Рішення

від 26.05.2016 по справі 916/1133/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2016 р.Справа № 916/1133/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"

до відповідача: Відділу освіти Іванівської райдержадміністрації Одеської області

про стягнення 345 840,61 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю) ОСОБА_3 (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.05.2016р. до 14 год. 30 хв. 26.05.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відділу освіти Іванівської райдержадміністрації Одеської області де, 1 323 739,05 грн. - основний борг, 7 922,74 грн. - 3% річних, 115 888,73 грн. - пеня, 6 581,09 грн. - інфляційне збільшення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2016р. позовну заяву (вх.№1214/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1133/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№12208/16 від 17.05.2016р.) судом була задоволена.

В судовому засіданні 17.05.2016р. представник позивача заявив усне клопотання, яким повідомив суд про оплату відповідачем частини боргу в розмірі 1 108 291, 00 грн. основного боргу, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2016р. провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 108 291, 00 грн. було припинено.

Клопотання відповідача (вх.№13675/16 від 24.05.2016р.) про зменшення розміру неустойки, судом було задоволено.

Представник позивача заявлені в позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№12209/16).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

25 серпня 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (Постачальник) та Відділом освіти Іванівської райдержадміністрації Одеської області (Газорозподільне підприємство) було укладено договір на постачання за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів №018086, згідно умов п.2.1. Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.5.6. Договору оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі акту приймання - передачі газу.

У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.

У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок Газорозподільного підприємства за Договором на розподіл природного газу.

За приписами п.7.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2015 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджується свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 25 серпня 2015р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3 (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 16.10.2015р., №2 від 23.11.2015р., №3 від 27.12.2015р. та №4 від 27.01.2016р. сторонами було погоджено внесення змін до вищенаведеного договору.

14 березня 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (Постачальник) та Відділом освіти Іванівської райдержадміністрації (Газорозподільне підприємство) було укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №018086-ТП, згідно умов п.2.1. якого, Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачеві за кодом ДК 016-2010: 06.20.1 газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК: 021-2015-09123000-7 Природний газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Умовами п.5.5. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.

Згідно п.7.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з "14" 03.2016р. згідно Цивільного кодексу України (11.1. Договору).

Так на виконання умов вищенаведених договорів, позивачем було поставлено газ, а відповідачем спожито:

- в жовтні 2015р. 8,532 тис.м 3 газу на суму 76 436,82 грн.;

- в листопаді 2015р. 63,871 тис.м 3 газу на суму 562 017,80 грн.;

- в грудні 2015р. 101,104 тис.м 3 газу на суму 890 181,90 грн.;

- в січні 2016р. 132,011 тис.м 3 газу на суму 1 148 574,91 грн. .

- в лютому 2016р. 81,142 тис.м 3 газу на суму 690 502,19 грн.

- в березні 2016рр. 40,512 тис.м 3 газу на суму 345 526,85 грн., що підтверджується актами наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (КБО), підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманого природного газу було сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 1 323 739,05 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Під час розгляду справи, відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 1 108 291,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1219 від 27.04.2016р. на суму 142 391,00 грн. та №1226 від 05.05.2016р. на суму 965 900,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині здійснення оплати отриманого газу і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманого природного газу виконані не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з врахуванням часткової оплати в сумі , у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу, встановлена судом в розмірі 215 448,08 грн.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7922,74 грн. - 3% річних, 115 888,00 грн. пені, 6 581,09 грн. - інфляційного збільшення.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за отриманий природний газ.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 7 922,74 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 115 888,73 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. В«Про судове рішенняВ» , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Так, у зв'язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 7 000,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційне збільшення суми боргу наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 11.02.2016р. - 11.03.2016р. 1 104 210,01 грн. 0,996 -4416,84 1 099 793,17

Таким чином, за самостійним розрахунком суду з врахуванням дефляційних процесів, інфляційне збільшення відсутнє, у зв'язку з чим, у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 581,09 грн. інфляційного збільшення суми боргу суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню, зв'язку з чим стягненню з Відділу освіти Іванівської райдержадміністрації підлягає 215 448,05 грн. - основного боргу, 7 922,74 грн. - 3% річних, 7 000,00 грн. - пені.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 089,05 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Іванівської райдержадміністрації Одеської області (67200, Одеська обл., Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Центральна, буд. 93 А, код ЄДРЮОФОПГФ 02145151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 39525257) суму основного боргу у розмірі 215 448 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 05 коп., пеню у сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 7 922 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 74 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 5 089 (п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 травня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський