Ухвала

від 26.05.2016 по справі 646/7168/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3927/16ц

Справа №646/7168/15ц Головуючий 1 інст. - Шуліка Ю.В.

Категорія : трудові Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Кокоші В.В.,

Черкасова В.В.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Rigel - VTL» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом Приватного підприємства «Rigel - VTL» до ОСОБА_2 про визнання наказів недійсними та стягнення суми за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Rigel - VTL» про стягнення суми заборгованої зарплати, компенсації за невикористані щорічні відпустки за період роботи з 01 травня 2007 року по 14 березня 2014 року, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи, а також у зв'язку з порушенням строків виплати зарплати суми компенсації (індексації) та про відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачем порушенням його трудових прав.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що працював у відповідача з 01 травня 2007 року менеджером, з 01 травня 2008 року комерційним директором, а з 19 серпня 2013 року директором та наказом № 4-к від 14 березня 2014 року директора підприємства був звільнений з посади директора на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Зазначивши, що за весь період роботи у відповідача йому не надавалось жодної щорічної відпустки, та те, що при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, не була оплачена зарплата за березень 2014 року та те, що кошти на його картковий рахунок було перераховано лише 07 квітня 2014 року із зменшенням розміру зарплати без попередження та погодження з ним, з урахуванням уточнення позовних вимог у липні та жовтні 2015 року ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь несплачену суму зарплати за сумісництво роботи комерційного директора та директора з 27 червня 2013 року у розмірі 46828,90 грн. у зв'язку із травмою та смертю 10 серпня 2013 року колишнього засновника та директора підприємства ОСОБА_4; про стягнення 2105,38 грн. недоплаченої зарплати за березень 2014 року; 33668,12 грн. компенсації за невикористані відпустки за весь час роботи; 119413,44 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні із розрахунку станом на 31 жовтня 2015 року; про стягнення 24969,90 грн. компенсації (індексації) у зв'язку з порушенням строків виплат та на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

У червні 2015 року ПП «Rigel - VTL» пред'явило зустрічний позов до ОСОБА_2 про скасування, як безпідставних та незаконних накази ОСОБА_2 від 01 серпня 2013 року за № 15-3/п, як виконуючого обов'язки директора підприємства з питань штату виконуючого органу підприємства із розкладом зарплати за новими ставками директора та комерційного директора по 6000 грн., бухгалтеру - 5000 грн.,а наказом від 19 серпня 2013 року за № 19-з/п ним затверджено штатний розпис в особі лише посади директора з окладом у розмірі 6000 грн. та наказом від 10 серпня 2013 року за № 16 в порушення Статуту підприємства призначив себе директором та в такий спосіб завдав збитків підприємству у розмірі 30000 грн.

У жовтні 2014 року уточнивши зустрічний позов, ПП «Rigel - VTL» просило визнати незаконним та безпідставними також наказ ОСОБА_2 від 19 серпня 2013 року № 17 про виключення із списків особового складу засновника підприємства ОСОБА_5; наказ від 19 серпня 2013 року № 19-з/п про затвердження штатного розкладу в особі директора та фактичного виключення із штату посади комерційного директора на якої він перебував; наказу від 01 листопада 2013 року № 22 про затвердження штатного розкладу із двох посад з місячним фондом зарплати в 9700 грн. з яких 6000 грн. директора 3700 грн. бухгалтера, та протягом січня-лютого 2014 року видає накази від 31 січня 2014 року №2-з/п за січень, від 28 лютого 2014 року №3-з/п про нарахування зарплати у цих розмірах, а наказом від 01 березня 2014 ороку № 4-з/п у зв'язку з відсутністю господарських договорів на березень зарплата нараховується згідно штатного розкладу та відпрацьованого робочого часу.

З посиланням на те, що вказані накази ОСОБА_2 були видані після смерті колишнього директора, який був єдиним засновником підприємства, до вступу його спадкоємців у спадщину, а також, в порушення положень Статуту, за якими встановлення штату, структури виконавчого органу , призначення директора та питання про оплати праці належить власнику підприємства або погодження з ним, директор підприємства ОСОБА_6 просила також визнати незаконними запис у трудовій книжці ОСОБА_2 від 19 серпня 2013 року про переведення його на посаду директора та внести запис про підстави його звільнення (формулювання причини звільнення та стягнути з нього 30000 грн. по відшкодуванню завданих підприємству збитків.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічний позов до нього задоволені частково.

Стягнуто з ПП «Rigel - VTL» на користь ОСОБА_2 11196,78 грн. компенсації за невикористані відпустки; 4331,20 грн. компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати,в інший частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПП «Rigel - VTL» на користь держави 551,20 грн. судового збору.

Визнані недійсними та скасовані накази № 15-3/пл від 01 серпня 2013 року № 16; від 19 серпня 2013 року; № 19-з/пл. від 19 серпня 2013 року; № 22 від 01 листопада 2013 року; №2-з/пл. від 31 січня 2014 року; №3-з/пл. від 28 лютого 2014 року; Визнано незаконними запис у трудовій книжці ОСОБА_2 від 19 серпня 2013 року про переведення його на посаду директора ПП «Rigel - VTL». В решті у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП «Rigel - VTL» 300 грн. витрат на справлення судового збору при зверненні до суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 з посиланням на підставність його позову та необґрунтованість зустрічного позову, ухвалення судом рішення без дотримання норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та вимог процесуального права при розгляді справи, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову та в частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_2 рішення районного суду просить скасувати, у зустрічному позові ПП «Rigel - VTL» відмовити, новим рішенням стягнути з підприємства на користь ОСОБА_2 2105, 38 грн. суму невиплаченої зарплати за березень 2014 року, 152486,28 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, стягнути 46828,80 грн. невиплачену зарплату за суміщення посад - виконання обов'язків директора з 27 червня 2013 року по 14 березня 2014 року та 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено та не оспорюється те, що ОСОБА_2 працював з 01травня 2007 року на посаді менеджера ПП «Rigel - VTL», яке було засновано у 2004 році ОСОБА_4, який працював на посаді директора цього підприємства, та наказом від 30 квітня 2008 року № 6-к ОСОБА_2 було переведено на посаду комерційного директора, із встановленням зарплати на підставі наказу від 03 січня 2012 року у розмірі 2500 грн. щомісячно, згідно штатного розкладу, а зарплата директора складала 3000 грн. Наказом № 6 від 25 травня 2011 року на ОСОБА_2, як комерційного директора надані повноваження по роботі з митницею з питань декларування експортно-імпортних торгівельних вантажів, та наказом №15 від 27 червня 2013 року директором підприємства ОСОБА_4 в період його відсутності на роботі (відрядження,відпустка, хвороба тощо) ОСОБА_2 надані повноваження щодо укладання та підписання договорів з контрагентами.

Згідно Статуту ПП «Rigel - VTL» в редакції зареєстрованої 06 серпня 2012 року, організаційна структура підприємства розробляється та затверджується власником,який на той час був ОСОБА_4 та який мав повноваження на встановлення штату та структури виконавчого органу, призначати директора на термін своїх повноважень, який зазначається у трудовому договорі (контракт), вирішення питання оплати праці працівників підприємства директор здійснює відповідно до Положення про оплату праці, погодженого за власником.

Як вбачається із матеріалів справи з ОСОБА_4 стався нещасний випадок у липні 2013 року, після якого він не мав можливості виконувати повноваження директора підприємства та 10 серпня 2013 року помер.

ОСОБА_2 маючи лише повноваження, надані ОСОБА_4 та статутом, в порушення його положень, прийняв на себе керівництво підприємство наказом від 01 серпня 2013 року № 15-3/пл. у якості виконуючого обов'язки директора затвердив штатний розклад із збільшенням окладів директора та комерційного директора, до 6000 грн., головного бухгалтера до 5000 грн.,а наказом № 16 від 19 серпня 2013 року прийняв на себе обов'язок директора, затвердив штатний розклад у складі лише директора, з подальшими змінами складу штату та нарахування й виплату зарплати із розрахунку посади директора у розмірі 6000 грн. щомісячно, законність яких оспорюється засновниками (власникам ) підприємства, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та рішенням від 14 березня 2014 року призначили на посаду директора його дружину - ОСОБА_6, якою видано наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади директора за згодою сторін на підставі його заяви.

За таких обставин задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними (незаконними) наказів, які було видано ОСОБА_2 у якості директора підприємства, та його вимоги про стягнення компенсації за невикористані за період роботи менеджером та комерційним директором, з урахуванням посадових окладів визначених засновником підприємства у сумі 11197,78 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням положень т.34 Закону України «Про оплату праці» та затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159 Порядком проведення компенсації громадянам витрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 4331,20 грн. з урахуванням індексу зростання споживчих цін за період з березня 2014 року по лютий 2016 року, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 безпідставно, в порушення статутних положень підприємства були вчинені дії щодо зміни організаційної структури та оплати праці на підприємстві протиправно, без погодження з власником, встановивши посадовий оклад директора, на посаду яку його не було призначено за Статутом, в розмірі 6000 грн., та вимагаючи стягнення, як не сплачених за роботу у березні 2014 року, у сумі 2105, 38 грн.

З огляду на вказані обставини, на висновки суду, колегія також погоджується з рішенням суду про залишення без задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_2 середній заробіток, за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи; за сумісництво посади комерційного директора з посадою директора та про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю заявлення таких позовних вимог та їх недоведеності з урахуванням наявності спору по справі щодо належних до оплати підприємством сум, як розміру компенсації за невикористанні відпустки так й розміру зарплати.

Погоджується колегія й з висновком суду про неправомірне внесення записів трудовій книжці ОСОБА_2 про призначення та звільнення його з посади директора підприємства.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 про затримку виплати зарплати за березень 2014 року не в день звільнення 14 березня, а 06 квітня 2016 року, як підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. не наведення у рішенні суду формули та розрахунку компенсації за невикористані відпустка та кількість їх днів. та невизначеність у Статуті підприємства дій посадових осіб, на випадок смерті власника і директора, безпідставність неприйняття судом до уваги протоколу загальних зборів трудового колективу від 16 серпня 2013 року поро покладання на ОСОБА_2 обов'язків директора на суміщення посад, правомірність виконання ним прийнятих обов'язків та право на оплату, та безпідставність скасування наказів, які було видано ним, у судовому порядку, а також інших, зазначених у скарзі доводів, колегія вважає такими. що спростовують правильність висновків суду, оскільки розмір компенсації невикористаних відпусток визначено із розміру відпрацьованого часу та розмірів зарплати за кожен рік; повноважень трудового колективу про обрання або про покладання на особу обов'язків керівника не передбачені Статутом, а надані накази ОСОБА_4 повноваження на укладання господарських договорів, інших обов'язків на період його відсутності свідчать про можливість забезпечення ОСОБА_2 функціонування підприємства в межах його повноважень комерційного директора без зміни організаційної структури та оплати праці.

При цьому залишаючи без задоволення скаргу колегія виходить із положень ст..3 ЦПК України про право на судовий захист порушених або не визнаних прав чи інтересів як фізичних так й юридичних осіб, в тому числі оспорювання наказів, які були видані неповноважною особою у встановленому Статутом порядку та є недійсними за правовими наслідками,а сама по собі оспорення відповідачем за первісним позовом розмірів компенсації за відпустки та зарплати за ч.2 ст.117 КЗпП України є лише підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у випадку вирішення спору з цих підстав на користь працівника.

Правомірним колегія вважає покладання судом на ОСОБА_2 обов'язку про компенсацію у відповідності до ст..88 ЦПК України понесених підприємством судових витрат на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до його зміни або скасування, задоволення апеляційної скарги, у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 34, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді В.В.Кокоша

В.В.Черкасов