Рішення

від 19.05.2016 по справі 911/999/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р. Справа № 911/999/16

За позовом Першого заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс"

про стягнення 54490,78грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 (службове посвідчення № 042046 видане 16.03.2016) ;

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.12.2015 № 220/827/д);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіренсть від 05.04.2016).

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" про стягнення 592460,37грн у т.ч.:

- 467 930,37грн - пеня за загальний період з 30.11.2015 по 08.12.2015;

- 124 530,00грн - штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором № 286/3/15/434 від 01.10.2015 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), в частині поставки товару у встановлений договором строк та відповідно застосування до відповідача відповідальності, у вигляді неустойки, встановленої договором за порушення термінів поставки товару.

19.05.2016 прокурором подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 54 490,78грн пені за загальний період з 30.11.2015 по 08.12.2015.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" 07.04.2016 подало до господарського суду Київської області відзив від 05.04.2016.

В подальшому відповідачем 25.04.2016 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, щодо поставки позивачу товару; відповідальність встановлена у договорі є істотно вищою, ніж встановлена ст. 231 ГК України та предметом договору поставки були не утоплені костюми, відтак незначна затримка не нанесла державі шкоди; крім того, відповідач посилається на обставини непереборної сили, а саме задимлення території підприємства в результаті загоряння торфу на території м. Обухів, про що останній повідомляв позивача.

17.05.2016 відповідачем подано заяву, відповідно до якої зазначає, що ним 07.04.2016 помилково поданий відзив на позов, а відзив у даній справі поданий відповідачем 25.04.2016.

Крім того, 17.05.2016 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якої відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5682,12грн пені.

Дослідивши матеріали справи подані письмові пояснення та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (далі - постачальник) укладено договір №286/3/15/434 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (а.с.15-27, далі - договір).

За умовами такого договору, постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику одяг робочий чоловічий (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна товару з ПДВ складає 1 779 000,00грн; строк поставки до 30.11.2015 (включно); загальна кількість товару - 5000 одиниць; при цьому постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби.

Згідно п. 2.7 договору, приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Товар поставляється на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгових правил «Інкотермс» у редакції 2010 року, згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.

Строк поставки товару визначений в специфікації договору п. 1.2 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Згідно п. 6.3.1 договору, до обов'язків постачальника віднесено забезпечення поставки товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного завершення.

Як встановлено під час розгляду справи, у період дії відповідного договору, протягом відповідачем здійснювалась поставка товару позивачу, що підтверджується долученими до справи актами (а.с.27-28, 107, 109, 111), а також накладними (а.с.108, 110, 112) відповідно до якого вартість поставленого товару становить 1 779 000,00грн.

Вказані акти підписані 24.11.2015 про прийняття 1530 одиниць товару, 02.12.2015 про прийняття 1965 одиниць товару та 08.12.2015 про прийняття 1505 одиниць товару, а загалом 5000 одиниць товару.

Таким чином, відповідачем виконано зобов'язання з поставки товару, проте, як зазначено прокурором у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог (а.с.227-228), поставка товару за актами №2 від 02.12.2015 та №3 від 08.12.2015 відбулась з порушенням терміну, встановленого в договорі, а саме товар мав бути поставлений до 30.11.2015.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, сторонами в договорі змінено правило закріплене в ст. 231 ГК України, так сторонами в договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті зобов'язання з поставки товару, що підтверджується оплатою поставленого товару; позивач зловживаючи становищем замовника конкурсної процедури закупівлі, збільшив розмір пені в 10 разів, а також зменшив строк застосування штрафу з 30 до 10 днів, не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Сторонами у справі не оспорюється факт виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, як вже зазначалось вище сторони вільні в укладенні договору виборі контрагенту та визначенні умов договору, проте, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач підписавши договір зобов'язаний був здійснити поставку товару у термін визначений договором, а саме до 30.11.2015 (включно).

Заперечення відповідача стосовно того, що відповідач на підставі договору звільняється від відповідальності у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме через існування задимленості у зв'язку з загорянням торфу не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

У відповідності до п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором у разі виникнення непереборної сили, яка не існувала під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна).

При цьому відповідно до п. 8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

У відповідності до п. 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

В обґрунтування зазначених обставин відповідач посилається на те, що останній повідомляв позивача про обставини непереборної сили листом №220 від 21.10.2015 (а.с.120), який надіслано позивачу 22.10.2015 та отримано останнім 26.10.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.121).

А також на листи Обухівського районного відділу ГУ ДСНС України у Київській області від 21.10.2015 №1021 (а.с.131) та Обухівського міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби в Київській області від 26.10.2015 №533 (а.с.132).

Проте, вказані обставини не підтвердженні документом виданим Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Крім того, повідомлення відповідача про настання таких обставин надіслано позивачу з пропуском встановленого п. 8.2 строку.

Сторонами у справі не надано доказів що підтверджували б зміну терміну виконання зобов'язань за договором (додаткова угода, лист-підтвердження тощо).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги прокурора у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованими частково, виходячи з наступного.

Так, (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) прокурор зазначає про порушення поставки відповідачем товару за актом №2 від 02.12.2015 на 2 дні, а за актом №3 від 08.12.2015 на 8 днів.

Проте, прокурором до строку нарахування пені включені дні в яких відбулась фактична поставка товару, а саме за актом №2 від 02.12.2015 - 02.12.2015, а за актом №3 від 08.12.2015 - 08.12.2015.

За розрахунком суду розмір пені складає:

- за актом №2 від 02.12.2015 за період з 01.12.2015 (оскільки поставка товару мала бути здійснена по 30.11.2015 включно) по 01.12.2015 (оскільки 02.12.2015 товар поставлено позивачу) на вартість непоставленого товару в розмірі 699 147,00грн - 6 991,47грн;

- за актом №3 від 08.12.2015 за період з 01.12.2015 (оскільки поставка товару мала бути здійснена по 30.11.2015 включно) по 07.12.2015 (оскільки 08.12.2015 товар поставлено позивачу) на вартість непоставленого товару в розмірі 535 479,00грн - 37 483,53грн.

Таким чином, розмір пені, що підлягає задоволенню становить 44 475,00грн; в задоволенні вимог в частині стягнення 10 015,78грн суд відмовляє.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1 124,71грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" на користь Міністерства оборони України 44 475,00грн пені.

3. В частині вимог про стягнення 10 015,78пені в задоволені позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" на користь Військової прокуратури центрального регіону України 1 124,71грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30.05.2016

Суддя С.І. Чонгова