Постанова

від 27.04.2016 по справі 804/16403/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 р. справа № 804/16403/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача-1 не прибув

відповідач-2 не прибув

третя особа-1 не прибув

представника третьої особи-2 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства В«ДРІМВ» до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

16 грудня 2015 року Приватне акціонерне товариство «ДРІМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача-1 Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Дніпропетровській області, відповідача-2 Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, в якому позивач просить суд:

- зобов'язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12 липня 2013 року за № ДП 202131920351;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 6069228 від 20.09.2013 р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 162493212214), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3, на земельній ділянці кадастровий номер: 1221486200:09:001:0135;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності САК № 375055, видане 20.09.2013 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3.

В обґрунтування позову зазначено, що Приватне акціонерне товариство «ДРІМ», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ДРІМ», - є законним орендарем земельної ділянки площею 0,20 га, розташованої в межах населеного пункту с. Дослідне на території Новоолександрівської сільської ради, на підставі Договору оренди землі від 11.02.2010 року, укладеного терміном на 49 років та зареєстрованого Дніпропетровськім відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України», про що, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис за №041012000336. Зазначена земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання (торгівля кімнатними рослинами); цільове призначення земельної ділянки - роздрібна торгівля та комерційні послуги. Проте, представником позивача зауважено, що позивачу стало відомо, що гр. ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1 - отримала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 202131920351 від 12.07.2013 року на об'єкт нерухомого майна - будівлю громадського призначення II категорії

- Торгівельний павільон літ. «А-1» з терасою літ. «а-1» (приміщення для торгівлі кімнатними рослинами), навіси літ. «Б», «В», «Г» по вул. Наукова, буд. 41-3 у с. Дослідне, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл., індекс 52070, на підставі, на думку представника позивача, недостовірних даних, що містяться у документах, на підставі яких Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області зареєструвала цю декларацію. Представник позивача вважає, що на даний час гр. ОСОБА_6, отримавши право власності на об'єкт нерухомого майна на підставі надання компетентним органам недостовірних даних та з порушенням приписів чинного законодавства в сфері містобудування, земельного та цивільного законодавства, намагається позбавити Приватне акціонерне товариство «ДРІМ» права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна, розташований на орендованій ПАТ «ДРІМ» на підставі довгострокового договору оренди земельної ділянки, та позбавити права користування цією земельною ділянкою, що, в свою чергу, порушує права позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 27.04.2016 року прибули представник позивача та представник третьої особи - 2.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Відповідач-1, та відповідач-2 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечення до суду не надали.

Третя особа -1 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надала заперечення, в яких зазначила, що порядок скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, декларації про початок виконання будівельних робіт, на час реєстрації спірної декларації, законодавством не був визначений. Норми діючого законодавства на час виникнення у позивача правовідносин у сфері містобудівної діяльності: 12.07.2013 року - реєстрації декларації № ДП 202131920351, не передбачали в разі невідповідності зазначених в декларації даних і внесеної в неї інформації дійсним даним, скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Окрім цього, з посиланням на практику Верховного суду України на Рішення Конституційного Суду України, зазначила, що оскільки реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації за своїм змістом є актам одноразового застосування, який потягнув за собою певні правові наслідки, а саме, вчинення дій щодо введення в експлуатацію об'єкта, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для їх скасування, об'єкт завершено будівництвом. Також, було зауважено, що ОСОБА_6 в декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 202131920351 від 12.07.2013 року було зазначено правильний кадастровий номер земельної ділянки, а саме: 1221486200:09:001:0135. ОСОБА_6 невідомо, яким чином у позивача з'явилася декларація з іншим кадастровим номером. Окрім того, на наданий час до ЄРДР внесена інформація, щодо протиправних дій посадових осіб ПАТ «Дрім» та ОСОБА_7 щодо незаконного заволодіння чужим майном. Разом з тим, зазначено, що 18.02.2010 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Дрім» було укладено Угоду про співробітництво, відповідно до якої ПАТ «Дрім» дозволило ОСОБА_6 будувати в установленому законом порядку виробничі, технічні та інші будівлі, а також, висаджувати багаторічні насадження.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні проти позову заперечував, до суду надав заперечення, в яких зазначив, що не вважає позивача власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вул. Наукова, буд. 41-3, та орендарем земельної ділянки, на якій розташовано дане нерухоме майно. Зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5, та визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби України ОСОБА_9 щодо відкриття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 469625512214 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вул. Наукова, будинок 43-3; визнано протиправними та скасовано рішення і запис державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби України ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер індексний номер 16247257 від 03.10.2014 року щодо реєстрації за ОСОБА_7 права власності на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровський район Дніпропетровської області, сщ. Дослідне, вул. Наукова, будинок 43-3; визнано протиправними та скасувано рішення і запис державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_10 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 18178050 від 20.12.2014 року, щодо внесення змін до запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права за номером 7231338 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 469625512214 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Дніпропетровський район Дніпропетровської області, сщ. Дослідне, вул. Наукова, будинок 41-3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року, та постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалено нове рішення, яким: скасовано рішення і запис державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 18200072 від 22.12.2014 року щодо реєстрації за Приватним акціонерним товариством «Дрім» (код ЄДРПОУ 33517607) права власності на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровський район Дніпропетровської області, сщ. Дослідне, вул. Наукова, будинок 41-3. На думку представника третьої особи-2, оскільки право власності відповідно до норм ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» виникає з моменту їх реєстрації, то у зв'язку із скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ «ДРІМ» на нерухоме майно, останні не є його власниками. Також, представник ОСОБА_5 зазначив, що Рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23.04.2015 року даною радою визнано припиненим шляхом розірвання договору оренди землі, укладеного 11.02.2010 року між ПАТ «ДРІМ» та Новоолександрівською сільською радою. Отже, позивач не є ані власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, ані орендарем даної земельної ділянки. Також, зауважив, що ОСОБА_6 у передбаченому статтею 331 ЦК України, статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку набула права власності на нерухоме майно, зокрема, відповідач надав позивачеві декларацію про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації. В подальшому, за договорам дарування право власності на зазначений об'єкт набула ОСОБА_5 Договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не визнаний недійсним. Таким чином, представник третьої особи-2 вважає, що ОСОБА_5 набула права власності на законних підставах та є власником майна на сьогодні. Отже, представник третьої особи -2 вважає, що жодні права та інтереси позивача у зв'язку із реєстрацією ОСОБА_6 декларації про готовність об'єкта до експлуатації не порушені, а тому, у задоволенні позову має бути відмовлено.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи-2 дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «ДРІМ» (код ЄДРПОУ 33517607), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ДРІМ», відповідно до Договору оренди землі від 11.02.2010 року є орендарем земельної ділянки площею 0,20 га, розташованої в межах населеного пункту с. Дослідне на території Новоолександрівської сільської ради. Договір укладений терміном на 49 років, та зареєстрований Дніпропетровськім відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 041012000336. Зазначена земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання (торгівля кімнатними рослинами); цільове призначення земельної ділянки - роздрібна торгівля та комерційні послуги (п.п. 14, 15 Договору оренди).

Відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі наданої в оренду ПАТ «ДРІМ» від 11.02.2010 року - земельна ділянка уявляє собою вільні від забудови землі.

24.02.2011 року Рішенням Новоолександрівської сільської ради орендованій позивачем земельній ділянці присвоєно поштову адресу: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, сел. Дослідне, вул. Наукова, 41-3.

10.08.2011 року Рішенням Новоолександрівської сільської ради ПАТ «ДРІМ» надано згоду на укладення договору суборенди з ФОП ОСОБА_6

16.08.2011 року між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, укладено Договір суборенди землі терміном до 30.05.2014 року (п. 5 Договору) на 0,18 га землі, яка знаходиться в оренді у позивача, з умовами використання, для комерційного використання (торгівля рослинами) та цільовим призначенням - роздрібна торгівля та комерційні послуги.

16.08.2011 року між Приватним акціонерним товариством «ДРІМ» та ПП ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду до Договору суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якої ПП ОСОБА_6 прийняла на себе зобовязання виконати повний благоустрій та озеленення земельної ділянки, благоустрій прилеглої території (асфальтування), побудувати огородження території, виконати мощення по всій території ділянки, виробити пристрій тіньових навісів і встановити тимчасову споруду (зруб) для розміщення в ньому робочого місця, з урахуванням усіх норм, а також, виконати внутрішнє освітлення території і відеоспостереження, системи поливу.

16.08.2011 року між сторонами Договору суборенди підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки, площею 0,18 га в суборенду. В суборенду передано земельну ділянку вільну від забудови.

Відповідно до даних ОСОБА_1 з ДЗК про земельну ділянку за № НВ-1202117182014 від 18.12.2014 року, ПП ОСОБА_6 зареєструвала право суборенди земельної ділянки площею 0,18 га 20.06.2012 р., строк дії речового права - 1 рік 11 місяців (тобто до 30.05.2014 року).

З даних ОСОБА_1 вбачається факт виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, - 30.03.2012 року. На підставі зазначених документів, орендованій земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1221486200:09:001:0135.

Також, з матеріалі справи вбачається, що 23.10.2015 року, внаслідок отримання відповіді від відповідача-1 від 23.10.2015 р. за № 1004-09/767, на запит адвоката позивачу стало відомо, що ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, отримала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 202131920351 від 12.07.2013 року на об'єкт нерухомого майна - будівлю громадського призначення II категорії - Торгівельний павільон літ. «А-1» з терасою літ. «а-1» (приміщення для торгівлі кімнатними рослинами), навіси літ. «Б», «В», «Г» по вул. Наукова, буд. 41-3 у с. Дослідне, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл., індекс 52070.

Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.09.2013 року, індексний номер: 9720967, на підставі якого відповідачем-2 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 6069228 від 20.09.2013 року про реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_6

Позивач не погоджується з фактом неправомірного оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації та отримання свідоцтва про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_6, у зв'язку із чим, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно- будівельного контролю в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», (в редакції Закону, що діяла на момент видачі оспорюваної декларації), у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного і архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Таким чином, на час реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.07.2013 р. за № ДП 202131920351 на ім'я ОСОБА_6, діяла редакція Закону, яка зобов'язувала інспекції державного архітектурно-будівельного контролю скасовувати реєстрацію декларацій у разі виявлення зазначених у ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обставин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМУ від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» була доповнена розділом «Порядок внесення змін до декларації, скасування декларації», Постановою КМУ за № 918 від 30.10.2013 р., яка набрала законної сили 31.12.2013 р. Отже, саме з цього часу інспекції ДАБК повинні в разі виявлення відповідних підстав, передбачених ст. 39-1 Закону, скасовувати здійснену раніше (в період дії норми ст. 39-1 Закону, тобто з 05.01.2013 р.) реєстрацію декларацій, отриманих на підставі недостовірних даних, поданих заявниками.

В даному випадку, правило про чинність закону у часі не має значення для застосування приписів ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідного порядку скасування реєстрації декларації, оскільки сам факт реєстрації декларації відбувся за часів чинності ст. 39-1 Закону, а факт виявлення подання замовником недостовірних даних, відбувається в процесі розгляду даної адміністративної справи, тобто в період, коли вже набрали законної сили зміни до Постанови КМУ за № 461 від 13.04.2011 р., якими регламентовано порядок скасування декларації.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання третьої особи-1 на те, що на час реєстрації спірної декларації порядок скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, декларації про початок виконання будівельних робіт законодавством не був визначений.

Відповідно до приписів ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із п. 4 Постанови ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз'янено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ за № 461 від 13.04.2011 року (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваної декларації), у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

За приписами ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки обов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом грядку.

Відповідно до положень ст. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що станом на 15.04.2016 року діє Договір оренди землі від 11.02.2010 року, укладений на 49 років між Закритим акціонерним товариством «Дрім» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Дрім») та Новоолександрівською сільською радою, площею 0,20 га, на території Новоолександрівської сільської ради в межах селища Дослідне, вул. Наукова, що підтверджується Листом від 15.04.2016 року № 614/2-13, долученим до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в оспорюваній декларації ОСОБА_6 зазначено дату початка будівництва - 10.02.2010 року, а дату закінчення будівництва - 20.01.2011 року, тобто, період часу до укладення та реєстрації Договору суборенди землі від 16.08.2011 року, зареєстрованого 20.06.2012 року, впродовж якого, суд вважає, що вона не мала та не могла мати права на використання цієї землі, а також, зазначено кадастровий номер земельної ділянки, де зведено об'єкт, на який відповідач-1 видав декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - 1221486200:01:003:0105, цей же номер міститься і в наданих ОСОБА_6 до Інспекції ДАБК копіях Договору оренди землі від 11.02.2010 року (п. 2) та Договору суборенди землі від 16.08.2011р. (п. 2), що, в свою чергу, не відповідає дійсності, оскільки, як було з'ясовано під час судового розгляду, земельної ділянки з таким кадастровим номером за даними індексно-кадастрової карти не існувало.

Судом також встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що реєстрація відповідачем-1 оспорюваної декларації про готовність об'єкта до експлуатації відбулася за наступних обставин.

16.08.2011 року було укладено Договір суборенди землі із ПП ОСОБА_6, реєстрація якого у ДЗК була проведена замовником декларації тільки 20.06.2012 року.

Отже, суд зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема ст. 125 ЗК України та ст. 25 ЗУ «Про оренду землі», ПП ОСОБА_6 не мала права приступити до використання земельної ділянки, наданої їй в суборенду, раніше 20.06.2012 року, навіть для мети, передбаченої у Договорі суборенди, та починати будівництво на цій землі, ще до факту укладення цього Договору.

Крім того, під час судового розгляду з'ясовано, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:01:003:0105, зазначеним замовником ОСОБА_6 в оспорюваній декларації, в інформаційній базі ЦДЗК відсутні, що, в свою чергу, на думку суду, свідчить про недостовірність наданої замовником інформації.

Також, копїї текстів Договору оренди землі від 11.02.2010 року та Договору суборенди землі від 16.08.2011 року, долучені до матеріалів справи, не містять даних про кадастровий номер земельної ділянки та про кадастровий номер, яким є 1221486200:01:003:0105. Земельній ділянці, яка надана ОСОБА_6 в суборенду, та на який розташовано спірний об'єкт нерухомого майна, присвоєно інший кадастровий номер, а саме: 1221486200:09:001:0135, про що також свідчить ОСОБА_1 з ДЗК про земельну ділянку за № НВ-1202117182014 від 18.12.2014 року, який долучений до матеріалів справи.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю у замовника ОСОБА_6 на дату початку будівництва та на дату його закінчення будь-яких речових прав на землю, на який це будівництво було здійснено, виключається також можливість застосування положень Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 року № 95 в редакції акту, яка діяла на момент видачи ОСОБА_6 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року на підставі, в тому числі, й документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт.

На підставі наведеного, приймаючи до уваги той факт, що земельна ділянка по вул. Науковій, 41-3 у сщ. Дослідному Дніпропетровського району Дніпропетровської області була відведена не ОСОБА_6, а підприємству позивача - ЗАТ «ДРІМ» (на підставі Рішення Новоолександрівської сільської ради від 08.12.2008 року) та для комерційного використання (торгівля кімнатними рослинами), а не для будівництва, про що зазначено також в Договорі суборенди землі від 16.08.2011 року, враховуючи також те, що зазначені вище обставини підтверджують наявність недостовірних даних, наведених замовником в оспорюваній декларації та факт здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена замовнику для цієї мети до отримання права на користування нею, суд приходить до висновку про неправомірне оформлення відповідачем-1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тому, зобов'язує Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12 липня 2013 року за № ДП 202131920351.

Щодо позовних вимог про визнання рішення державного реєстратора ОСОБА_3 протиправним, його скасування та визнання свідоцтва про право власності недійсним та його скасування, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року за № 150 «Питання Міністерства юстиції України», було погоджено пропозицію Міністерства юстиції України щодо можливостей забезпечення здійснення покладених на Міністерство юстиції функцій і повноважень Державної реєстраційної служби України та визнано такою, що втратила чинність постанову КМУ від 02.07.2014 року за № 219 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України». Отже, правонаступником Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції є Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської і області.

20.09.2013 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно САК 375055, індексний номер 9720967, на підставі якого державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 6069228 від 20.09.2013 року про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, - приміщення для торгівлі кімнатними рослинами (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 162493212214), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вул. Наукова, буд. 41-3 - за ОСОБА_6.

З матеріалів справи, а саме, картки прийому заяви № 5922925 від 16.09.2013 р., яка міститься в матеріалах реєстраційної справи, наданої представником реєстраційної служби до суду 15.09.2015 року, вбачається, що на реєстрацію права власності ОСОБА_6 надала наступні документи: витяг з ДЗК НВ - 1200667402013 від 16.09.2013 року, рішення Новоолександрівської сільської ради від 24.02.2011 року про присвоєння поштової адреси об'єкту за заявою ЗАТ «Дрім»; технічний паспорт на об'єкт від 10.06.2013 року; декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ДП 202131920351 від 12.07.2013 року; договір оренди землі від 11.02.2010 року між Новоолександрівською сільською радою та ЗАТ «Дрім» та договір суборенди землі від 12.02.2010 року, укладений між ЗАТ «Дрім» та ПП ОСОБА_6

Суд зазначає, що перелічені документи стали також підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на підставі якого відповідачем-2 було прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності за третьою особою- 1 у справі.

Щодо правомірності прийняття відповідачем-2 рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 6069228 від 20.09.2013 року суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (в редакції Закону, що діяла на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності від 20.09.2013 року), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме иайно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну зеєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме иайно та їх обтяжень», разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлені ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх збтяжень», згідно до якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право зласності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному га комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також, абзацом третім п. 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 22.06.2011 року № 703, встановлено, що документи, необхідні для проведення державної реєстрації, які подані з порушенням вимог, встановлених законом, цим Порядком та іншими нормативно- правовими актами, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення відповідача-2 прийняте на підставі наданої ОСОБА_6 простої фотокопії, тобто, не оригіналу, та всупереч приписам ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не посвідченої належним чином копії Договору суборенди землі від 12.02.2010 року. При цьому, надана фотокопія за змістом є відмінною від оригіналу цього документа.

Суд зазначає, що ані оригінал, ані засвідчена копія такого Договору, з виправленим змістом надані третьою особою реєстратору, бути об'єктивно не могли, оскільки датою укладення цього Договору суборенди є 16.08.2011 р., проте укладений він був після Рішення Новоолександрівської сільської ради від 10.08.2011 р. про надання дозволу на укладення договору суборенди землі. Як наслідок, дані, викладені у наданій реєстратору простій фотокопії Договору суборенди від 12.02.2010 року, зокрема, у преамбулі (дата укладення договору зазначена як 12.02.2010 р.), у п. 2. (зазначений кадастровий номер земельної ділянки 1221486200:09:001:0135, який в оригіналі Договору відсутній, оскільки його було присвоєно тільки у 2012 році при реєстрації цього Договору в ДЗК), у п. 5 (зазначено, що Договір укладено 12.02.2010 року), у п. 35 (відсутнє посилання на таку невід'ємну частину Договору як рішення Новоолександрівської сільської ради від 10.08.2011 р.), на останньому аркуші Договору відсутнє посилання на рішення сільради від 10.08.2011 р.

Окірм цього, всупереч приписам ст. 376 ЦК України, рішення від 20.09.2013 року було прийняте за відсутності рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, побудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети (самочинне будівництво); прийняте за відсутності речового права на земельну ділянку, яке вже існувало у замовника на момент будівництва спірного об'єкта нерухомого майна; прийняте на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, реєстрація якої підлягає скасуванню з наведених вище підстав.

Таким чином, суд вважає, що за умови проведення будівництва об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, не відведеній ОСОБА_6, а наданій їй в суборенду позивачем для комерційного використання (торгівля кімнатними рослинами), а не для будівництва, окрім того, в період, коли цей Договір ще не був укладений та зареєстрований, таке будівництво є самочинним, в розумінні положень ст. 376 ЦК України.

Отже, й право власності на такий об'єкт нерухомого майна повинно бути визнано за особою, яка здійснила це самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно виключно за рішенням суду (ч. 3ст. 376 ЦК України). Однак, цього зроблено не було.

За приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права нших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самовільне іудівництво, або за її рахунок.

Відповідно до розділу 1: «Право власності» підрозділу: «Документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна», методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України 11.12.2012 року (Протокол № 3), до документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна відносяться: заява встановленої форми, яка визначена наказом Міністерства юстиції України від № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; документ, що посвідчує особу заявника (пред'являється), копія надається; документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав; документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита); документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); рішення суду; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; у разі подання заяви про державну реєстрацію заінтересованою особою особисто така особа також подає копію РНОКПП; у разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою така особа також подає копію документа, що підтверджує її повноваження; у разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію РНОКПП.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що для реєстрації права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, замовник повинен надати, окрім іншого, рішення суду про визнання права власності на такий об'єкт, та декларацію про готовність цього об'єкта до експлуатації, яка реєструється в такому випадку теж на підставі того ж рішення суду (п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ за №461 від 13.04.2011 р.).

З матеріалів справи, а саме, даних картки прийому заяви за № 5922925 від 16.09.2013 р., та матеріалів реєстраційної справи вбачається, що зазначені вище документи для реєстрації права власності ОСОБА_6 відповідачу-2, не були надані.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 6069228 від 20.09.2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1 на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 162493212214), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3, на земельній ділянці кадастровий номер: 1221486200:09:001:0135.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасувння свідоцтва про право власності САК № 375055, видане 20.09.2013 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3, суд зазначає, що особливості державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначалися Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 22.06.2011 року № 703 (в редакції нормативного акту, що була чинною на момент проведення реєстрації права власності), пунктом 42 якого передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно у становлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Пунктом 16 цього Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення.

Згідно з п. 35 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141 державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у ст. 19 ЗУ «Про державну реєєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, тобто перед прийняттям рішення про державну реєстрацію права.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що, у даному випадку, свідоцтво про право власності передувало прийняттю рішення про державну реєстрацію права, при тому, що і оформлення свідоцтва, оформлення рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна здійснювалось в комплексі у процесі розгляду заяви про державну реєстрацію права, і підстави для здійснення обох реєстраційних дій були однакові.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за доцільне також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності САК № 375055, видане 20.09.2013 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачі своїми процесуальними правами не скористалися, в обгрунтування правомірності свого рішення та дій, жодних письмових доказів до суду не надали, виходячи із яких суд повинен був встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, на підставі норм матеріального права, встановлених судом обставин справи, та наданих позивачем доказів в обгрунтування своєї позиції, суд, з додержанням норм процесуального права, робить висновок, що відповідачами не доведено правомірність своїх дій та рішень, та не надано належних доказів в їх обгрунтування, вимоги позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду та не спростовані наявними матеріалами справи, тому, існують передбачені підстави для задоволення адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4134,00 грн., що документально підтверджується квитанціями, тому, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства В«ДРІМВ» до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Зобов'язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12 липня 2013 року за № ДП 202131920351.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 6069228 від 20.09.2013 р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 162493212214), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3, на земельній ділянці кадастровий номер: 1221486200:09:001:0135.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності САК № 375055, видане 20.09.2013 р. Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на приміщення для торгівлі кімнатними рослинами, загальною площею 27,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сщ. Дослідне, вулиця Наукова, будинок 41-3.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Дніпропетровській області та відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на користь Приватного акціонерного товариства В«ДРІМВ» (код ЄДРПОУ 33517607) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 квітня 2016 року.

Суддя ОСОБА_12