Рішення

від 17.05.2016 по справі 905/1377/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2016 Справа № 905/1377/16

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промсервіс м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод м.Дружківка Донецька область

про стягнення суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 121413,16грн., пені у розмірі 18705,89грн., 3% річних у розмірі 3147,85грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 04.04.2016р.

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промсервіс м.Одеса звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод м.Дружківка Донецька область про стягнення суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 121413,16грн., пені у розмірі 18705,89грн., 3% річних у розмірі 3147,85грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №59/270 від 25.09.2013р. позивач зобов'язався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, однак свої зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 80319,00грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 520, 526, 530, 549, 611, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 28, 32, 54, 56, 57, 66, 67, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 230,265 Господарського кодексу України.

28.04.2016р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою.

Ухвалою від 28.04.2016р. по справі №905/1377/16, на підставі вимог п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зустрічну позовну заяву повернув без розгляду.

17.05.2016р. через канцелярію суду позивач надав додаткові документи до справи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 17.05.2016р. не явився, вимоги ухвали суду від 08.04.2016р. не виконав.

Представникі сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши сторонами сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Гірничі машини-Горлівський машинобудівник (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промсервіс (постачальник) укладено договір №59/270.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором строки покупцю продукцію та/або товар (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму.

Згідно з п. 1.2. договору, кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що під узгодженою партією товару за даним договором сторони розуміють кількість і асортимент товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній сторонами специфікації на поставку партії товару.

Відповідно до п. 3.4.договору, зобов'язання постачальника поставити партії товару вважаються виконаними датою приймання покупцем за відповідною накладною партії товару та надання постачальником покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно п.3.3. договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна товару за одиницю та позиціями вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, порядок оплати:обумовлено в кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару.

Згідно з п.5.6. договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більш ніж на 15 календарних днів постачальник має право не здійснювати подальші поставки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р., а в часині виконання зобов'язань-до повного і належного виконання цих зобов'язань.

Пунктом 8.6. договору, постачальник не має права передавати свої права та обов'язки за договором особам без попередньої письмової згоди покупця.

25.09.2013 р. між сторонами підписана специфікація №1 до договору №59/270 від 25.09.2013р.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір № 59/270 від 25.09.2013р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

05.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю КОРУМ ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД (Первісний боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - ДрМЗ (Новий боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю Промсервіс (Кредитор), уклали договір №73/61 про переведення боргу.

Пунктом 1 договору передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №59/270 від 25.09.2013р., укладеного між Первісним боржником та кредитором (наділі іменується основний договір ).

Відповідно до п.2 договору, первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) перед кредитором у розмірі 80319,00 грн. (вісімдесят тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., який виник на підставі Основного договору та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10 жовтня 2014р., підписаним між первісним боржником та кредитором (додається до даного договору і є його невід'ємною частиною), первісний боржник зобов'язується погасити вказану суму боргу перед новим боржником до 31.12.2014р.

Згідно з п. 3 договору, новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п.2 цього договору протягом 3 робочих днів після підписання цього договору.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобоввЂ�язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

07.10.2013 р. позивачем було виставлено рахунок - фактуру № СФ-00206 на суму 160638,00 грн.( а.с. 13)

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №1 від 15.02.2016р. про погашення заборгованості у розмірі 80319,00грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 80319,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому в цій частині суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18705,89грн., 3% річних у розмірі 3147,85грн., інфляційні витрати у розмірі 41094,16грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність:скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, , зазначає наступне: за період з 05.04.2015р. по 03.10.2015р. на суму заборгованості 80319,00грн. пеня у розмірі 56541,87грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню з відповідача у розмірі 18705,89 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд, вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю: за період з 11.11.2014р. по 01.03.2016р., на суму заборгованості 80319,00 грн., 3% річних у розмірі 3148,94грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3147,85 грн.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати наданий позивачем, суд зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 41094,16грн., за період з листопада 2014р. по лютий 2016р. на суму заборгованості 80319,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути с відповідача витрати по сплаті за послуги адвоката у розмірі 7500,00грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", в особі директора ОСОБА_2., діючого на підставі статуту (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1, діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності № 953 від 17.12.2002р., виданого КДКА Одеської обл.. відповідно до рішення №54 від 12.12.2000р. (Адвокат), укладено договір про надання правової допомоги б/н.

Відповідно до п.1.1. договору, адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання вирішення господарської суперечки щодо відшкодування заборгованості з ТОВ Гірничі машини - ДрМЗ по договорам поставки (далі -Справа), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1 договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) одноразово в розмірі 6,0 тисяч грн., 500,00 грн. з кожне судове засідання чи інший захід пов'язаний з виконанням доручення. Всього:7500,00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення результату по справі. На підтвердження факту досягнення результату чи виконання адвокатом дій, необхідних для досягнення результату, на вимогу клієнта, направляється звіт про виконану роботу. Закінчення дії договору оформляється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами і скріплений печатками (при наявності) не пізніше трьох днів після закінчення договору.

Здійснення витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" підтверджується рахунком №401 від 04.04.2016р. на суму 7500,00 грн. та електронною випискою по картковому рахунку від 04.04.2016р. на суму 7500,00 грн.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті за послуги адвоката у розмірі 7500,00 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Леніна, будинок 7, ЄДРПОУ 37696092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промсервіс (65059, м.Одеса, вул.Краснова 1/62, ЄДРПОУ 31073084) суму основного боргу у розмірі 80319(вісімдесят тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., пені у розмірі 18705(вісімнадцять тисяч сімсот п'ять) грн.89 коп., 3 % річних у розмірі 3147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 85коп., інфляційні витрати у розмірі 41094(сорок одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 2149 (дві тисячі сто сорок дев'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті за послуги адвоката розмірі 7500( сім тисяч п'ятсот) грн.. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 23.05.2016 року.

Надруковано 3 примірника: 1-до справи; 1-позивачу; 1-відповідачу