбання товару відповідачем-1 за вказаним договором не підтверджується. Придбаний відповідачем-1 товар є морально та технічно застарілим, а отже його вартість завищена, що призводить у подальшому до безпідставного завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ з державного бюджету в особливо великих розмірах (акт від 09.08.2004 №403-23/09-32104715).

Крім того, доводи позивача про те, що ним наведено достатньо підстав доведення того, що Договір №4/01 від 31.03.2004 укладений між відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 (із змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Пунктом 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» передбачено, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

У відповідності до ч. 1ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (п.2 ст. 180)

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п.3 ст.180).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (п.4 ст.180)

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншими подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умови щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (п. 1 ст.672 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, доказів про те, що відповідач-1, як покупець товару, отримав від постачальника - відповідача-2 товар не в тій кількості чи асортименті, або незадоволений його якістю, суду не надано. Отримані від відповідача-2 товари відповідачем-1 оплачені, що не заперечується і позивачем.

Також безпідставними є і доводи позивача щодо неможливості використання придбаного товару у господарському обороті через їх низькі технічні та якісні характеристики, а також про те, що обладнання на даний час не виробляється та не використовується.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Крім того, позивач стверджує, що товар одночасно і не існував, і за своїми якісними характеристиками не відповідав технічним умовам, що є суперечним, оскільки відсутність товару взагалі виключає його невідповідність певним ознакам.

Посилання позивача на те, що ціна товару, який придбав позивач, є завищеною та економічно необґрунтованою, судом не приймається, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Позивачем не надано доказів встановлення державного регулювання цін на реалізовану за договором продукцію, а тому ціна на неї є вільною і визначається на договірній основі, тобто за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами за договором №4/01 від 31.03.2004 досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт поставки відповідачем-2 та отримання відповідачем-1 товару підтверджується первинними документами: актом прийому-передачі товару, податковою накладною, дорученням на отримання товару, платіжними дорученнями.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний відповідачем-1 за договором №4/01 від 31.03.2004 товар був в подальшому експортований, про що свідчать наявні в справі вантажні митні декларації.

Відповідно до ст.11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Згідно ст.40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.70 МК України).

Відповідно до Положення «Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення», затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999р. за №42/3335), розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п.1.9. положення).

Згідно п.1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів не доставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов"язання.

Відповідно із п.3.1. Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв"язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення, зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

Доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем відповідачами не надано.

Позивачем не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійсненої відповідачами господарської операції. Також не надо добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснення відповідачами господарських операцій.    

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Відтак, стверджуючи про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивачем має бути доведено, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків, і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

У відповідності до п. «а», п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі неподання платником податків у встановлені строки податкових декларацій; або якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тому на доведення тверджень про порушення встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, в тому числі і за оспорюваним договором, позивач мав надати суду відповідні рішення про донарахування відповідачам податкових зобов'язань.

Допустимих доказів наявності у відповідачів податкового зобов'язання або податкового боргу позивачем до суду не надано.

Як вбачається з наявного в справі акта Головного контрольного-ревізійного управління в м. Києві від 17.01.2005 №13-ПР-200/15 «Ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного наукового - виробничого підприємства «Електронмаш» порушень по спірному договору ревізією не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду міста Києва від 01.12.2006р. у справі № 32/401-А не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

 . Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 01.12.2006р. № 32/401-А залишити без змін.

2. Матеріали справи № 32/401-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Мартюк А.І.

 Судді

           Зубець Л.П.

          Лосєв  А.М.