Постанова

від 10.11.2016 по справі 911/999/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа№ 911/999/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор відділу

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача: ОСОБА_4 - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Укрінтал-Сервіс

на рішення

Господарського суду Київської області

від 19.05.2016 року

у справі 911/999/16 (суддя - Чонгова С.І.)

за позовом Першого заступника прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Укрінтал-Сервіс

про стягнення 54 490,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" про стягнення 592460,37 грн, а саме 467 930,37грн. пені за загальний період з 30.11.2015 по 08.12.2015 та 124 530,00грн - штрафу.

19.05.2016 прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 54 490,78грн. пені за загальний період з 30.11.2015 по 08.12.2015.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2016 року у справі № 911/999/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" на користь Міністерства оборони України 44 475,00грн пені. В частині вимог про стягнення 10 015,78пені в задоволені позову відмовлено.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" підлягає стгяненню на користь Військової прокуратури центрального регіону України 1 124,71грн. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду частково скасувати та зменшити розмір пені до 3 748, 35 грн., посилаючись на неповне з ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд під час розгляду справи не звернув увагу на ту обставину, що відповідач виконав взяті на себе за договором зобов'язання в повному обсязі (поставив всі 5000 комплектів), однак з незначним запізненням: частину товару у кількості 1965 комплектів на загальну суму 699 147,00 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок сім гривень 00 копійок) поставив з запізненням на 1 день та частини товару у кількості 1505 комплектів на загальну суму 535 479,00 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 00 копійок) - на 7 днів. У зв язку із виникненням обставин, на які відповідач не міг вплинути, а саме виникнення загоряння торфу загальною площею більше 20 га внаслідок чого сталося велике задимлення м. Обухів Київської області, що призвело до простою підприємства з 19.10.2015. Про зазначені події відповідач попереджав позивача листом від 21.10.2015.

Крім того, відповідач 17 травня 2016 року подав до Господарського суду Київської області клопотання про зменшення розміру пені за несвоєчасну поставку товару на 90% у зв язку із винятковістю даного випадку, однак місцевий суд не дослідив у повному обсязі обставини справи та не надав відповідну оцінку даному клопотанню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

01.10.2015 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (постачальник за договором) було укладено договір № 286/3/15/434 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику одяг робочий чоловічий ( лот 4 костюм робочий для фахівців чорного кольору), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у даному договорі.

Згідно п. 1.2 договору ціна товару з ПДВ складає 1 779 000,00грн; строк поставки до 30.11.2015 (включно); загальна кількість товару - 5000 одиниць. При цьому постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби, які встановленим порядком погоджуються із замовником.

Згідно п. 2.7 договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до п.5.1. договору товар поставляється на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгових правил «Інкотермс» у редакції 2010 року, згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.

Строк поставки товару визначений в специфікації договору п. 1.2 договору (до 30.11.15 включно).

Згідно п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Згідно п. 6.3.1 договору до обов'язків постачальника віднесено забезпечення поставки товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.3.4 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного завершення (п.10.1 договору).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачеві костюми робочі для фахівців чорного кольору у кількості 5000 комплектів на загальну суму 1 779 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймального контролю (якості): № 1, № 2, № 3 та видатковими накладними № ВН-0000600 від 26 листопада 2015 року, № ВН-0000609 від 03 грудня 2015 року, № ВН-0000622 від 10 грудня 2015 року.

Вказані акти підписані: 24.11.2015 року про прийняття 1530 одиниць товару, 02.12.2015 року про прийняття 1965 одиниць товару, 08.12.2015 про прийняття 1505 одиниць товару.

Прокурор у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, зазначає, що поставка товару за актами № 2 від 02.12.2015та №3 від 08.12.2015 відбулась з порушенням терміну, встановленого в договорі, оскільки товар мав бути поставлений до 30.11.2015 року.

З огляду на вказані обставини, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54 490, 78 грн. пені, яка була нарахована на підставі п. 7.3.4. договору.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із п. 7.3.4 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач неправомірно змінив передбачений ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за невчасне виконання господарських зобов'язань, у зв'язку з чим розмір пені, встановлений у договорі №286/3/15/432 суперечить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , а отже, нарахування пені потрібно здійснювати виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія не приймає до уваги запереченнями відповідача, оскільки згідно із положеннями ст. 231 ГК України сторони можуть погодити в договорі інший розмір штрафних санкцій, ніж передбачений господарським кодексом України.

Колегія зазначає, що посилання відповідача на ч. 3 ст. 549 ЦК України є необґрунтованим, оскільки застосування пені у даному випадку здійснюється не за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дана норма законодавства не повинна застосовуватися при вирішенні спору.

Відповідач зазначає, що невчасне виконання договору сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме задимлення в м. Обухів Київської області, внаслідок цього на підприємстві з 19 жовтня 2015 року виник простій. На підтвердження настання обставини непереборної сили, відповідач надав до суду ОСОБА_5 Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1021.

Як стверджує відповідач, він звертався до Київської регіональної торгово-промислової палати для отримання відповідного сертифікату, але отримав усне пояснення, що доказом виникнення обставин непереборної сили є відповідні документи, які видаються ТПП України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Відповідач вважає, що лист Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1021 є достатнім доказом настання обставин непереборної сили та безпідставності застосування позивачем штрафних санкцій.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення даного договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідачем документально не підтверджено факт звернення до Торгово-промислової палати України або територіальних органів щодо видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено настання обставин непереборної сили як підстави звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Прокурором до строку нарахування пені включені дні, в яких відбулась фактична поставка товару, а саме за актом №2 від 02.12.2015 - 02.12.2015, а за актом №3 від 08.12.2015 - 08.12.2015.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено строк поставки товару за актом № 2 від 02.12.2015 на один день, за актом №3 від 08.12.2015 на 7 днів.

За розрахунком місцевого господарського суду, з яким судова колегія повністю погоджується, розмір пені складає 44 475, 00 грн., а саме:

- за актом №2 від 02.12.2015 за період з 01.12.2015 по 01.12.2015 на вартість непоставленого товару в розмірі 699 147, 00 грн. - 6 991,47 грн.;

- за актом №3 від 08.12.2015 за період з 01.12.2015 по 08.12.2015 на вартість непоставленого товару в розмірі 535 479,00 грн. - 37 483, 53 грн.

Відповідачем 17.05.2016 через було подано клопотання до Господарського суду Київської області про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме відповідач просив зменшити розмір пені до 4 447,50 грн.

Місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, який на думку судової колегії є необґрунтованим, виходячи з наступних підстав.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на незначне запізнення поставки товару через простій у роботі підприємства, що був викликаний об'єктивними обставинами, а саме задимлення в м. Обухів Київської області, у зв'язку із чим працівники відповідача скаржилися на погане самопочуття.

14.10.2015 року на території Обухівського району виникло загоряння торфу загальною площею понад 20 га, внаслідок чого відбулося задимлення м. Обухів Київської області. Дана обставина підтверджується листом Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21.10.2015 року № 1021.

Листом № 533 від 26.10.2015 року Головне управління Держсанепідемслужби в Київській області повідомило відповідача, що у жовтні 2015 року спотерігається ріст захворювання на гострі респіраторні інфекції, грибоподібні захворювання та тяжкі респіраторні інфекції, причиною чого, зокрема є горіння торфовищ в Обухівському районі.

Враховуючи зазначене, відповідачем була надана згода на можливість тимчасового виїзду працівників відповідача з м. Обухів, внаслідок чого на підприємстві з 19.10.2015 року по 29.10.2015 року виник простій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ОСОБА_5 господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги ту обставину, що строк прострочення виконання робіт був незначним (один день та сім днів), зважаючи на наявність об'єктивних причин, наслідком яких став простій на підприємстві відповідача (горіння торфовищ в Обухівському районі) та враховуючи, що позивач не надав суду докази того, що порушення відповідачем зобов'язання потягло за собою значні збитки для позивача, колегія суддів приходить до висновку про зменшення суми пені до 4 447,50 грн. (10% від заявлених до стягнення позивачем), а також те, що відповідач попереджав листами про мождиву прострочку через задимлення.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Укрінтал - Сервіс» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Крім того, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Беручи до уваги зазначене, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Укрінтал-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2016 року у справі № 911/999/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2016р. по справі № 911/999/16 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 7-А, ідентифікаційний код 33427896, р/р 26006383695801 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022, р/р 31250207118611 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 4447,15 грн. пені.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 7-А, ідентифікаційний код 33427896, р/р 26006383695801 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Військової прокуратури центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. П.Болбочана, 8-А, код ЄДРПОУ 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) 112, 46 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/999/16 повернути до Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

ОСОБА_1