Ухвала

від 14.09.2016 по справі 569/11644/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/16249/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» до Рівненської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, -

встановив:

У серпні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 23.06.2015 № 5403 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. 16 Липня та скасування пунктів 1.1 та 3 рішення виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218»;

зобов'язати розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на законність судових рішень, просять залишити їх без змін.

Встановлено, що 23.06.2015 Рівненською міською радою прийнято рішення № 5403 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. 16 Липня та скасування пунктів 1.1 та 3 рішення виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218», яким вирішено:

відмовити Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2200 м 2 по вул. 16 Липня у м. Рівне в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради, які згідно з даними Державного земельного кадастру обліковуються за Рівненським відділком Львівської залізниці;

скасувати пункти 1.1 та 3 рішення виконавчого комітету Ровенської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218» як такі, що не виконані.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із захистом права користування на земельну ділянку.

За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У частині 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року -скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» до Рівненської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: