Ухвала

від 19.05.2016 по справі 826/18564/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м.Київ К/800/26484/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два» про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два», у якому просило стягнути заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01 квітня 2012 року по 31 жовтня 2014 року в сумі 134314,12 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року позов в частині вимог про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з квітня 2012 року по травень 2014 року у розмірі 73024,97 грн., за Списком №1 за період з липня 2012 року по травень 2014 року розмірі 36871,01 грн. залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за червень-жовтень 2014 року на загальну суму 24418,14 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність у товариства заборгованості по пільговим пенсіям за період з червня по жовтень 2014 року за Списком №2 у розмірі 15758,04 грн. та за Списком №1 у розмірі 8660,10 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками; вважає безпідставним зарахування позивачем сплаченої суми коштів з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-два» перебуває на обліку в УПФУ в Голосіївському районі міста Києва як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до положень Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і Прикінцевих положень вказаного Закону несе обов'язок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього Закону.

15 вересня 2014 року на підставі проведеної спеціалістом УПФУ в Голосіївському районі м.Києва звірки правильності нарахування та відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій складено Акт, яким зафіксовано залишок несплаченої відповідачем суми за період з 01 березня 2012 року по 31 серпня 2014 року суми у розмірі 129401,97 грн.

Висновки Акта перевірки відображені в картках особового рахунку платника як недоїмка по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

У зв'язку з несплатою відповідачем в порушення п.2 Розділу VХ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п.6.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пільгових пенсій за березень 2012 року серпень 2014 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за червень-жовтень 2014 року на загальну суму 24418,14 грн., відповідачем не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості у справі не міститься. Крім того, суди попередніх інстанцій відхиляючи доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості, зазначили, що з даних карток особового рахунку платника вбачається, що за спірний період сума коштів, визначена у наданих відповідачем платіжних дорученнях була спрямована на погашення боргу товариства за попередній період.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та висновки судів по суті спору є передчасними та невірними, зробленими без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, рішення судів не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо їх законності та обґрунтованості.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як встановлено ч.ч.2, 3 ст.25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI).

Статтею 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п.«а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п.«б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 серпня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), пунктом 6 якої передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Як передбачено п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За правилами п.6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу ПФУ за місцем його реєстрації.

Аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

За таких обставин суди попередніх інстанцій безпідставно прийшли до висновку про правомірність зарахування УПФ коштів, сплачених відповідачем на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за попередній період.

Дану справу слід вирішувати з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 червня 2015 року у справі №21-166а15.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене, належним чином встановити суму коштів, яку фактично сплачено відповідачем на відшкодування пенсій за період з червня по жовтень 2014 року за списком №2, списком №1 та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія-Два» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді