Ухвала

від 11.05.2016 по справі 826/121/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Київ К/800/34678/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015

у справі № 826/121/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерджі Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо збільшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ у загальному розмірі 318 210 грн.

У ході вирішення спору в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000063152 про визнання платника таким, що добровільно відмовляється від одержання бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 318 210 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014 позов задоволено шляхом визнання протиправними дій Інспекції щодо збільшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ у загальному розмірі 318 210 грн.

Постанову мотивовано посиланням на висновок судово-економічної експертизи у справі від 30.09.2014 № 4893/14-45, згідно з яким висновки акта податкової перевірки від 16.12.2013 № 52/265515-02/37816215 документально не підтверджуються; також суд зазначив, що відображення платником у рядку 24 декларації з податку на додану вартість невідшкодованого залишку від'ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди цілком відповідає правилам ведення податкового обліку, визначеним у пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано з тих підстав, що воно ухвалено без врахування поданого позивачем уточнення (зміни) позовних вимог; позов задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000063152. При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення жодним чином не порушує права платника (позивача у справі), оскільки не зменшує задекларований Товариством залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду; наведене підтверджується й даними картки особового рахунку з ПДВ платника, в якій обліковується передплата з ПДВ у розмірі 318 210 грн., що виключає можливість задоволення даного позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2013 року, оформлену актом від 16.12.2013 № 52/26-55-15-02/37816215.

Перевіркою виявлено наявність у платника від'ємного значення ПДВ у розмірі 318 210 грн., який дорівнює сумі податку, фактично сплаченій Товариством у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), що не заявлявся позивачем до бюджетного відшкодування, а обліковується у рядку 24 податкової декларації з ПДВ як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Керуючись положеннями підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 ПК, Інспекція згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визнала ПДВ у розмірі 318 210 грн. заниженою сумою бюджетного відшкодування, а платника - таким, що добровільно відмовляється від отримання такої суми.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з обґрунтованістю посилань судів попередніх інстанцій як на мотив задоволення даних позовних вимог на висновок судово-економічної експертизи від 30.09.2014 № 4893/14-45 у справі з огляду на невідповідність поставлених перед експертом питань компетенції останнього. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 про призначення відповідної експертизи перед експертом поставлено питання: чи підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку Товариства висновки Інспекції, викладені в акті перевірки від 16.12.2013 № 52/26-55-15-02/37816215.

Частиною першою статті 81 КАС передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

За своїм юридичним змістом судово-бухгалтерська (судово-економічна) експертиза являє собою дослідження фінансово-господарської діяльності юридичної особи; на підставі аналізу документів бухгалтерського та іншого первинного обліку експерт оцінює законність господарських операцій та правильність їх відображення у бухгалтерському обліку. При цьому експерт не вправі виходити за межі спеціальних знань шляхом надання документам юридичної оцінки, визначення їх доказової сили у справі, надання юридичної кваліфікації діям платника тощо.

Вирішення ж питання, поставленого судом перед експертом у даній справі, є фактично вирішенням даного спору по суті, що перебуває поза межами компетенції судового експерта.

Втім помилковість розглядуваного посилання судів попередніх інстанцій на висновки експерта не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення з урахуванням такого.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано статтею 200 ПК.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт «а»).

За змістом підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Аналізована норма ПК пов'язує визнання добровільної відмови платника від отримання належної йому суми бюджетного відшкодування з виявленою податковим органом розбіжністю між об'єктивно підтвердженою сумою бюджетного відшкодування та сумою, задекларованою платником.

Втім у розглядуваному випадку Інспекція помилково ототожнила відображення платником у податковій звітності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (як це передбачено підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК), з необлікованою платником сумою бюджетного відшкодування.

У розгляді цієї справи судами також встановлено, що від'ємне значення з ПДВ в оспорюваній сумі виникло у податковому обліку Товариства за операціями з придбання обладнання у товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопартнер» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Амако-Україна» протягом 2011-2012 років та відображалося у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди 2011-2012 року у складі залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24). Зазначена сума платником не заявлялася до відшкодування.

Інспекцією не було виявлено порушень з боку Товариства вимог податкового законодавства, які б вплинули на правильність обчислення оспорюваної суми від'ємного значення ПДВ.

А відтак слід погодитися з висновком судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії не порушує прав платника, не заслуговують на увагу.

Адже згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто за загальним правилом платник вправі заявити до відшкодування наявне у нього від'ємне значення ПДВ протягом 1095-денного строку з моменту виникнення права на таке відшкодування. В силу ж підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПК визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування не підлягає поверненню платникові з бюджету, а може бути зарахована лише у зменшення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення обмежує платника у виборі способу відшкодування від'ємного значення ПДВ у сумі 318 210 грн., що впливає на обсяг прав Товариства у сфері оподаткування.

З урахуванням викладеного передбачених законом процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних вимог не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 у справі № 826/121/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько