Постанова

від 31.05.2016 по справі 907/560/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 907/560/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Грейц К.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на постановувід 23.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 907/560/15 господарського суду Закарпатської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" провизнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання нікчемним акта приймання-передачі; визнання права власності на земельну ділянку в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Дмитрасевич Р.В. (довіреність № 616 від 04.03.2016) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (головуючий суддя - Ващиліна Н.М., судді - Івашкович І.В., Пригара Л.І.) від 18.11.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гнатюк Г.М., судді - Матущак О.І., Михалюк О.В.) від 23.03.2016 у справі № 907/560/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.2, 3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст.4 2 , 4 3 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14.11.2014 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Таурус Проперті", посвідченого Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; визнання нікчемним акта приймання-передачі від 14.11.2014 до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Таурус Проперті", посвідченого Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014, посвідчений Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3980, є нікчемним, оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банк поніс збитки. Крім того, вказана земельна ділянка є одним з елементів комплексу в який входили об'єкти: комплекс приміщень, будинок оператора з торговою точкою, об'єкт незавершеного будівництва - нижня станція канатно-крісельної дороги, обладнання пасажирської підвісної одноканатної дороги. Відтак її продаж не в складі майна комплексу земельних ділянок і канатної дороги значно знижує вартість як самої земельної ділянки так і комплексу вцілому.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

14.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий №2122485200:02:001:0050, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №3980 (а.с.21-22, т.1).

Відповідно до п.1.6. договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12 грн згідно витягу №251 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р.

Згідно висновку, наданого оцінювачем - ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ" ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014 складає 3964,56 грн (п.1.7. договору).

Згідно п.2.1. договору за погодженням сторін ціна продажу земельної ділянки становить 4250,00 грн без урахування ПДВ.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що за домовленістю сторін, оплата за цим договором проводиться покупцем у безготівковій формі, в розмірі зазначеному в п.2.1. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця номер 361048002, відкритий в ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку 380537, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 19017842, індивідуальний податковий номер 190178426653, в день підписання цього договору.

Згідно п.2.4. договору зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до ст.ст.182, 210 та 657 Цивільного кодексу України та ст. 132 Земельного кодексу України, та виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.182, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п.п.3.1., 3.2. договору).

14.11.2014 сторони підписали акт приймання-передачі, яким підтверджено, що продавець передав, а покупець прийняв продану 14.11.2014 земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0050, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Передача земельної ділянки проводилась згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014, нотаріально посвідченого Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3980. Підписанням цього акта сторонами підтверджено, що ними здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014. Претензій майнового характеру сторони не мають (а.с.23, т.1).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі Постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення №123 про початок виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (а.с.14-15, т.1).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. (а.с.16, т.1)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 від 17.02.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015 включно та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. (а.с.18, т.1)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно (а.с.45, т.1).

Позивач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", у позовній заяві обґрунтовує вимоги тим, що здійснюючи перевірку вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочинів, на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановила, що спірний договір укладений ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС ПРОПЕРТІ" 14.11.2014 та акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 підлягають визнанню нікчемними на підставі ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банком понесені прямі збитки.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави (п.3) коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно ч.ч.4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як на підставу нікчемності договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі до нього позивач посилається на пункт 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якій зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно ст.632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття "звичайна ціна" визначена в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Умовами оспорюваного договору купівлі-продажу визначено та погоджено сторонами, що ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4250,00 грн без ПДВ; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Крім того, скаржником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що вартість відчужуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою чи заниженою, ніж її ринкова вартість. При цьому, згідно витягу № 251 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12 грн. Зазначена ціна є нижчою від тої, яка була встановлена суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем - ТОВ "Актив експерт" (сертифікат №14334/13 від 13.02.2013) спільно з ПП "ТВІ" та ціни договору.

На підтвердження доводів, щодо заниженої вартості земельної ділянки, викладених в позовній заяві, скаржником було надано до суду та приєднано до матеріалів справи звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки виконаний на замовлення позивача ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра", яким ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 14.11.2014 визначена в сумі 5798,00 грн. Відповідно до рецензії здійсненої оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво серії НОМЕР_1 від 04.03.2006, свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.2013; має практичний досвід з оцінка майна понад 16 років, з експертної грошової оцінки земельної ділянки понад 9 років), за результатами рецензії на звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, виконаний на замовлення позивача у 2015 році ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра", виявлено численні порушення Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", а сам звіт визначено як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, непрофесійним та таким, що не може бути використаний. Крім того, рецензією, здійсненою зазначеним оцінювачем ОСОБА_7, на звіт та висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014. становила 3964,56 грн, підтверджено відповідність звіту в цілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, із зазначенням про наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

За змістом ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Водночас ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Зазначені вище обставини спростовують доводи скаржника щодо того, що вартість відчужуваної за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою та водночас відрізняється від вартості визначеної сторонами в спірному договорі.

Питання призначення судової оціночно-земельної експертизи розглядалось судом апеляційної інстанції та обґрунтовано було відхилено з урахуванням доказів наявних у матеріалах справи. Позивач з метою доведення необхідності призначення такої експертизи не був позбавлений можливості надати інформаційні матеріали, які б доводили, що в укладених на момент продажу спірної земельної ділянки договорах з ідентичними земельними ділянками, ціна значно перевищує ціну, встановлену в спірному договорі. За відсутності таких матеріалів та відповідних клопотань позивача (ст.38 ГПК України) суд, який діє з додержанням принципів змагальності та рівності сторін перед судом, не мав підстав для призначення судової експертизи, оскільки мав належні докази ціни земельної ділянки на момент вчинення правочину. Позивачем не доведено, що складений професійним оцінювачем акт оцінки майна, який оцінений судами в якості належного та допустимого доказу ціни спірної земельної ділянки, на момент вчинення спірного правочину втратив чинність, отже не доведено відсутності доказів визначення у встановленому законом порядку ціни земельної ділянки на момент вчинення цього правочину, оскільки жодний закон не зобов'язую сторін правочину вчинити його в день, який відповідає даті складання звіту про оцінку майна. З урахуванням наведеного посилання в касаційній скарзі на нез'ясування судом звичайної ціни спірної земельної ділянки на момент її продажу є такими, що не відповідають процесуальному закону і матеріалам справи.

Доводи скаржника про те, що земельна ділянка в сукупності з іншим майном становила комплекс, вартість земельної ділянки як одного з елементів комплексу значно перевищує її вартість, визначену поза комплексом, тому продаж земельної ділянки окремо від інших елементів комплексу знижує вартість як самої земельної ділянки, так і комплексу в цілому, правомірно не взяті судами до уваги, з огляду на те, що судами встановлені обставини, відповідно до яких земельна ділянка площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0050, цільове призначення для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, не є складовою частиною комплексу і була придбана самим позивачем такими ж частинами, як і в подальшому продана відповідачу. Матеріали справи не містять в собі відомостей про реєстрацію спірного майна в складі комплексу.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про визнання права власності на спірну земельну ділянку обґрунтовується ним з посиланням на приписи ст.216 ЦК України, в той час як зазначена норма передбачає застосування реституції як способу захисту цивільного права у разі недійсності правочину, чого не встановлено у даній справі.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 907/560/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О. Поляк