Постанова

від 10.08.2016 по справі 905/1377/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.08.2016р. справа №905/1377/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 - за довіреністю від відповідача:ОСОБА_6 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. по справі№905/1377/16 (суддя: Філімонова О.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область простягнення суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 121 413,16грн., пені у розмірі 18 705,89грн., 3% річних у розмірі 3 147,85грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» м.Одеса звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 80319,00грн., 18 705,89грн. пені за період з 28.08.2015р. по 01.03.2016р., 3% річних у розмірі 3 147,85грн. з 11.11.2014р. по 01.03.2016р., інфляційні витрати у розмірі 41 094,16грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2016р. та відшкодувати витрати на отримання правової допомоги адвоката у розмірі 7 500,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» суму основного боргу у розмірі 80319грн.00коп., пені у розмірі 18705грн.89коп., 3 % річних у розмірі 3147грн.85коп., інфляційні витрати у розмірі 41094грн.16коп., судовий збір у розмірі 2149грн.00коп., витрати по сплаті за послуги адвоката розмірі 7500грн.00коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення частково та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 18 705,00грн. та зменшити розмір витрат по сплаті за послуги адвоката, судового збору.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає про те, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки судове рішення прийнято на першому ж засіданні за відсутності його представника, позбавивши його можливості подати докази та пояснення по суті справи.

Також, відповідач вказує на те, що позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 18 705,89грн. поза межами строків позовної давності, оскільки право на захист у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про стягнення пені за прострочення платежу, у позивача виникло з 11.11.2014р. та з урахуванням скороченого строку позовної давності для стягнення пені в один рік кінцевий строк звернення до суду - 10.11.2015р., але позивач подав позов до суду тільки 04.04.2016р.

Крім того, відповідач не згоден з стягнутою судом сумою витрат по сплаті за послуги адвоката в розмірі 7 500,00грн. і вважає її завищеною.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, також надав пояснення до неї.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав заперечення на апеляційну скаргу та додаткові пояснення та доводи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

25.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Горлівський машинобудівник» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (постачальник) укладено договір №59/270, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором строки покупцю продукцію та/або товар (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору, кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що під «узгодженою партією товару» за даним договором сторони розуміють кількість і асортимент товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній сторонами специфікації на поставку партії товару.

Відповідно до п. 3.4. Договору, зобов'язання постачальника поставити партії товару вважаються виконаними датою приймання покупцем за відповідною накладною партії товару та надання постачальником покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно п.3.3. договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна товару за одиницю та позиціями вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору, порядок оплати: обумовлено в кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині виконання зобов'язань-до повного і належного виконання цих зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписана як додаток до договору Специфікація №1 від 25.09.2013р. відповідно до якої сторони узгодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних показників та ціни. Крім того, пунктом 1 сторони обумовили, що термін постачання - протягом 80 днів від дати передоплати. Також, сторони у п. 3 Специфікації №1 визначили умови оплати - 50% передоплата. Останні протягом 30 календарних днів від дати поставки партії товару.

Договір та специфікація до нього підписані та засвідчені печатками сторін без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними від 21.11.2013р. №РН-0000171 та від 10.02.2014р. №РН-0000019 постачальником було поставлено відповідачу товар на суму - 160 638,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник виписав рахунок №206 від 07.10.2013р. на суму 160 638,00грн.

Пунктом 1 Специфікації №1 до Основного договору сторони обумовили, що термін постачання - протягом 80 днів від дати передоплати. Також, сторони у п. 3 Специфікації №1 визначили умови оплати - 50% передоплата. Останні протягом 30 календарних днів від дати поставки партії товару.

В подальшому, 05.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод» (Первісний боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (Новий боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (Кредитор), уклали договір №73/61 про переведення боргу.

Пунктом 1 Договору передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №59/270 від 25.09.2013р., укладеного між Первісним боржником та кредитором (наділі іменується «Основний договір»).

Відповідно до п.2 Договору, первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) перед кредитором у розмірі 80319,00 грн. (вісімдесят тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., який виник на підставі Основного договору та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10 жовтня 2014р., підписаним між первісним боржником та кредитором (додається до даного договору і є його невід'ємною частиною), первісний боржник зобов'язується погасити вказану суму боргу перед новим боржником до 31.12.2014р.

Згідно з п. 3 Договору, новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п.2 цього договору протягом 3 робочих днів після підписання цього договору.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Договір в установленому порядку не визнано недійсним, тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись з позовною заявою позивач (кредитор) просив стягнути суму основного боргу у розмірі 80319,00грн., який утворився за результатами виконання Договору від 25.09.2013р. №59/270 та переданого за Договором про переведення боргу від 05.11.2014р. відповідачу, а також застосував відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 18 705,89грн. за період з 28.08.2015р. по 01.03.2016р., 3% річних у розмірі 3 147,85грн. з 11.11.2014р. по 01.03.2016р., інфляційні витрати у розмірі 41 094,16грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2016р.

Як зазначалось вище, відповідно до п.2 Договору про переведення боргу від 05.11.2014р. №73/61, первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Горлівський машинобудівний завод») переводить на Нового боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод») борг (грошове зобов'язання) перед кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервіс») у розмірі 80319,00 грн. Пунктом 3 зазначеного договору сторони визначили, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п.2 цього договору протягом 3 робочих днів після підписання цього договору.

При таких обставинах, вимога про стягнення 80 319,00 грн. заборгованості є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 147,85грн. з 11.11.2014р. по 01.03.2016р., інфляційні витрати у розмірі 41 094,16грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2016р.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У зв'язку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги повністю та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 147,85грн. з 11.11.2014р. по 01.03.2016р., інфляційні витрати у розмірі 41 094,16грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2016р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 18 705,89грн. пені за період з 28.08.2015р. по 01.03.2016р., у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з приписів ст.ст. 509, 510, 520-522 Цивільного кодексу України відносини сторін у разі заміни боржника у зобов'язанні ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником, а договором про переведення боргу здійснюється лише заміна сторони у такому зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що нарахування пені можливе за невиконання грошового зобов'язання за умовами Договору поставки від 25.09.2013р. №59/270.

Згідно з п.5.6. Основного договору від 28.08.2013р. №59/270 передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більш ніж на 15 календарних днів постачальник має право не здійснювати подальші поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню з 28.08.2015р.

Як визначено пунктом 1 Специфікації №1 до договору поставки сторони обумовили, що термін постачання - протягом 80 днів від дати передоплати. Також, сторони у п. 3 Специфікації №1 визначили умови оплати - 50% передоплата. Останні протягом 30 календарних днів від дати поставки партії товару.

Згідно з видаткових накладних від 21.11.2013р. №РН-0000171 та від 10.02.2014р. №РН-0000019 постачальником було поставлено відповідачу товар на суму - 160 638,00грн.

Враховуючи умови специфікації оплата отриманого товару повинна бути проведена протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

Таким чином, за видатковою накладною від 21.11.2013р. №РН-0000171 останнім днем оплати вважається - 21.12.2013р., а в свою чергу за видатковою накладною від 10.02.2014р. №РН-0000019 - 12.03.2014р.

Враховуючи вищевикладене, момент з якого починається прострочка боржника та період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів зазначає, що у позивача існує право на нарахування пені за видатковою накладною від 21.11.2013р. №РН-0000171 за період з 22.12.2013р. по 22.06.2014р. та за видатковою накладною від 10.02.2014р. №РН-0000019 за період з 13.03.2014р. по 13.09.2014р.

З наведеного вбачається, що позивачем до стягнення заявлено пеню поза межами строків, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а договір переведення боргу не передбачає умов застосування відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого п. 3 цього договору.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 18 705,89грн., у зв'язку з безпідставністю заявлення.

При таких обставинах, довод апелянта про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені є неправомірним.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Довод апелянта щодо порушення судом норм процесуального права на участь у судовому засіданні є безпідставним.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджено отримання відповідачем ухвали господарського суду від 08.04.2016р. про прийняття позовної заяви та дату призначення судового засідання, яке отримано останнім 05.05.2016р.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України добросовісне користування належними процесуальними правами та вжиття заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи є обов'язком сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав без поважних причин додаткових доказів у справі та заперечень на позовні вимоги, що були витребувані судом першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з наміром подати додаткові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Таким чином, апелянт не скористався наданим йому правом на участь у судовому засіданні з власних мотивів. З огляду на це, зазначений довод апелянта не приймається колегією суддів за недоведеністю підстав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті за послуги адвоката у розмірі 7 500,00грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", в особі директора ОСОБА_7., діючого на підставі статуту (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_5, діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності № 953 від 17.12.2002р., виданого КДКА Одеської обл. відповідно до рішення №54 від 12.12.2000р. (Адвокат), укладено договір про надання правової допомоги б/н, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання вирішення господарської суперечки щодо відшкодування заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» по договорам поставки (далі - Справа), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) одноразово в розмірі 6,0 тисяч грн., 500,00 грн. з кожне судове засідання чи інший захід пов'язаний з виконанням доручення. Всього:7500,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення результату по справі. На підтвердження факту досягнення результату чи виконання адвокатом дій, необхідних для досягнення результату, на вимогу клієнта, направляється звіт про виконану роботу. Закінчення дії договору оформляється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами і скріплений печатками (при наявності) не пізніше трьох днів після закінчення договору.

Враховуючи вищевикладене, витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.

Пунктом 6.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також визначено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення таких витрат, позивач надав копію рахунку №401 від 04.04.2016р. на суму 7500,00 грн., який виписаний адвокатом ОСОБА_5 та копію електронної виписки по рахунку від 04.04.2016р. на суму 7500,00 грн.

Крім того, позивачем надане Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №953 від 17.12.2002р., яким підтверджено право ОСОБА_5 на заняття адвокатською діяльністю.

Колегія також враховує той факт, що заявлена до стягнення пеня адвокатом нарахована з порушенням ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до часткового задоволення позову та є надмірно великою, виходячи з суми позову. При таких обставинах, судові витрати по сплаті за послуги адвоката підлягають стягненню в сумі 4 000,00грн.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, таким чином витрати по сплаті за послуги адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1377/16 підлягає скасуванню в частині стягнення суми пені, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область - задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1377/16 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1377/16 - скасувати частково та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Леніна, будинок 7, ЄДРПОУ 37696092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (65059, м.Одеса, вул.Краснова 1/62, ЄДРПОУ 31073084) суму основного боргу у розмірі 80319(вісімдесят тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 3 147(три тисячі сто сорок сім)грн.85коп., інфляційні витрати у розмірі 41 094(сорок одна тисяча дев'яносто чотири)грн. 16 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 41 коп., витрати по сплаті за послуги адвоката розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18 705(вісімнадцять тисяч сімсот п'ять)грн. 89 коп. - відмовити.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (65059, м.Одеса, вул.Краснова 1/62, ЄДРПОУ 31073084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Леніна, будинок 7, ЄДРПОУ 37696092) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 363,90грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.