Рішення

від 25.05.2016 по справі 909/106/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р. Справа № 909/106/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Шкіндер П. А., судді Максимів Т.В., судді Грица Ю. І., судді Максимів Т. В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Сем", вул. Довбуша,65а, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200

адреса для листування: бульвар Л.Українки,2, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200 (адвокат ОСОБА_1М.)

до відповідача: Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 244 204,14 грн

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 адвокат

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "Сем" звернулось до суду з позовом до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення 244 204,14 грн. Ухвалою суду від 04.02.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.16, враховуючи ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, п. 3. 1. 7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, по справі № 909/106/16 сформовано колегію в складі 3-х суддів: Головуючий суддя - Шкіндер П.А, судді - Максимів Т.В., Грица Ю.І. та призначено до розгляду в судове засідання на 13.04.16р. В порядку ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.05.2016року. У судовому засіданні 24.05.2016року оголошено перерву до 25.05.2016року.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 244204,14 грн. заборгованості, яка складається з 41556,65грн. 3% річних та 202647,49грн. інфляційних. Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ст. 625 ЦК України про нарахування річних та інфляційних за весь час прострочення, враховуючи , що після винесення рішення у справі № 909/74/14 від 05.03.2014року, рішення у справі № 909/72/14 від 17.03.2014року, рішення у справі № 909/73/14 від 17.03.2014року, за якими з відповідача стягнуто основну заборгованість, остання була у квітні 2015року погашеною, позивач нарахував на вказану заборгованість річні, інфляційні збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.05.2016року проти заявленого позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позов № 596/01-04 від 24.05.2016року ( вх. № 7081/16 від 24.05.2016року). У судове засідання 25.05.2016року представник відповідача не з'явився, проте він був повідомлений належним чином (про час та місце судового розгляду справи), про що свідчить підписане представником відповідача повідомлення про оголошення перерви у розгляді справи.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача не надійшло жодних заяв, клопотань, зокрема, про неможливість взяти участь в судовому засіданні або надати суду докази з причин, що від них не залежать.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається наступне.

19 грудня 2012 року між Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (замовник) та ПП «Сем» (підрядник) був укладений договір підряду № 135, згідно з п. 1 якого, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт по об'єкту " Капітальний ремонт приміщення на бульварі ОСОБА_2, 47 в м. Коломиї».

Відповідно до пунктів 8, 10 Договору договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису, є приблизною і складає 971 520 гривень, уточнення приблизної договірної ціни буде здійснюватися в міру виконання робіт. Між сторонами Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано- Франківської обласної державної адміністрації (надалі замовник) та Приватним підприємством «Сем» (надалі підрядник) укладено Договір підряду № 145 на виконання підрядних робіт від 20.12.2012 p., у відповідності до п.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт північного та західного фасадів музею історії м. Коломиї на вул. Шухевича, 80 в м.Коломия, Івано-Франківської області.

У відповідності до п. 8 Договору - договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису є приблизною і складає 82 448, 00 гривень.

20.12.2012року між Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (надалі-замовник) і ПП «Сем» (надалі-підрядник) укладено договір №144 на виконання підрядних робіт, згідно п.1 якого замовник доручив, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по об'єкту - «Капітальний ремонт приміщення територіального об'єднання «Українське товариство охорони глухих» на вул. Чорновола,25, в м. Коломия Івано-Франківської області».

Відповідно до п. 8 Договору договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису є приблизною і складає 28 444 гривень.

Згідно з умовами пунктів 52, 54, 56 Договорів № 135, № 144 та № 145 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі актів виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за повністю завершені роботи.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті (якщо здійснюються проміжні платежі і договірна ціна є твердою), визначаються в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше, як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною.

За змістом п. 71 Договорів № 135, № 144 та № 145 він набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2012 року.

ПП «Сем» свої зобов'язання за договорами підряду № 135, № 144 та № 145 виконало належним чином, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами приймання виконаних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідач кошти за виконані роботи на сплатив, що стало підставою для звернення до суду із відповідними позовними заявами про стягнення заборгованості по договорах.

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2014 року справа № 909/74/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 608869,25 гривень основного боргу за договором підряду № 135 (рішення набрало чинності 24.03.2014 року).

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2014 року справа № 909/72/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 78 131, 80 гривень заборгованості основного боргу за договором № 145 (рішення набрало чинності 01.04.2014 року).

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 1 7 березня 2014 року справа № 909/73/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 29 444 гривень заборгованості основного боргу за договором № 144 (рішення набрало чинності 01.04.2014 року).

Загальна сума основного боргу загалом за вищевказаними рішеннями становить 716445,05 гривень заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014р. у справі №909/73/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено боржника у наказі господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2014р. №421 у даній справі з головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією останнього, на його процесуального правонаступника - департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014року вищевказана ухвала залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2014р. у справі №909/72/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено боржника у наказі господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2014р. №409 у даній справі з головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією останнього, на його процесуального правонаступника - департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.14року вищевказана ухвала залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014р. у справі № 909/74/14 за позовом Приватного підприємства «Сем», м.Коломия до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м.Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 640915,00 грн. задоволено заяву позивача про здійснення процесуального правонаступництва, замінено відповідача - Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на правонаступника - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.14року вищевказана ухвала залишена без змін.

Згідно довідки, виданої ПП «СЕМ» № 5 від 08.09.2015 р. відповідач сплатив наступні суми коштів на виконання рішення судів: 23.12.2014 р. - 160 000 гривень; 25.12.2014 р. - 300000 гривень: 26.12.2014р. - 148 869,25 гривень; 02.04.2015р. - 29 444 гривень; 02.04.2015 р. - 82 244 гривень; 02.04.2015 р. - 19 868,36 гривень.

Відповідач у повному обсязі провів розрахунок за договорами підряду із позивачем у квітні 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач заявив до стягнення інфляційні збитки та 3 % річних.

Договори укладено між позивачем та відповідачем у грудні 2012 року, роботи були виконані позивачем у повному обсязі у грудні 2012 року. Враховуючи, що всі роботи виконані у грудні 2012 року, відповідач повинен був оплатити кошти за виконані роботи у повному обсязі до кінця січня 2013 року, отже, інфляційні втрати та стягнення 3 % річних розраховуються позивачем із лютого 2013року.

Згідно поданого в додатках до позовної заяви розрахунку позивач нарахуавав за порушення договірних зобов'язань 202647,49грн. інфляційних втрат, 41556,65грн. -3% річних.

Заявлені до стягнення суми річних та інфляційних нараховані позивачем у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договорів № 135 від 19.12.2012року, договору № 145 від 20.12.2012року, договору № 144 від 20.12.2012року. Правовідносини сторін за договором підтверджуються рішеннями суду у справі № 090/74/14 від 05.03.2014року, у справі № 909/72/14 від 17.03.2014року, у справі № 909/73/14 від 17.03.2014року.

Договори відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наявність договірних зобов'язань між сторонами за договором № 135 від 19.12.2012року, договором № 145 від 20.12.2012року, договором № 144 від 20.12.2012року, порушення таких зобов'язань відповідачем та виникнення в останнього, у зв'язку з цим, заборгованості підтверджується рішеннями суду у справі № 909/74/14 від 05.03.2014року, у справі № 909/72/14 від 17.03.2014року, у справі № 909/73/14 від 17.03.2014року.

Так, відповідно до п. 2. 6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договорами №135, № 144, № 145 є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до рішень суду у справах № 909/72,14, № 909/73/14, № 909/74/14 загальна заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла через неналежне виконання вищевказаних договорів становить 716,445,05грн.

Відповідно до довідки ПП «СЕМ» № 5 від 08.09.2015 р. відповідач сплатив: 23.12.2014 р. - 160 000 гривень; 25.12.2014 р. -- 300 000 гривень: 26.12.2014р. - 148 869,25 гривень; 02.04.2015р. - 29 444 гривень; 02.04.2015 р. - 82 244 гривень; 02.04.2015 р. -19868,36 гривень.

Наявність заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та річних, оскільки за ст. 202 ЦК України господарське зобов'язання (в цьому випадку в частині оплати) припиняється виконанням, проведеним належним чином (відсутність же виконання належним чином - оплати у повному обсязі у обумовлені строки свідчить про продовження існування у відповідача зобов'язання). Так, згідно вищевказаної ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховується правова позиція ВГС України, викладена у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За таких обставин, наявність ст. 625 ЦК України, несплата заборгованості (проведеня оплати з простроченням) за договором (в тому числі встановленої за рішенням суду) дає підстави позивачу до нарахування річних та інфляційних, що в свою чергу свідчить про виникнення у відповідача обов'язку (встановленого законом) щодо її погашення.

При цьому, судом відзначається, що заявлені до стягнення інфляційні втрати розраховані позивачем на суму основної заборгованості, яка існувала у періоди:

з 01.02.2013 року по 23.12.2014року на суму боргу 716445,05грн. становить 180821, 17грн. ;

з 26.12.2014року по 02.04.2015року на суму боргу 107575,80грн. становить 21826,32грн. , що сумарно становить 202647,49грн. та не суперечить ст. 625 ЦК України.

Розмір заявлених до стягнення 202647,49грн. інфляційних втрат підтверджується перевіреним судом розрахунком, здійсненим позивачем, з урахуванням часткових оплат та дат вказаних оплат, отже в цій частині підлягає до задоволення.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 3% річних за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах та прийшов до висновку про часткове задоволення даної вимоги.

Позивач провів нарахування 3% річних у період з 01.02.2014року по 23.12.2014року на суму боргу 716445,05грн. та у період з 26.12.2014року по 02.04.2015року на суму боргу 107575,80грн., що сумарно становить 41556,65грн.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу за допомогою ІПС "Законодавство" розміру 3% річних та дійшов висновку про часткове задоволення даної вимоги позивача, а саме в розмірі 41480,08грн.

В частині стягнення 76,57грн. 3% річних - відмовити.

Враховуючи вимоги Господарського процесуального законодавства, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" №14 від 17.12.13р.).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 244127,57грн, з яких - 41480,08грн. 3% річних та 202647,49грн інфляційних втрат. В частині стягнення 76,57грн. 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Сем", вул. Довбуша,65а, м.Коломия, Івано-Франківська область до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі - 244204,14 грн. задоволити частково.

Стягнути з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ ( код ЄДРПОУ 38163425) на користь Приватного підприємства "Сем", вул. Довбуша,65а, м.Коломия, Івано-Франківська (код ЄДПРОУ 25066916) - 2441 27,57грн, ( двісті сорок чотири тисячі сто двадцять сім грн.57коп.) з яких 41480,08грн. ( сорок одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 08коп.) 3% річних та 202647,49грн ( двісті дві тисячі шістсот сорок сім грн.49коп.) інфляційних втрат та 3661,91грн. ( три тисячі шістсот шістдесят одна грн.91коп.) судового збору.

В частині стягнення з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації 76,57грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.16

Головуючий суддя Шкіндер П.А.

Суддя Максимів Т. В.

Суддя Грица Ю.І.