Ухвала

від 30.05.2016 по справі 905/823/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Науки, 5

У Х В А Л А

30.05.2016р.                     Справа №905/823/15                     

за заявою: №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про відстрочку виконання рішення по справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка

про стягнення 7942,48 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Огороднік Д.М.

Суддя: Сажнева М.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015р. по справі №905/823/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення пені – 7105,63 грн, 3% річних – 836,85 грн, всього 7942,48 грн, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню – 374,23 грн, 3% річних – 62,99 грн, а також судовий збір в сумі 100,57 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення 04.12.2015р. господарським судом було видано відповідний наказ.

До господарського суду Донецької області надійшла заява №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про відстрочку виконання рішення від 17.11.2015р. у справі №905/823/15 про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 537,79 грн, в тому числі, пені – 374,23 грн, 3% річних – 62,99 грн, а також судового збору в сумі 100,57 грн на 1 рік.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на значні збитки, а саме руйнування газопроводів, втрати газу, скорочення розрахунків за природний газ від споживачів, спричинені активними бойовими діями в зоні проведення антитерористичної операції, до якої відноситься м.Макіївка Донецької області; захоплення 26.03.2015р. невідомими озброєними особами підприємства, в тому числі нерухомості, основних засобів, обладнання, іншого майна і грошових коштів; призупинення з 01.04.2015р. власної господарської діяльності; відсутність на дату подання клопотання доступу до майна, первинних документів, програмного забезпечення.

25.05.2016р. до господарського суду надійшли заперечення №14/2-890в Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на заяву про відстрочку виконання рішення, за змістом яких позивач зазначив, що сума боргу відповідача, яку було стягнуто за судовим рішенням, виникла у зв'язку із неналежним та недобросовісним виконанням договірних зобов'язань, що полягає у невчасних та неповних розрахунках останнього за надані послуги. Крім того, за твердженням позивача, діяльність Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також є збитковою.

З урахуванням того, що розгляд заяв про відстрочення виконання рішення обмежений десятиденним строком, а присутність сторін ухвалою від 18.05.2016р. у судовому засіданні 30.05.2016р. була визначена не обов'язковою, господарський суд розглядає заяву №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» у судовому засіданні 30.05.2016р. та зазначає про наступне:

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституціного Суду України (справа №1-17/2009) виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-26/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-12/2012). Аналогічну правову позицію наведено в рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. Конституційного Суду України (справа №1-7/2013).

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №905/823/15, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, на теперішній час рішення суду від 17.11.2015р. у справі №905/823/15 Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 вказаної постанови суду касаційної інстанції встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Як зазначалось вище, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на значні збитки, а саме руйнування газопроводів, втрати газу, скорочення розрахунків за природний газ від споживачів, спричинені активними бойовими діями в зоні проведення антитерористичної операції, до якої відноситься м.Макіївка Донецької області; захоплення 26.03.2015р. невідомими озброєними особами підприємства, в тому числі нерухомості, основних засобів, обладнання, іншого майна і грошових коштів; призупинення з 01.04.2015р. власної господарської діяльності; відсутність на дату подання клопотання доступу до майна, первинних документів, програмного забезпечення.

За твердженням відповідача, наявність вказаних обставин зумовила відсутність у Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» грошових коштів для оплати заборгованості перед позивачем.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано розрахунок виробничо-технологічних втрат природного газу на ліцензованій території ПрАТ «Макіївкагаз» внаслідок проведення АТО у січні 2015р., вересні 2014р., серпні 2014 р., постанову від 29.03.2016р. про арешт коштів боржника (ВП №50367336); постанову від 29.03.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №50367336).

За висновками суду, обставини, на які посилається боржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Водночас, як вказувалось вище, під час розгляду заяв про відстрочку виконання судового рішення господарський суд повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.

Як зазначає позивач, наслідком невчасних та неповних розрахунків контрагентів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за надані ним послуги стало залучення позивачем довгострокових кредитів, обтяження за якими станом на 31.12.2015р. становлять 34824720 тис. грн, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2015р.

З огляду на вищенаведене, фінансове становище Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також є утрудненим.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 18.05.2016р. відповідача було зобов'язано надати докази на підтвердження обставин, вказаних у заяві №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», зокрема, щодо ускладненого майнового стану боржника.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем витребуваних судом доказів не представлено.

Наразі, приймаючи до уваги наявність інфляційних процесів у економіці держави, надання відстрочки виконання судового рішення призведе до порушення матеріальних інтересів позивача.

До того ж, відстрочення виконання рішення на 1 рік, порушує право позивача на належне та швидке виконання рішення суду, яке прийняте на його користь. Підстав для обмеження цього права судом не вбачається.

В судовому засіданні 30.05.2016р. судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та такими, що відповідають визначеним в ст.121 Господарського процесуального кодексу України обставинам, при яких надається відстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, приймаючи до уваги помірність стягнутих за рішенням суду від 17.11.2015р. сум пені, 3% річних, судового збору, суд відмовляє у задоволенні заяви №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви №237 від 11.05.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про відстрочку виконання рішення від 17.11.2015р. у справі №905/823/15 про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 537,79 грн, в тому числі, пені – 374,23 грн, 3% річних – 62,99 грн, а також судового збору в сумі 100,57 грн на 1 рік.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя М.В. Сажнева