Ухвала

від 25.05.2016 по справі 569/11644/15-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Музичук Н.Ю.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"25" травня 2016 р. Справа № 569/11644/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача та представника третіх осіб

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "20" січня 2016 р. у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Рівненської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним в повному обсязі та скасувати рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року № 5403 Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. 16 Липня та скасувати п. 1.1 та п. 3 рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 року №218 , яким позивачу відмолено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 200 м.кв. по АДРЕСА_1 в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, а також частково скасовано рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 р. № 218, як таке що не виконане.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що оспорюване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання постійного користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і одночасно цим рішенням порушено охоронюваний інтерес позивача. Орган місцевого самоврядування не мав жодних правових підстав для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2 200 м.кв., які згідно із даними Державного земельного кадастру обліковуються за Рівненським відділком Львівської залізниці. Крім того зазначив, що вказана у графічних матеріалах земельна ділянка перебувала у користування Рівненського відділу Львівської залізниці з 1979 року, оскільки на підставі рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 р. №218, вона була передана позивачеві у цільове користування для спорудження центрального посту диспетчерської централізації.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця , в особі відокремленого підрозділу Рівненська дирекція залізничних перевезень , до Рівненської міської ради, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування в повному обсязі рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5403 Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 та скасування п. 1.1 та п. 3 рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 року №218 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що наявними матеріалами справи встановлено право третіх осіб на користування, з наступною можливістю приватизації, спірною земельною ділянкою. Крім того, рішення 20.06.1979 року №218 є не виконаним, а тому Рівненська міська рада правомірно його скасувала в цій частині.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5403 Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. 16 Липня в м. Рівне та скасування пунктів 1.1 та 3 рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 року №218 , позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 200 м.кв. по вул. 16 Липня в м. Рівне в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, а також частково скасовано рішення Виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 р. №218 як такі, що не виконане.

Крім того встановлено, що у АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, 1932 року будівництва. В 1954 році, частину вищевказаного будинку була надано користування для сім'ї ОСОБА_4. Сім'я ОСОБА_4 проживає в цьому будинку і фактично користується прилеглою до нього земельною ділянкою з 50 років двадцятого століття і по даний час.

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 218 від 20.06.1979 р., було вирішено відвести земельну ділянку площею 0,22 га по вул. Комуністичній для будівництва центрального диспетчерського поста. При цьому, як вбачається з п. 3 названого розпорядження таке відведення було можливе лише за умови попереднього відселення Львівською залізницею мешканців будинку по вул. Комуністичній 31-а (16 Липня, 31-а) та наступного його знесення. Проте, вказані дії щодо знесення будівлі та відселення її мешканців у продовж з 1979 року і по цей час позивачем вчинено не було.

Водночас, як вбачається із листа №117 від 31.10.1990 року, Рівненський відділ Львівської залізниці повідомив Виконавчий комітет Рівненської міської ради про свою відмову від вчинення дій по відселенню мешканців вище вказаного будинку та його зносу, а також від будівництва інших нових споруд на спірній земельній ділянці. Тим самим, Львівська залізниця відмовилася від набуття прав землекористувача та подальшого можливого цільового використання цієї земельної ділянки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наведене в подальшому слугувало підставою для надання дозволу Рівненської міської ради на передачу у власність сім'ї ОСОБА_4 займаного ними житлового будинку. А зокрема, частина займаного третіми особами житла було приватизована самостійно, а решта приміщень житлового будинку викуплена у інших мешканців, які також реалізували своє право на приватизацію власних частин будинку. Водночас, у відповідності до наказу №426/01 Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.09.2005 року, вказаний будинок був знятий з обліку та обслуговування у міських житлового-експлуатаційних організаціях.

Таким чином, починаючи з 2005 року треті особи стали одноосібними власниками вище вказаного житлового будинку, розміщеного на спірній земельній ділянці. Вказані обставини щодо наявних прав власності на нерухоме майно у третіх осіб також підтверджено рішенням Рівненського міського суду у справі №2-3785/2009 р. від 23.03.2009 р. та витягами із реєстру прав на нерухоме майно

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, впродовж всього часу сім'я ОСОБА_4 проводила дії по фактичному землекористуванню спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться належний їм житловий будинок, тобто сім'я ОСОБА_4 виступає фактичним землекористувачем.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 р. (у редакції 1977 р., яка діяла на моменту прийняття рішення Виконкому РМР) Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. При цьому, ст. 22 Земельного кодексу Української РСР 1970 р. (у редакції 1977 р.) зауважує, що Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Встановлено, що жодного документу, розумінні Земельного кодексу Української РСР 1970 р., який свідчить про наявне право землекористування спірною земельною ділянкою, а також її відведення в натурі у Рівненського відділу Львівської залізниці не було та не має.

Разом із тим, згідно ст. 35 Земельного кодексу Української РСР 1970 р. (у редакції 1977 р.) Право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках: 1) відпадання потреби в земельній ділянці; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) ліквідації підприємства, організації або установи; 4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб; 5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки. Право землекористування може бути також припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, в разі безгосподарного використання землі, а також при необхідності винесення підприємств за межі жилого району з санітарно-гігієнічних умов.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що жодних заходів по цільовому використанню Рівненським відділом Львівської залізниці земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. 16 Липня в м. Рівне, по цей час не здійснювалось, а докази такого використання позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право землекористування у Рівненського відділу Львівської залізниці щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. 16 Липня в м. Рівне, в розумінні Земельного кодексу Української РСР, - не виникало, а сам позивач, на відміну від третіх осіб, не є її землекористувачем та ніколи ним не був. В той же час, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як на те вказано вище, з 2005 року є повними власниками житлового будинку, розташованого на земельній ділянки, яка знаходиться за адресою вул. 16 Липня в м. Рівне.

Крім того встановлено, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі №817/1833/14 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Держземагентсва у м. Рівне Рівненської області, за участі третьої особи ДТГО Львівська залізниця про визнання незаконними дій щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0443 га в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов'язання погодити вказані проекти.

В ході розгляду даної справи Житомирським апеляційним адміністративним судом встановлені обставини, про що вказано в тексті судової постанови, що Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця в особі його відокремлених підрозділів не є землекористувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. 16 Липня та ніколи ним не було. А саме, суд прийшов до вище вказаного висновку у зв'язку: із відсутністю у Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця будь-яких документів, які підтверджують його право користування, вимоги щодо обов'язкової наявності яких мітиться, як в Земельному Кодексі Української РСР (1970 р.), так і в Земельному кодексі України (2001 р.), а також наявністю інших письмових доказів, які свідчать про спроби останнього отримати у користування спірну земельну ділянку, лише у 2013 році.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015 р., зазначена постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін. Тобто, наразі є ухвалене в законному порядку судове рішення найвищої судової інстанції, яким задекларовано право третіх осіб на користування, з наступною можливістю приватизації, спірною земельною ділянкою.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання позивача щодо неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, виходячи з наступного.

В Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (ч. 9 ст. 59, п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону).

Абзацом 6 п. 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 встановлено: "Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання". Таким чином, Конституційний Суд України встановив певні умови за сукупності яких органи місцевого самоврядування позбавлені права скасовувати свої попередні рішення: 1) рішення є ненормативним правовим актом; 2) рішення, на момент його скасування, виконане. Згідно з пунктами 1.1 та 3 рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218 "Про відведення земельних ділянок та капітальне будівництво" Ровенському відділку Львівської залізниці відведено земельну ділянку площею 0,22 га по вул. Комуністичній для будівництва центрального поста диспетчерської централізації. Однак встановлено, що Рівненська дирекція ДТГО Львівська залізниця цього впродовж з 1979 по 2015 роки не зробила, знесення будинку та відселення його мешканців не провела, а листом №117 від 31.10.1990 року, взагалі відмовилася від наданого їм права на відселення мешканців, знесення будівель, та повідомила про небажання подальшого будівництва диспетчерського поста, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що пункти 1.1 та 3 рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218 в частині, що стосується спірної земельної ділянки не виконані.

Враховуючи викладене та те, що пункти 1.1 та 3 рішення Виконавчого комітету Рівненської міської Ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218 вже більше як 35 років не виконуються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо скасування цих пунктів цілком відповідають положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не суперечать рішенню Конституційного Суду України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "20" січня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" травня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі вул.Гоголя,1,м.Львів,79000

3 - Відокремлений підрозділ "Рівненська дирекція залізничних перевезень" вул.16 Липня,17,м.Рівне,33028

4- відповідачу: Рівненська міська рада вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33000

5-третій особі: ОСОБА_3 - АДРЕСА_1,

6 - ОСОБА_4 - АДРЕСА_1

7 - представник третіх осіб: Адвокат Шевчук Віктор Сергійович АДРЕСА_2,,