Ухвала

від 30.08.2017 по справі 646/7168/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 30 серпня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства Rigel - VTL про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом приватного підприємства Rigel - VTL до ОСОБА_3 про визнання наказів недійсними та стягнення суми, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він працював у приватному підприємстві Rigel - VTL (далі - ПП Rigel - VTL ) з 01 травня 2007 року на посаді менеджера, з 01 травня 2008 року - комерційного директора, а з

19 серпня 2013 року -директора ПП Rigel - VTL . Наказом № 4-к від

14 березня 2014 року був звільнений з посади директора на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Зазначав, що за весь час роботи у відповідача йому не надавалось жодної щорічної відпустки та при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, не була виплачена заробітна плата за березень 2014 року, кошти на його картковий рахунок було перераховано лише

07 квітня 2014 року із зменшенням розміру зарплати, без попередження та погодження з ним.

Посилаючись на вказані обставини та, з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь: несплачену суму заробітної плати за сумісництво роботи комерційного директора та директора ПП Rigel - VTL з 27 червня 2013 року у розмірі 46 828 грн 90 коп.; 2 105 грн 38 коп. - недоплаченої заробітної плати за березень 2014 року; 33 668 грн 12 коп. - компенсації за невикористані відпустки за весь час роботи; 119 413 грн 44 коп. - середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні із розрахунку станом на

31 жовтня 2015 року; 24 969 грн 90 коп. - компенсації (індексації) у зв'язку з порушенням строків виплат та на відшкодування моральної шкоди -

7 000 грн.

У червні 2015 року ПП Rigel - VTL звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та, з урахуванням його уточнень, просило визнати незаконними та скасувати накази, видані останнім 01 серпня 2013 року за

№ 15-3/п про розклад зарплати за новими ставками; 19 серпня 2013 року за

№ 19-з/п про затвердження штатного розпису; ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 16 про призначення директора; 19 серпня 2013 року № 17 про виключення із списків особового складу засновника підприємства ОСОБА_5;

01 листопада 2013 року № 22 про затвердження штатного розкладу; 31 січня 2014 року № 2-з/п; 28 лютого 2014 року № 3-з/п; 01 березня 2014 року № 4-з/п про нарахування зарплати; визнати незаконними запис у трудовій книжці ОСОБА_3 від 19 серпня 2013 року про переведення його на посаду директора та внести запис про підстави його звільнення (формулювання причини звільнення); стягнути з ОСОБА_3 30 000 грн на відшкодування завданих підприємству збитків.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП Rigel - VTL зазначало, що ОСОБА_3, після смерті колишнього директора ПП Rigel - VTL ОСОБА_5, який був єдиним засновником підприємства, та до вступу його спадкоємців у спадщину, був незаконно призначений на посаду директора ПП Rigel - VTL та без належних на те повноважень видав оспорювані накази, оскільки відповідно до Статуту ПП Rigel - VTL встановлення штату, структури виконавчого органу, призначення директора та питання про оплати праці належить власнику підприємства або погодження з ним.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПП Rigel - VTL на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористані відпустки - 11 196 грн 78 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати - 4 331 грн 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ПП Rigel - VTL задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано накази: № 15-з/пл. від 01 серпня 2013 року; № 16 від 19 березня 2016 року; № 19-з/пл від 19 серпня 2013 року; № 22 від 01 листопада 2013 року; № 2-з/пл від 31 січня 2014 року; № 3-з/пл від 28 лютого 2014 року; № 4-з/пл. від 01 березня 2014 року.

Визнано незаконним запис у трудовій книжці ОСОБА_3 від 19 серпня 2013 року про переведення його на посаду директора ПП Rigel - VTL .

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задоволення зустрічних позовних вимог, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із поданими запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при звільненні позивача йому не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки, у зв'язку із чим також підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вимоги про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку суд вважав необґрунтованими з огляду на незаконність підвищення заробітної плати та наявність спору про розмір належних позивачу сум до виплати.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПП Rigel - VTL , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорювані накази були видані ОСОБА_3 без належних на це повноважень.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування виплачених ОСОБА_3 без законних підстав сум суд зазначив про їх недоведеність.

Колегія суддів не може повністю погодитися із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з

30 квітня 2007 року був прийнятий на посаду менеджера у ПП Rigel-VTL .

Згідно наказу директора підприємства від 30 квітня 2008 року ОСОБА_3 переведено на посаду комерційного директора ПП Rigel-VTL .

Відповідно до наказу директора ПП Rigel-VTL ОСОБА_5 № 1 від 03 січня 2012 року заробітна плата комерційного директора складала

2 500 грн на місяць.

У липні 2013 року з директором ПП Rigel-VTL ОСОБА_5 стався нещасний випадок, у зв'язку з чим він не мав можливості виконувати свої обов'язки.

ОСОБА_3, будучи на посаді комерційного директора, прийняв на себе керівництво підприємством та 01 серпня 2013 року своїм наказом

№ 15-з/пл. затвердив штатний розклад у кількості трьох осіб з місячним фондом 17 000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 директор ПП Rigel-VTL ОСОБА_5 помер.

19 серпня 2013 року ОСОБА_3 видав наказ № 16 та у зв'язку зі смертю директора ПП Rigel-VTL ОСОБА_5 прийняв на себе обов'язки директора ПП Rigel-VTL .

Наказом № 19-з/пл від 19 серпня 2013 року ОСОБА_3 затвердив штатний розклад у складі однієї особи з місячним фондом заробітної плати

6 000 грн.

Заробітна плата ОСОБА_3 з 19 серпня 2013 року виплачувалась у розмірі 6 000 грн на місяць.

Крім того, ОСОБА_3 були винесені накази: № 22 від

01 листопада 2013 року про затвердження штатного розкладу у складі двох осіб з місячним фондом 9 700 грн; № 2-з/пл від 31 січня 2014 року про призначення нарахування заробітної плати за січень 2014 року; № 3-з/пл. від 28 лютого 2014 року про призначення нарахування заробітної плати за лютий

2014 року; № 4-з/пл. від 01 березня 2014 року про виплату заробітної плати згідно відпрацьованого робочого часу.

Наказом № 4-к від 14 березня 2014 року ОСОБА_3 був звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 88 ЦК України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно статуту ПП Rigel-VTL питання про встановлення штату та структури виконавчого органу (п. 6.3), призначення директора підприємства (п. 6.5 ), встановлення терміну та повноважень директора, який зазначається у трудовому договорі (контракті) відносяться виключно до компетенції власників (засновників). До повноважень директора приватного підприємства Статутом віднесено (п. 6.5 ), зокрема, розпоряджатися майном підприємства в межах прав, наданих йому власником; здійснювати приймання та звільнення працівників; вирішувати питання оплати праці працівників; в межах своєї компетенції видавати накази ( а.с. т. 2 а.с. 103-116).

Враховуючи, що ОСОБА_3 був призначений директором підприємства з порушенням визначеної статутом підприємства процедури обрання, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про незаконність виданих ОСОБА_3 наказів на посаді директора ПП Rigel-VTL .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Беручи до уваги незаконність обрання на посаду директора ПП Rigel-VTL ОСОБА_3 та видання останнім наказів щодо збільшення розміру заробітної плати, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати за березень 2014 року у розмірі встановленому незаконно виданими наказами, а також несплаченої суми заробітної плати за сумісництво роботи комерційного директора та директора ПП Rigel - VTL .

При цьому, судами правильно враховано, що ОСОБА_3 не була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки, зокрема за 159 днів.Визначаючи розмір вказаної компенсації суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із розрахунку заробітної плати

ОСОБА_3 у розмірі 2 500 грн, оскільки заробітна плата у розмірі

6 000 грн позивачу була встановлена незаконно. Законним та обґрунтованим є також розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Доводи щодо неправильного розрахунку компенсації за невикористану відпустку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати є необґрунтованими, спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та матеріалами справи. При цьому не розгляд вимог про відшкодування моральної шкоди є підставою для ухвалення додаткового рішення в порядку п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскільки розмір компенсації за невикористані дні відпустки був спірним, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України за рішенням суду.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-41цс15.

Проте, на порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, наявність підстав, передбачених законом для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи, що вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум судом були задоволені частково.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим підлягають скасуванню з передачею справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня

2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

Т.Л. Ізмайлова

О.В.Кадєтова

О.В. Попович