Рішення

від 13.03.2007 по справі 14/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/50

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

 м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                Тел.7-99-18

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

01 березня 2007р.                                                                                                    справа №14/50

За позовом: Управління капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації,

м. Чернігів, вул.Бєлінського,11

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „ПМК-85”,

вул.Дзержинського,168, м. Ічня

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області,

м. Чернігів, вул.Бєлінського,11

Про  стягнення  34618грн. 97коп.  

                                                                                                               Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Рощина Т.С. представник, довіреність від 29.12.06р.

Від відповідача: Пилипенко В.О. голова правління, Прокоф'єв Б.І. представник, довіреність від 05.02.07р.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі 34618,97грн. внаслідок переплати по договору №1 від 03.01.01р.

          Представник позивача в судовому засіданні 25.01.07р. надав нормативно-правове обґрунтування позовних вимог №1-01/27 від 25.01.07р., в якому зазначив, що будівельні роботи по договору підряду на капітальне будівництво реабілітаційно-відновлюваного центру в м.Ічня №1 від 03.01.01р. виконувалися з січня 2001р. по квітень 2001р. і 20 квітня 2001р. об'єкт було прийнято в експлуатацію, що згідно довідок КБ 3 за січень, лютий, квітень 2001р. вартість робіт і матеріалів становила 413 499грн. Позивач стверджує, що оплата виконаних підрядних робіт здійснювалася на підставі довідки КБ 3 про вартість цих робіт, що у 2001р. відповідачу згідно платіжних документів було оплачено 391 450грн. та передано матеріалів на суму 21663,06грн, а всього на суму 413113,06грн., недоплата вартості виконаних робіт становить 385,94грн. (413499грн. - 413113,06грн.). Позивач також зазначає, що платіжними дорученнями № 379 від 07.08.03р., №403 від 14.08.03р. №543 від 10.10.03р. та №745 від 01.12.03р. сплачено ВАТ “ПМК-85” - 38004,91грн. і переплата становить 38004,91грн. –385,94грн.=37618,97грн., що відповідачем повернуто на рахунок позивача 3000,00грн. і таким чином у підрядника знаходиться бюджетних коштів у сумі 34618,97грн. Позивач стверджує, що зазначені кошти знаходяться у відповідача безпідставно, оскільки роботи по будівництву на них не виконувалися, і підлягають поверненню, що відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Від відповідача надійшов відзив на позов від 10.10.07р., в якому зазначив, що по будівництву реабілітаційно-відновлюваного центру в м.Ічня заборгованість за виконані роботи за даними Управління капітального будівництва не рахується, що згідно платіжних доручень №379 від 07.08.03р., №403 від 14.08.03р. №543 від 10.10.03р. та №745 від 31.12.03р. позивачем були перераховані відповідачу кошти в сумі 38004,91грн. як заборгованість за виконані підрядні роботи, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення позову більше 3-х років, що передбачено ст.257 ЦК України, і тому просить відмовити управлінню у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У поданому письмовому запереченні на позовну заяву вих.№4 від 29.01.07р., відповідач зазначив, що заборгованість по будівництву реабілітаційно-відновлюваного центру з поліклінікою в м.Ічня станом на 01.09.01р. становила 13724,51грн., дана заборгованість числилася за районним відділом капітального будівництва при управлінні сільського господарства і продовольства (замовник на той час) та перейшла до УКБ облдержадміністрації у зв'язку з передачею йому даного об'єкту для фінансування, що ця сума підтверджується рахунком №36 „Розрахунки з покупцями та замовниками за серпень 2003рік”, де в рядку 11 стоїть заборгованість в сумі 14110,65 з урахуванням боргу позивача в сумі 385,94грн. Відповідач підтверджує перерахування платіжними дорученнями на його рахунок позивачем коштів у сумі 38004,91грн., та повернення позивачу платіжним дорученням №213 від 14.08.03р. коштів в сумі 3000грн., а також відповідач повідомляє, що сума заборгованості "ПМК-85” становить 21280,20грн. Відповідач відповідно до п.3 ст.267 ЦК України просить застосувати строк давності в межах трьох років. Відповідач вважає, що з моменту повернення позивачу 3000,00грн. –14.08.03р. починається перебіг строку позовної давності, який закінчився відповідно 14.08.06р., та просить відмовити позивачу у зв'язку зі спливом позовної давності.

          Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення №1-01/99 від 01.03.07р., в якому не погоджується із твердженням відповідача про наявність станом на 01.09.01р. у позивача заборгованості у сумі 13724,51грн., та повідомляє, що кошти у 2003р. перераховувалися (як зазначено у платіжних дорученнях) згідно акту звірки від 16.01.2003р., який у документах управління не зберігся, що ймовірно в акті була визначена сума заборгованості у розмірі 34618,97грн. і тому управління сплачувало відповідно суми до повного погашення визначеної суми. Позивач стверджує, що до акту перевірки КРУ від 30.12.04р. не знало та не могло знати про порушення свого права, навіть після повернення відповідачем 3000,00грн. у середині платежів, позивач вважає, що загальний строк позовної давності у 3 роки їм не пропущено і просить відмовити у застосування строку позовної давності. Також позивач зазначає, що сума, яка була сплачена платіжними дорученнями №379 від 07.08.03р. №403 від 14.08.03р., №543 від 10.10.03р. та №745 від 01.12.03р. (за винятком 3385,94грн. –реального боргу за договором від 03.01.01р. та суми повернутих відповідачем коштів) була помилково визначена заборгованістю відповідача і в подальшому після проведення акту перевірки КРУ виявилися переплатою, після надіслання відповідачу вимоги про повернення коштів у сумі 34618,97грн. листом №53 від 14.06.05р. відповідач визнав, що має перед управлінням заборгованість в сумі 34618,97грн. і навіть погодився повернути цей борг.

          Від третьої особи заяви, клопотання, письмові пояснення стосовно заявленого позову та поданих відповідачем заперечень до суду не надходили. Третя особа була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

          Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

          03.01.01р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1 підряду на капітальне будівництво поліклініки реабілітаційно-відновлюваного центру в м. Ічня зі строком вводу в експлуатацію 2 квартал 2001р. У відповідності до п.3 договору замовник (позивач по справі) зобов'язався передати підряднику (відповідачу по справі) затверджену ПСД, обладнання, матеріали, забезпечити відкриття та безперервність фінансування будівництва, прийняти від підрядника по акту завершене будівництво поліклініки реабілітаційно-відновлюваного центру в м. Ічня і провести за нього розрахунки.

Згідно ст.332 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення між сторонами договору №1, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

          На виконання умов договору відповідач в період з січня 2001р. по квітень 2001р. виконав будівельні роботи на суму 413499грн. згідно довідок КБ-З: за січень 2001р. на суму 236550,00грн., за лютий 2001р. на суму 98900,00грн., за квітень 2001р. на суму 78049,00грн. Об'єкт було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20.04.2001р.

          Як свідчать матеріали справи, позивач за вказані роботи у 2001 році розрахувався шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 391450,00грн. згідно платіжних доручень з відміткою управління Державного казначейства у Чернігівській області про проведення платежу: №85 від 31.01.01р. на суму 198120грн., №213 від 15.03.01р. на суму 60000грн., №268 від 27.03.01р. на суму 77330грн., №552 від 25.06.01р. на суму 27684грн., №551 від 25.06.01р. на суму 22316грн., №569 від 27.06.01р. на суму 6000грн., та передав матеріали на суму 21663,06грн. відповідно до накладних №46 від 15.02.01р. на суму 160,08грн., №102 від 18.04.01р. на суму 1189,08грн., №128 від 28.04.01р. на суму 15323,90грн., №113 від 20.04.01р. на суму 4990грн., а всього на суму 413113,06грн.

          З огляду на викладене суд доходить висновку, що у 2001 році недоплата вартості виконаних відповідачем робіт з боку позивача становила 385,94грн.

          Позивач на рахунок відповідача з призначенням платежу “заборгованість за виконані роботи згідно акту звірки від 16.01.2003р. по поліклініці реабілітаційно-відновлювального центру в м.Ічня” здійснив перерахування грошових коштів на суму 38004,91грн. по платіжним дорученням з відміткою управління Державного казначейства у Чернігівській області про проведення платежу: №403 від 14.08.03р. на суму 9750,00грн., №379 від 07.08.03р. на суму 8754,91грн., №745 від 01.12.03р. на суму 9750,00грн., №543 від 10.10.03р. на суму 9750,00грн.

          14.08.2003р. відповідач перерахував на рахунок позивача 3000,00грн. по платіжному дорученню №231 з призначенням платежу “повернення помилково зарахованих коштів”.

          Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 34618,97грн. внаслідок переплати по договору підряду, посилаючись на те, що кошти знаходяться у відповідача безпідставно, роботи по будівництву на них не виконувалися, що підтверджується відсутністю документів виконаних підрядних робіт на ці суми.

          В обґрунтування позовних вимог позивач, також посилається на те, що проведеними перевірками головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до актів №25-95-21/51 від 30.12.04р. та Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 28.04.06р. було встановлено наявність у управління дебіторської заборгованості збоку “ПМК –85” у сумі 34618,97грн.

          В акті головного контрольно-ревізійного управління України від 30.12.04р. за №25-95-21/51 зазначено, що кошти в сумі 34,6тис.грн., отримані Управлінням капітального будівництва з державного бюджету у вигляді субвенції в 2003р. по КЕКВ 2123 і перераховані ПМК-85 як аванс за виконання робіт по будівництву поліклініки в м.Ічня в грудні 2003р., використані на забезпечення власних зобов'язань підприємства без виконання робіт, передбачених укладеним договором підряду.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день розгляду справи та на неодноразові вимоги суду надати сторонами примірник акту звірки розрахунків від 16.01.03р., на який йдеться посилання в призначенні платежів здійснених позивачем у 2003 році на користь відповідача, сторонами наданий не був.

Слід зазначити, що акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами –договором, накладними, рахунками, платіжними документами тощо.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити посад, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

Відповідачем не подано суду доказів виконання підрядних робіт по договору №1 на суму 34618,97грн., яка рахується як різниця між сплаченими позивачем у 2003р. відповідачу грошовими коштами у сумі 38004,91грн., наявним боргом позивача в сумі 385,94грн. та повернутими відповідачем 3000,00грн. помилково зарахованих коштів, не подано відповідачем доказів одержання суми 34618,97грн. для будівництва інших об'єктів.

Твердження відповідача, що станом на 01.09.2001р. заборгованість по будівництву поліклініки реабілітаційно-відновлюваного центру в м.Ічня становила 13724,51грн. яка значилась за районним відділом капітального будівництва при управлінні сільського господарства і продовольства та перейшла відповідно до позивача, судом не приймається оскільки відповідачем не подано письмових доказів у розумінні приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

          За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем по платіжним дорученням №403 від 14.08.03р., №379 від 07.08.03р., №745 від 01.12.03р. та №543 від 10.10.03р. перераховано відповідачу коштів у сумі 34618,97грн. надлишково порівняно із сумою фактично виконаних відповідачем підрядних робіт по договору підряду на капітальне будівництво №1.

01.06.2005р. за №5-10/366 позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою у строк до 09.06.05р. повернути заборгованість у сумі 34618,97грн., втрат від знецінення грошових коштів у сумі 2561,80грн., 3% річних у сумі 525,07грн, а всього 37705,84грн.

У відповіді на претензію №53 від 14.06.05р. відповідач визнав, що за ним рахується заборгованість в сумі 34618,97грн. по будівництву поліклініки в м.Ічня та зазначив, що цей борг ВАТ ПМК-85 поверне після того, як замовник поверне борг по будівництву лікарні в смт.Талалаївка, по ремонту гімназії в м.Н-Сіверський та будівництву школи в с.Озеряни, крім того зазначив, що кошти в сумі 34618,97грн. були одержані ВАТ МПК-85 в 2003р. для продовження будівництва школи в с.Озеряни Бобровицького району, так як на її будівництво кошти на той час не були виділені.

          Позивач листом від 25.06.05р. за № 3-09/411 повідомив відповідача про відсутність з боку позивача боргу по об'єктам, переліченим відповідачем у відповіді на претензію.

          Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перебіг строку позовної давності для позивача починається з 14.08.03р. коли відповідач платіжним дорученням №213 від 14.08.03р. повернув позивачу 3000,00 грн. як помилково зарахованих, та який відповідно закінчився 14.08.2006р.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.71 Цивільного кодексу УРСР, яка кореспондується зі ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки

Згідно ст.76 Цивільного кодексу УРСР, ст.261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У позивача право на позов виникає з моменту перерахування відповідачу спірних коштів, оскільки особа повинна була дізнатися про порушення свого права з моменту перерахування коштів при відсутності первинних документів, підтверджуючих наявність заборгованості перед відповідачем у сумі 37618,97грн. (38004,91грн. –385,94грн.).

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження сторін стосовно початку перебігу строку позовної давності щодо стягнення 34618,97грн.

У відповідності до приписів ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу строку позовної давності до нового строку не зараховується.

Визнання відповідачем 14.06.05р. у відповіді за №53 на претензію №05-10/366 від 01.06.2005р. заборгованості в сумі 34618,97грн. перед позивачем по будівництву поліклініки в м.Ічня, розцінюється судом як вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності переривається 14.06.05р.

За таких обставин, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 34618,97грн.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для одержання від позивача коштів у сумі 37618,97грн., перерахованих згідно платіжних доручень №403 від 14.08.03р., №379 від 07.08.03р., №745 від 01.12.03р. та №543 від 10.10.03р.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути цій особі безпідставно отримане майно.

Оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства в добровільному порядку безпідставно отримані кошти в сумі 34618,97грн. ( з урахуванням повернутих відповідачем в добровільному порядку 3000,00грн.) позивачеві не повернув, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 346грн.19коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 256, 257, 261, 264, 267, 1212 Цивільного кодексу України, ст.71, 76, 161, 162, 332 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ПМК-85” (вул.Дзержинського,168, м. Ічня, р/р 26003301149 в “Ощадбанку” м.Чернігова  № 3260 МФО 343068 код 01351486) на користь Управління капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації (м. Чернігів, вул.Бєлінського,11, р/р 26006935170342 в облдирекції Укрсоцбанку м. Чернігова, МФО 353014 код 04014246) 34618грн.97коп., 346грн.19коп. державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш

Рішення підписано 06.03.2007 р.

          Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш

13.03.07