Справа № 214/362/16-ц
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
07 квітня 2016 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання спільної сумісної власності та поділ майна подружжя. За твердженням позивача ОСОБА_2 з листопада 2005 року по 07.06.2014 року вона проживала з відповідачем ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. За час сумісного життя однією сім'єю у неї з відповідачем народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, 13.04.2012 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. Факт сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 15.11.2015 року по 07.06.2014 року встановлено рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.12.2015 року по справі №345/4402/15-ц. За час спільного сумісного проживання з відповідачем ними було набуте майно, а саме: автомобіль марки «BMW», модель 740, д/н НОМЕР_1, 2007 року випуску; автомобіль НОМЕР_2, 2006 року випуску; автомобіль НОМЕР_3, 2006 року випуску; автомобіль НОМЕР_4, 2005 року випуску; квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 86,1 кв.м.; земельна ділянка площею 0,097 га за кадастровим номером 3220888000:04:001:0366, (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 249927532208) розташована за адресою: Київська область, Бориспільській район, с/рада Щасливська. Крім того, відповідач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Шенборн», яке знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Пряшівська - Бічна, буд. 8, корпус А, та було зареєстровано в 12.05.1999 році, статутний капітал якого був сформований за час їхнього спільного проживання однією сім'єю та становить 2 000 000 грн. А тому корпоративні права у вигляді внеску до статутного капіталу відповідача, який становить 1 600 000 грн., також слід вважати набутим за час спільного сумісного проживання. Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, крім того відповідач не здійснює оплату аліментів на утримання їх дітей у достатньому розмірі, один з яких є інвалідом та перебуває повністю на її утримані, у зв'язку з цим позивач вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у поданій до суду заяві просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стверджуючи при цьому, що майно було придбане сторонами під час шлюбу, однак йому відомо, про намір відповідача продати житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що в подальшому позбавить позивачку витребувати майно у подальшому.
Суд вважає, що заява представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту ч. 1 ст. 152 ЦПК України, одним з видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Однак, згідно інформаційної довідки №51206170 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2015 року, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 86,1 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 89 від 22.01.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, належить на праві приватної власності ОСОБА_8, номер запису про право власності 8465294, дата та час державної реєстрації 22.01.2015 року (а.с. 9-10).
Відсутність зазначених відомостей у заяві ОСОБА_2, в особі її представника ОСОБА_3, позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття цих заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, ухвалою суду від 22 березня 2016 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Крім того, відповідно до змісту вказаної ухвали судом вже були встановлені обставини зазначені вище.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2, в особі її представника ОСОБА_3, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, які зазначені в заяві, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151- 153 ЦПК України,
у х в а л и в:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.І. Євтушенко
Суд | Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу |
Дата ухвалення рішення | 07.04.2016 |
Оприлюднено | 06.06.2016 |
Номер документу | 58051704 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу
Євтушенко О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні