Ухвала

від 19.05.2016 по справі 823/764/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/39498/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Чемериса О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» (далі - позивач, ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0001542201 від 21.11.2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Смілянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області замінено правонаступником Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що касиром ОСОБА_5 надано розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові і прибуткові документи на кошти, які здані до бухгалтерії, і всі кошти, що надійшли під її відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані за видатками. Відповідно до акта про результати інвентаризації наявних коштів № 11 від 29.10.2014 року, фактично сума готівкових коштів в касі, з урахуванням виданих готівкових коштів по відомостях на виплату заробітної плати, склала 203700 грн. На наступний день 30.10.2014 року проведено повторну інвентаризацію каси позивача. Касиром підприємства ОСОБА_5 надано аналогічну розписку. Книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей ревізорам не пред'являлись. Згідно із звітом касира від 30.10.2014 року, залишок коштів в касі на кінець дня (у момент проведення інвентаризації) склав 1656132,07 грн., тобто порівняно з минулим днем - не змінився. Видаткові та прибуткові касові документи 30.10.2014 року не оформлялись. Відповідач стверджує, що відповідно до акту про результати інвентаризації наявних коштів № 12 від 30.10.2014 року, фактично сума готівкових коштів в касі, з урахуванням виданих готівкових коштів по відомостях на виплату заробітної плати, склала 306639,07 грн. тобто на 102939,07 грн. більше, ніж залишок коштів за минулий день. За вказаних обставин відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним і скасуванню не підлягає.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

За результатами проведення посадовими особами відповідача фактичної перевірки позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складено акт № 72/23/25/22/30147563 від 04.11.2014 року.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п. 2.6 гл. 2 та п. 4.2 гл. 4 постанови Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення № 637), що полягає у неоприбуткуванні готівкових коштів у касі підприємства в сумі 102939,07 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542201 від 21.11.2014 року, яким позивачу на підставі пп. 53.3.3 п. 53.3 ст. 53 ПК України та п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року нараховано штрафні санкції у п'ятикратному розмірі від оприбуткованої у касі готівки в сумі 514695,35 грн.

За результатами адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п. 3.8 Положення № 637 що виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

За змістом п. 4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Вимогами п. 4.3 Положення № 637 передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Згідно пункту 2.10 Положення № 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість).

Пунктом 3.9 Положення №637 передбачено, що після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис «Депоновано»; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис «Готівку за відомістю видав (підпис)»; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Бухгалтер робить перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

Тобто, в кінці робочого дня щоденно касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги, з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат.

Як передбачено п. 4.9 Положення № 637 на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи або обслуговуються централізованими бухгалтеріями, оплату праці, виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендій та премій можуть проводити за письмовим наказом керівника інші, крім касирів, особи, з якими укладається договір, передбачений пунктом 4.7 цієї глави, і на яких покладаються обов'язки, установлені для касирів цим Положенням.

Відповідно до абз 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2014 року позивачем отримано готівку по чеку № ЛЗ 0305732 АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виплату заробітної плати працівникам підприємства в сумі 1656000 грн. Вказані кошти оприбутковані прибутковим ордером № 568 від 29.10.2014 року, про що зроблено відповідний запис в касовій книзі від 29.10.2014 року.

Згідно записів у Книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей 29.10.2014 року трьом довіреним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (з якими укладено договори про повну матеріальну відповідальність та наказом позивача № 262-О від 22.10.2014 року призначено довіреними особами по виплаті заробітної плати з покладенням обов'язків касирів) старшим касиром ОСОБА_5 видано кошти на виплату заробітної плати і відомості для здійснення таких виплат на загальну суму 1452432,07 грн. Залишок готівки в касі склав 203700 грн., про що складено акт № 11 від 29.10.2014 року про результати інвентаризації наявних коштів в касі підприємства. У зв'язку з тим, що видані грошові кошти з каси підприємства не виплачені у повному обсязі працівникам підприємства, кошти в сумі 580416,07 грн. здані в касу підприємства, про що зроблено записи в Книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей.

Як підтверджується матеріалами справи, 30.10.2014 старшим касиром ОСОБА_5 вказаним довіреним особам видано кошти на виплату заробітної плати і відомості для здійснення таких виплат на загальну суму 580416,07 грн. Виплата заробітної плати продовжувалась до 15 годин 30.10.2014 року. Залишки готівки та відомості на виплату заробітної плати здано 30.10.2014 року довіреними особами старшому касиру для проведення посадовими особами відповідача інвентаризації каси станом на 15 годин 30 хвилин. Про здачу готівки та відомостей на виплату заробітної плати зроблено відповідні записи в Книзі обліку виданих та прийнятих грошей. Залишок готівки в касі на момент проведення перевірки склав 306639,70 грн., про що складено акт № 12 про результати інвентаризації наявних коштів від 30.10.2014 року.

Записи про виплату заробітної плати зроблені в касовій книзі згідно видаткових ордерів 31.10.2014 року, залишок депонованих коштів в сумі 47800 грн. здано у відділення банку за видатковим ордером № 367.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рух грошових коштів у касі позивача за 29.10.2014 року в повній мірі відображено в книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей, звітах касира та касовій книзі.

В той же час, різниця готівкових коштів у касі підприємства в сумі 102939,07 грн. виникла внаслідок неврахування ревізорами тієї обставини, що в акті № 11 від 29.10.2014 року про результати інвентаризації наявних у касі підприємства коштів відображено розмір лише грошових коштів у сумі 203700, який залишився після видачі довіреним особам грошових коштів у сумі 1452432,07 грн. для виплати заробітної плати, і що залишок невиплачених коштів після закінчення робочого дня повертався до каси підприємства та не потребував повторного оприбуткування протягом трьох робочих днів

Тобто, залишок коштів у касі підприємства, що станом на 30.10.2014 року згідно акту № 12 склав 306639,70 грн. визначено з урахуванням повернутих довіреними особами коштів після виплати заробітної плати, та наявність таких коштів не є свідченням наявності в касі підприємства неоприбуткованих коштів, оскільки оприбуткування таких здійснено ще 29.10.2014 року.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених абз 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 823/764/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 24.05.2015 року.