Рішення

від 27.05.2016 по справі 711/10392/15-ц

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10392/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2016 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Шиповича В.В.

при секретарі Євтушенко М.В., Береговій Г.В.

за участі представника позивача Плаз О.М.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою Редакції обласної газети «Село і люди» до Релігійної громади Істинно-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна, Реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Плаз О.М., як представник позивача - редакції обласної газети «Село і люди» у листопаді 2015 року звернувся до суду з позовом до Релігійної громади Істинно-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії. При цьому вказав, що згідно з договором №70 від 14.04.1997 року про дольове інвестування будівництва, КП «Черкасизалізобетон» побудувало для позивача офісні приміщення першого поверху площею 327 кв.м. та підвальні приміщення площею 40 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Рішенням Виконкому Черкаської міської ради від 16.03.1998 року №170 вказані приміщення передані у власність редакції обласної газети «Село і люди», як незавершене будівництво. В подальшому позивач через підрядні організації здійснив будівельні роботи для закінчення будівництва. Протягом 1999-2012 року редакція обласної газети «Село і люди» використовувала вказані приміщення. У 2012 році бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача виготовило технічний паспорт на приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 289 кв.м.. Однак у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем позивач не ввів об'єкт в експлуатацію та не зареєстрував за собою право власності. Об'єкт незвершеного будівництва перебуває на балансі позивача. Під час огляду приміщення 05.02.2015 року було встановлено, що воно зайнято сторонньою особою, яка назвалася головою парафіяльної ради релігійної громади істинно-православної церкви «Семи архангелів» та повідомила, що орендує приміщення у громадянина ОСОБА_4. 20.02.2015 року ОСОБА_4, діючи, на думку позивача, шахрайським шляхом, надав державному реєстратору завідомо підроблені документи, та, без введення в експлуатацію об'єкта нерухомості, зареєстрував за собою право власності на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 287 кв.м. і приміщення підвалу площею 280,4 кв.м., із присвоєнням об'єкту нової адреси: АДРЕСА_1 приміщення 117 та отримав свідоцтво про право власності №34327071 видане Реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області. За результатами звернення редакції обласної газети «Село і люди» до Черкаського окружного адміністративного суду постановою від 07.05.2015 року було визнане протиправним та скасоване рішення державного реєстратора від 02.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №117 в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Судове рішення набрало законної сили 25.06.2015 року. Однак у задоволенні заяви представника позивача про скасування державної реєстрації відмовлено, оскільки право власності ОСОБА_4 було припинено на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2015 року. Так, 04.03.2015 року приватним нотаріусом Левицькою Е.А. було посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4, як продавцем та Релігійною громадою Істинно-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як покупцями, за яким покупці придбали у ОСОБА_4 за 149000 гривень нежитлові приміщення №117 в будинку АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/5 частці кожен. В цей же день, приватний нотаріус, як державний реєстратор, здійснив реєстрацію права власності за Релігійною громадою Істинно-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на вказаний об'єкт нерухомості. Крім того 04.03.2015 року Релігійна громада Істинно-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали між собою договір поділу нежитлових приміщень №117 в будинку АДРЕСА_1, згідно з яким відбувся поділ приміщень в натурі. Договір поділу був посвідчений приватним нотаріусом Левицькою Е.А.. На підставі договору поділу, реєстраційною службою було прийнято рішення від 19.05.2015 року про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нежитлові приміщення площею 93 кв.м. із присвоєнням нової адреси АДРЕСА_1 приміщення 117/3 та видано свідоцтво про право власності. Також реєстраційною службою 19.05.2015 року було прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на нежитлові приміщення площею 127,1 кв.м. із присвоєнням нової адреси АДРЕСА_1 приміщення 117/5 та видано свідоцтво про право власності. Позивач вважав що вказані договори купівлі-продажу та поділу майна від 04.03.2015 року є недійсними оскільки первинна реєстрація права власності за ОСОБА_4 була незаконною, що визнано судовим рішенням. Крім того ОСОБА_4 для проведення первинної реєстрації за собою права власності надав державному реєстратору завідомо підроблені документи, що підтверджено матеріалами кримінального провадження. Не набувши права власності на майно ОСОБА_4 не мав права відчужувати його Релігійній громаді, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а тому договір купівлі-продажу від 04.03.2015 року є недійсним. Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків то і договір поділу майна від 04.03.2015 року теж є недійсним. За таких обставин позивач просив суд визнати недійсними вищезазначені договори від 04.03.2015 року та у зв'язку із визнанням договорів недійсними скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на майно за Релігійною громадою, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та зобов'язати реєстраційну службу Черкаського міського управління юстиції і приватного нотаріуса Левицьку Е.А. внести до державного реєстру речових прав інформацію щодо скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У березні 2016 року представник позивача уточнив позовні вимоги вважаючи, що вносити інформацію до Державного реєстру речових прав щодо скасування записів про державну реєстрації прав та їх обтяжень повинні приватний нотаріус Левицька Е.А. та Черкаське міське управління юстиції головного територіального управління юстиції в Черкаській області.

Представник позивача, - адвокат Плаз О.М. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачів Релігійної громади, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. У своїх письмових та усних запереченнях проти позову посилалася на те, що редакція обласної газети «Село і люди» не має цивільно-процесуальної правоздатності для того щоб виступати позивачем у суді. Крім того позивачем не надано доказів оплати вартості будівництва нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та перебування вказаних приміщень на балансі. Позивачем не доведено, що майно, яке було предметом оспорюваних договорів від 04.03.2015 року є тими самими приміщеннями на які претендує редакція газети «Село і люди» оскільки існує невідповідність як адреси так і площ приміщень. Також вважала, що задоволення позовних вимог заявлених позивачем, а саме визнання недійсними договорів, не матиме будь-якого правового значення для редакції газети.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також треті особи та їх представники в судове засідання не з'явилися.

Суд вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.03.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., - ОСОБА_4, як продавець, продав, а покупці - релігійна громада істино-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 купили в рівних частках нежитлове приміщення №117 загальною площею 567,4 кв.м по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 38-39). Посвідчуючи вказаний договір, нотаріус виходив з того, що відчужуване нежитлове приміщення належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 02.03.2015 року реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції (п.3 Договору).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, Левицькою Е.А., як державним реєстратором, проведено 04.03.2015 року державну реєстрацію права власності за релігійною громадою істино-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 1/5 частці за кожним на нежитлове приміщення №117 по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 150-152).

Згідно Договору про поділ нежитлового приміщення, що є у спільній частковій власності від 04.03.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., - релігійна громада істино-православної церкви «Семи архангелів», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 домовились про поділ в натурі нежитлового приміщення №117 загальною площею 567,4 кв.м по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 40-41).

На підставі вказаного договору про поділ нежитлового приміщення, реєстраційною службою Черкаського МУЮ 19.05.2015 року видані свідоцтва про право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення загальною площею 127,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, приміщення 117/5 та ОСОБА_6 на нежитлові приміщення загальною площею 93 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, приміщення 117/3 (т.1 а.с. 146-149).

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 року (т.1 а.с. 71-73), на яку посилався позивач у первісному позові на даний час скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 року (т.2 а.с. 88-89).

Доводам позивача про те, що ОСОБА_4 заволодів приміщенням №117 у будинку АДРЕСА_1 злочинним (шахрайським) шляхом, суд не може дати оцінку в межах цивільної справи, оскільки встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу злочину передбаченого Кримінальним кодексом України належить до компетенції суду при розгляді кримінальних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ухвалюючи постанову від 07.11.2012 року у цивільній справі №6-107цс12 Верховний Суд України зробив у тому числі наступні висновки щодо застосування норм права: «Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння .

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215 , 216 ЦК України . При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно».

Також, відповідні висновки, щодо застосування ст. 388 ЦК України зробив Верховний Суд України і ухвалюючи постанову від 21.11.2012 року у цивільній справі №6-136цс12.

Суд розглядаючи позовні вимоги редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та договору про поділ нежитлового приміщення не вбачає підстав для відступу від правової позиції викладеної у вказаних висновках Верховного Суду України.

Крім того за змістом пункту 22 Постанови №5 від 07.02.2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним . Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічні за своїм змістом положення містить і пункт 10 Постанови №9 від 06.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Розглядувані в даній справі позовні вимоги редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсними договорів, та похідні від них вимоги щодо скасування державної реєстрації та зобов'язання внести інформацію до Державного реєстру, не є по своїй суті віндикаційним позовом, не стосуються визнання права власності на спірне майно і витребовування цього майна із володіння релігійної громади, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а суд згідно принципів диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК) розглядає справи в межах заявлених вимог.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, свобод та інтересів, які він вважає порушеними.

Оскільки у даній справі не заявлені позовні вимоги про визнання права власності за редакцією обласної газети «Село і люди» на спірне майно та витребовування майна із чужого володіння, то надання оцінки доказам які можуть підтвердити чи спростувати ці обставини виходить за межі розглядуваної справи.

Отже необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсними договору від 04.03.2015 року купівлі-продажу нежитлового приміщення №117 по АДРЕСА_1 та договору від 04.03.2015 року про поділ вказаного нежитлового приміщення, а також скасування рішень про державну реєстрацію із зобов'язанням внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про скасування записів про державну реєстрацію.

В той же час відмова у задоволенні даного позову у зв'язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, не позбавляє особу права на звернення до суду за захистом своїх прав у спосіб передбачений законом.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено то, згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 10-11, 60-61, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсним договору від 04.03.2015 року купівлі-продажу нежитлового приміщення №117 по АДРЕСА_1 та скасування рішень про державну реєстрацію із зобов'язанням внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про скасування записів про державну реєстрацію.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Редакції обласної газети «Село і люди» про визнання недійсним договору від 04.03.2015 року про поділ нежитлового приміщення №117 по АДРЕСА_1, що є у спільній частковій власності та скасування рішень про державну реєстрацію із зобов'язанням внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про скасування записів про державну реєстрацію.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В. В. Шипович