Постанова

від 01.06.2016 по справі 915/505/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р.Справа № 915/505/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» та Дочірнього підприємства «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014

у справі № 915/505/14

за позовом Дочірнього підприємства «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу»

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області

про встановлення земельного сервітуту

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.06.2016 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року Дочірнє підприємство «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» (далі - ДП «Авіатор», позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» (далі - ТОВ «Пансіонат Жемчужина», відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - ОСОБА_5 сільська рада, третя особа) про вставлення ДП «Авіатор» земельних сервітутів, загальною площею 0,0409 га (409кв.м.) на земельну ділянку розміром 1,24 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Жемчужна, 2, кадастровий номер (згідно договору від 28.12.2007 № 4820982200:09:000:0500; новий №4820982200:12:054:0001), на строк до 28.12.2056, з оплатою 930,31 грн. на рік (на період будівництва пансіонату «Жемчужина»); 4 651,80 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату «Жемчужина» - комерційне використання), та з наступними правами:

правом проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор», по частині земельної ділянки ТОВ «Пансіонат Жемчужина» (кадастровий номер №4820982200:12:054:0001), площею земельного сервітуту 0,024 га (240 кв.м.), визначеної у Проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою 545,90 грн. на рік (на період будівництва пансіонату «Жемчужина»); 2 729,66 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату «Жемчужина» - комерційне використання);

правом прокладання та експлуатації лінії електропередачі від електричної підстанції пансіонату «Нептун» (кадастровий номер №4820982200:09:000:0274) до їдальні пансіонату «Авіатор» (кадастровий номер №4820982200:09:000:0562), по частині земельної ділянки ТОВ «Пансіонат Жемчужина» (кадастровий номер №4820982200:12:054:0001) площею земельного сервітуту 0,0169 га (169 кв.м.) визначеної у Проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою 384,41 грн. на рік (на період будівництва пансіонату «Жемчужина»); 1 922,14 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату «Жемчужина» - комерційне використання).

Позов обґрунтований тим, що через орендовану відповідачем земельну ділянку проходить електричний кабель, який експлуатується позивачем. Також, через цю земельну ділянку проходить дорога, по якій відпочиваючі та працівники бази відпочинку «Авіатор» проходили до їдальні бази відпочинку «Авіатор». Позивач без встановлення спірних земельних сервітутів не може продовжувати звичайне користування базою відпочинку «Авіатор», оскільки існуючий прохід до їдальні та доступ до електричного кабелю перекрито збудованим відповідачем парканом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 позов ДП «Авіатор» - задоволено частково. Встановлено позивачу згідно з доданим до позовної заяви проектом технічного (кадастрового) плану земельної ділянки, розробленим ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» земельний сервітут площею 169 кв.м. у виді права експлуатації частини кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл. до їдальні бази відпочинку «Авіатор», розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., на земельній ділянці, загальною площею 1,24 га, кадастровий номер 4820982200:12:054:0001, розташованій за адресою: вул. Жемчужина, 2, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської обл., яка належить на праві оренди ТОВ «Пансіонат Жемчужина».

Встановлено строк дії земельного сервітуту - на період експлуатації позивачем кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, але не більше строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 № 3408, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ТОВ «Пансіонат Жемчужина», зареєстрованим у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП «Центр ДЗК» 29.12.2007 за № 040700700099.

Встановлено розмір річної плати, яка підлягає сплаті позивачем відповідачу за земельний сервітут: 384,41 грн. - на період будівництва об'єкта; 1 922,14 грн. - після введення об'єкта в експлуатацію. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 609,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор» до їдальні б/в «Авіатор» господарський суд дійшов висновку що більша на 580 м довжина іншого шляху не свідчать про об'єктивну неможливість задоволення потреби позивача у проході відпочиваючих та працівників б/в «Авіатор» до своєї їдальні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі, господарський суд дійшов висновку, що через зведення відповідачем паркану, позивач позбавлений можливості відслідковувати технічний стан та здійснювати безпечну експлуатацію вказаної кабельної лінії.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин необхідності у встановлені позивачу земельного сервітуту на право прокладення ліній електропередачі, в цій частині господарський суд відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду , ТОВ «Пансіонат Жемчужина» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ТОВ «Пансіонат Жемчужина» не погоджується з рішенням в частині встановлення на належній йому на праві користування земельній ділянці обтяження у вигляді сервітуту на право експлуатації лінії електропередачі, так як вважає, що обставини та висновки, зроблені господарським судом, не відповідають фактичним обставинам та нормам матеріального права. Здійснення експлуатації належного позивачу підземного електричного кабелю (яка полягає у візуальному зовнішньому огляді траси проходження кабелю по належній відповідачу на праві оренди земельній ділянці довжиною біля 100м.) цілком можливе з належної позивачу земельної ділянки, де розташована їдальня б/в «Авіатор», тобто, без встановлення обтяжень земельної ділянки відповідача у вигляді строкового земельного сервітуту.

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДП «Авіатор» звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині відмови, прийняти нове, яким встановити позивачу земельні сервітути, загальною площею 0,0409га (409 кв.м.), на земельну ділянку розміром 1,24 га, з правом проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор», по частині ділянки ТОВ «Пансіонат Жемчужина» площею 0,024га (240кв.м.).

Неможливість задоволення потреби іншим способом, має бути пов'язана не з фізичною можливістю задоволення, а з відсутністю можливості задовольнити потребу у будь який іншій правовій формі (укласти договір оренди, усунути перешкоди в користуванні). Факт неможливості задовольнити потреби іншим способом має доводитися шляхом доведення факту неможливості задоволення цієї потребу у будь-якій іншій правовій формі.

31.07.2014 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Пансіонат Жемчужина» надійшла відмова від апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційної інстанції від 19.08.2014 по даній справі призначено земельно-технічну експертизу.

27.03.2015 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов висновок ОНДІСЕ № 4417.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 прийнято відмову ТОВ «Пансіонат Жемчужина» від апеляційної скарги та провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Пансіонат Жемчужина» припинено. Апеляційну скаргу ДП «Авіатор» ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» залишено без задоволення, рішення від 24.06.2015 господарського суду Миколаївської області - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 касаційну скаргу ДП «Авіатор» ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 скасовано. Справу направлено на апеляційний перегляд до Одеського апеляційного господарського суду.

12.04.2016 з Вищого господарського суду України до Одеського апеляційного господарського суду надійшла дана справа для розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 апеляційні скарги ТОВ «Пансіонат Жемчужина» та ДП «Авіатор» ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» прийняті до провадження та призначені до розгляду на 11.05.2016.

10.05.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути дану справу без участі його представника.

Вислухавши думку представників сторін щодо вищевказаного клопотання, колегія суддів вирішила останнє задовольнити та розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області.

11.05.2016 від ТОВ «Пансіонат Жемчужина» надійшла заява про підтримання відмови від апеляційної скарги, яка була подана 31.07.2014.

В судовому засіданні 11.05.216 судова колегія вислухала пояснення представників позивача та відповідача і оголосила перерву до 01.06.2016.

17.05.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що позивач при укладанні договорів оренди двох земельних ділянок в силу припису ч. 1 ст. 89 ЗК України не мав ніяких правових підстав вважати, що прохід до їдальні міг проходити по земельній ділянці, що нібито перебувала у «загальному користуванні» декількох юридичних осіб. Крім цього, відповідач вказав, що земельна ділянка 1,24 га, з грудня 2007 року знаходиться у довгостроковому користуванні (оренді) терміном на 49 років у ТОВ «Пансіонат Жемчужина» на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 року укладеного з Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області для рекреаційного призначення під розміщення (будівництва) пансіонату «Жемчужина».

Третя особа належним чином повідомлялась про час, дату та місце розгляду апеляційних скарг, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте його представник в судові засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Проте, така неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.04.2016 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судових засіданнях представник відповідача надав пояснення, якими підтримав заяву про відмову від апеляційної скарги ТОВ «Пансіонат Жемчужина» та просив апеляційну скаргу ДП «Авіатор» ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представники позивача в судових засіданнях не заперечували проти заяви відповідача щодо відмови останнього від апеляційної скарги, а також надали пояснення в яких підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі ДП «Авіатор» ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» та просили задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за договором оренди землі від 28.12.2007, укладеним з Березанською РДА, зареєстрованим в Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП Центр ДЗК 29.12.2007 за № 040700700099, відповідач строком на 49 років (з дати державної реєстрації договору) орендував земельну ділянку, площею 1,24 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0500, для рекреаційного призначення під розміщення пансіонату «Жемчужина», яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території третьої особи по вул. Жемчужна, 2, Березанського району Миколаївської області.

28.12.2007 представником ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр» були встановлені в натурі межі даної земельної ділянки, про що складений акт про передачу межевих знаків під охорону та зберігання.

За договором від 01.03.2010 № 134/10-AR ДП «Міжнародний аеропорт Кишинеу» передало позивачу в оренду до 20.02.2016 базу відпочинку «Авіатор», площею 3356,10 кв. м., їдальню, площею 622,70 кв. м., та інше майно, вказане у п. 1.1. цього договору, розташоване в зоні відпочинку с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до рішення Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 №2 «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області», орендована відповідачем земельна ділянка на даний час входить в межі населеного пункту с. Коблеве, кадастровий номер 4820982200:12:054:0001.

За договорами оренди землі від 05.06.2012, укладеними з третьою особою, зареєстрованим в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК 02.08.2012 за № 482090004000750 та за № 482090004000751, позивач строком на 49 років (з дати державної реєстрації договору) орендував земельну ділянку, площею 0,7590 га та площею 0,2030 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0563 та кадастровий номер 4820982200:09:000:0562 відповідно, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення під обслуговування існуючої бази відпочинку «Авіатор» в с. Коблеве, вул. Нептуна, 1.

Детально дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор» до їдальні б/в «Авіатор» підлягають задоволенню.

Позивач стверджує, що до встановлення відповідачем паркану через орендовану останнім земельну ділянку проходила дорога, по якій відпочиваючі та працівники бази відпочинку «Авіатор» проходили до їдальні бази відпочинку «Авіатор».

Відповідно до п.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Підставами встановлення земельного сервітуту згідно з ч. 2 ст. 100 ЗК України є договір або рішення суду.

Пунктом 1 ст. 404 ЦК України, зокрема, визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки (панівної) має право на обмеження користування суміжною (сусідською) земельною ділянкою (обслуговуючого) з метою усунення недоліків своєї ділянки, пов'язаних, зокрема, з її місцем розташування і природним станом, тобто, обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки, задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Таким чином, позивач має довести наявність єдиної підстави для встановлення земельного сервітуту - неможливість використання свого майна і своєї земельної ділянки через недоліки їх природного стану чи місця розташування без надання йому права користування земельною ділянкою відповідача.

При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітурія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

З цією метою, 27.02.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення земельних сервітутів, в тому числі, на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор» по частині земельної ділянки відповідача площею земельного сервітуту 0,024 га (240 кв. м.). До вказаної заяви позивач додав проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки з зазначенням площ та меж ділянок установлення сервітутів, копію технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (кадастровий номер: 4820982200:12:054:0001), проект договору сервітуту, копію рішення третьої особи від 10.07.2013 № 8 та Положення про встановлення плати за земельні ділянки, копію виписки з ЄДР на позивача.

Розглянувши дану оферту, відповідач у листі від 07.04.2014 № 11 відповів позивачу, що у запропонованому останнім вигляді відповідач не згоден надати земельний сервітут. В той же час, відповідач у згаданому листі повідомив позивача, що виходячи з принципів поваги, добросусідства та співробітництва, він згоден на спільне використання межі і межових споруд з оформленням дво- чи багатосторонніх правовідносин відповідною угодою та запропонував, за сприяння та погодження з іншими сусідніми землекористувачами, облаштування проходу (стежки) по периметру орендованої відповідачем земельної ділянки в напрямку їдальні бази відпочинку «Авіатор».

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор» до їдальні б/в «Авіатор», господарський суд зазначив, що з бази відпочинку «Авіатор» до їдальні відпочиваючі та працівники цієї бази можуть пройти по вулицям загального користування - Нептуна/Кишинівській, довжина шляху - біля 700 м. Більша (орієнтовано) на 580 м довжина вказаного шляху не свідчить про об'єктивну неможливість задоволення потреб позивача у проході відпочиваючих та працівників бази відпочинку «Авіатор» до їдальні не інакше як через орендовану відповідачем земельну ділянку.

З даним висновком господарського суду судова колегія не погоджується, оскільки місцевим судом не були враховані положення Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 19.06.1996 № 172 (далі - Правила), що границі зон відпочинку, функціональне зонування та планувальна, організація їх територій повинні відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку (ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»)

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Правил архітектурно-планувальна організація території та конструктивні рішення будівель, споруд та окремих приміщень закладів відпочинку повинні забезпечувати комфортні умови відпочиваючим, безпечні умови праці обслуговуючого персоналу, оптимальні санітарно-гігієнічні та протиепідемічні режими та умови на даній території.

Ділянки закладів відпочинку повинні мати такі зони: спальних приміщень, господарських та службових приміщень (приймально-адміністративні, складські, клуб, їдальня, медпункт з ізолятором), відпочинку, ігор та розваг (майданчик для ігор та фізкультурних вправ, майданчик для тихого відпочинку з альтанками, літня естрада).

На території закладу відпочинку повинно бути передбачено не менше двох в'їздів, у т. ч. ізольований в'їзд у господарську зону та під'їзд до медпункту.

Пунктом 3.4. Правил встановлено, що санітарні розриви між будівлями повинні бути:

- по фасаду між основними будівлями закладів відпочинку - не менше двох висот найвищої будівлі, між такими ж будівлями на сусідніх ділянках - не менше трикратної висоти найвищої будівлі;

- при наявності на сусідніх ділянках господарського двору розрив між спальними корпусами, їдальнею закладів відпочинку та господарськими будівлями повинен бути не менше 100 м;

- від спальних корпусів до відкритих кіномайданчиків, танцювальних майданчиків та спортивних споруд - не менше 50 м;

- від спальних корпусів до відкритих стоянок для зберігання автомобілів до 30 місць - 50 м, від 30 до 100 місць - 80 м, більше 100 місць - 100 м;

- від спальних корпусів до надвірних вбиралень - не менше 25 м і не більше 50 м;

- від спальних корпусів до їдальні - 50 м;

- від спальних корпусів до межі земельної ділянки закладу відпочинку, яка проходить уздовж вулиць зон відпочинку - 30 м;

- від спальних корпусів до службово-побутових приміщень господарської зони не менше - 50 м.

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1. Рекреаційні зони ДБН Б.2.2.-5:2011 «Благоустрій територій» встановлено, що благоустрій рекреаційних зон треба проектувати згідно з ДБН 360-92*.

Відповідно до п.п. 5.1.4. Пішохідні доріжки у складі об'єктів рекреації з рекреаційним навантаженням більше ніж 100 чол/га треба обладнувати майданчиками для відпочинку, в тому числі з урахуванням потреб маломобільних груп населення, розміщуючи їх не рідше ніж через кожні 100 м. На майданчиках відпочинку встановлюють лави і урни, пофарбовані в яскраві, контрастні кольори. Майданчик має прилягати до пішохідної доріжки, мати довжину не менше ніж 1,2 м, відстань від зовнішнього краю сидіння лави та розташування урни до пішохідного шляху має бути не менше ніж 0,6 м. Довжину майданчика треба розраховувати на розміщення, як мінімум, однієї лави, двох урн, а також - місця для інвалідної коляски (вільний простір шириною не менше ніж 0,85 м поруч із лавою). На пішохідних доріжках не повинно бути сходів, бордюрів. Поздовжній похил пішохідних доріжок не може перевищувати 1:12.

У разі необхідності влаштування сходів на пішохідних доріжках їх треба дублювати пандусами та обладнувати поручнями. Поручні повинні бути круглого розрізу діаметром не менше ніж 0,03 м і не більше ніж 0,05 м, чи прямокутного розрізу товщиною не більше ніж 0,04 м. Першу та останню сходинки треба пофарбувати у контрастний колір для безпечного пересування інвалідів з вадами зору.

На доріжках рекреаційних об'єктів треба передбачати різні види покриттів, пішохідні стежки з природним ґрунтовим покриттям. Природне ґрунтове покриття повинно бути утрамбованим для зручного пересування інвалідів у візках. Для покриття пішохідних доріжок, тротуарів і пандусів не допускається застосування насипних або крупноструктурних матеріалів, що перешкоджають пересуванню маломобільних груп населення на кріслах-колясках або з милицями.

Покриття з бетонних плит повинно бути рівним, а товщина швів між плитами - не більше ніж 0,015 м. Межі доріжки мають бути чітко позначені рельєфною, контрастною смугою для безпечного пересування нею інвалідів з вадами зору. У рекреаційних зонах передбачають встановлення обладнання для паркування велосипедів.

З врахуванням вищевикладеного при плануванні ділянок для розміщення рекреаційних зон, в т.ч. баз відпочинку, пансіонатів, повинні бути враховані потреби маломобільних груп населення (далі - МГН).

Згідно з ДБН В.2.2.-17:2006 «Будинки і споруди. ДОСТУПНІСТЬ БУДИНКІВ І СПОРУД ДЛЯ ОСОБА_6 НАСЕЛЕННЯ» - ОСОБА_6 групи населення (МГН) - люди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі. До мало-мобільних груп населення тут віднесені інваліди, люди з тимчасовим порушенням здоров'я, вагітні жінки, люди старшого (похилого) віку, люди з дитячими колясками тощо. Шлях руху - пішохідний шлях, який використовується МГН, у тому числі інвалідами на кріслах-колясках, для переміщення по ділянці (доріжки, тротуари, пандуси тощо), а також на вході до будинку або споруди та всередині будинків і споруд (горизонтальні і вертикальні комунікації).

В ДБН В.2.2.-17:2006 не встановлені вимоги щодо максимальної віддаленості будівель з їх доступності при цьому наведені норми, які враховують потреби працюючих інвалідів. Так, згідно з п. 7.3.5 відстань до туалетів, приміщень для куріння, приміщень для обігріву або охолодження, напівдушів і пристроїв питного водопостачання від робочих місць, призначених для інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату і дефектами зору, повинна бути не більше, м:

- у межах будинків 50;

- у межах території закладу, установи, підприємства 100.

З врахуванням вищевикладеного існуючі шляхи сполучення між спальним корпусом і їдальнею бази відпочинку «Авіатор» з мінімальною відстанню 700 м не враховує потреби відпочиваючих, працюючого персоналу, а також маломобільних груп населення.

Крім цього, судова колегія зазначає, що матеріали справи містять копію «План схемы эвакуационных путей и путей прохода отдыхающих и работников от спального корпуса к столовой» від 03.10.2005, погоджено Коблевською сільською радою, відповідно до якого головні евакуаційні шляхи і шляхи сполучення від спального корпусу до їдальні передбачені через ділянку, яка знаходиться на даний час в оренді відповідача (т. 2, а.с. 218).

Отже, після збудови відповідачем паркану, існуючі шляхи сполучення між спальним корпусом і їдальнею бази відпочинку «Авіатор» не відповідають вимогам з доступності та нормальній експлуатації курортно-рекреаційної установи.

Судова колегія дослідила проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, розроблений ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» у 2014 році (т. 1, а.с. 67) та встановила, що вищевказаний проект розроблений з врахуванням можливостей найбільш раціонального використання земельних ділянок бази відпочинку «Авіатор» і ТОВ «Пансіонат Жемчужина». Так, запропонована ділянка для встановлення сервітуту проходить по траєкторії з найменшою можливою довжиною, що зменшує площу сервітуту і скорочує відстань від спального корпусу до їдальні. При цьому ділянка, на якій передбачається дія сервітуту для проходу відпочиваючих і співробітників бази відпочинку «Авіатор» від спального корпусу до їдальні в частині найголовніших розмірів відповідає вказаним вище вимогам по організації проходу маломобільних груп населення, в т.ч. які, пересуваються на візках та милицях.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного сервітут, розроблений у 2014 році ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» є найбільш раціональним і відповідним для експлуатації бази відпочинку «Авіатор», а також враховує найменш обтяжливі умови для користувачів земельної ділянки ТОВ «Пансіонат Жемчужина».

Крім цього, у висновку ОНДІСЕ № 4417 від 18.03.2015 зазначено, що в результаті досліджень, в ході натурального обстеження і співставлення топографічних даних встановлено, на момент обстеження є технічна можливість для проходу відпочиваючих і працівників бази відпочинку «Авіатор» від спального корпусу до їдальні поза межами ТОВ «Пансіонат Жемчужина». Існуючий прохід від спального корпусу до їдальні бази відпочинку «Авіатор» технічно можливо здійснювати за двома маршрутами: 1-й по вул. Нептуна далі по вул. Кишинівський далі по пров. б / н - загальна довжина 700м; 2-й по вул. Нептуна далі по вул. Морська далі по вул. Жемчужна далі по пішохідній дорозі в вздовж будівель бази відпочинку Жемчужина-3 - загальна довжина 800 м. Проте, існуючі маршрути не відповідають вимогам щодо планування і експлуатації курортно-рекреаційних установ в тому числі по доступності для маломобільних груп населення та затвердженим сільською радою в 2005 році плану евакуаційних шляхів і шляхів проходу відпочиваючих і співробітників від спального корпусу до їдальні.

У зв'язку з цим, експертною установою було запропоновано найбільш раціональний варіант організації проходу відпочиваючих і працівників бази відпочинку «Авіатор» від спального корпусу до їдальні, шляхом накладення сервітуту пл. 0,0248 га на ділянку, належну ТОВ «Пансіонат Жемчужина» на праві оренди, кадастровий номер 4820982200:12:054:0001, розташовану за адресою: вул. Жемчужна, 2 в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області (додаток №3 і №4 до висновку) (т. 3, а.с. 10-11).

З вищевказаним висновком та запропонованим найбільш раціональним варіантом організації проходу відпочиваючих і працівників бази відпочинку «Авіатор» від спального корпусу до їдальні погоджується судова колегія, у зв'язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню, позов та апеляційна скарга ДП «Авіатор» - задоволенню.

Оскільки рішення господарського суду оскаржено ДП «Авіатор» частково, що переглянуто колегією суддів, то в іншій частині рішення, що не було оскаржено залишається без змін.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти відмову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» від апеляційної скарги.

Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» - припинити.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» - задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року - частково скасувати виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Дочірнього підприємства «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» задовольнити частково.

Встановити Дочірньому підприємству «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» згідно з доданим до позовної заяви проектом технічного (кадастрового) плану земельної ділянки, розробленим ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» земельний сервітут, з правом проходу відпочиваючих та працівників пансіонату «Авіатор» по частині земельної ділянки ТОВ «Пансіонат Жемчужина» (кадастровий номер №4820982200:12:054:0001) площею земельного сервітуту 0,024 га (240 кв.м.).

Встановити строк дії земельного сервітуту - на період експлуатації Дочірнім підприємством «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» їдальні бази відпочинку «Авіатор», розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., але не більше строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 № 3408, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина», зареєстрованим у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП «Центр ДЗК» 29.12.2007 за № 040700700099.

Встановити розмір річної плати, яка підлягає сплаті Дочірнім підприємством «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» за земельний сервітут:

- 545,90 грн. - на період будівництва об'єкта;

- 2 729,66 грн. - після введення об'єкта в експлуатацію.

Встановити Дочірньому підприємству «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» згідно з доданим до позовної заяви проектом технічного (кадастрового) плану земельної ділянки, розробленим ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» земельний сервітут, площею 169 кв.м. у виді права експлуатації частини кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл. до їдальні бази відпочинку «Авіатор», розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., на земельній ділянці, загальною площею 1,24 га, кадастровий номер 4820982200:12:054:0001, розташованій за адресою: вул. Жемчужина, 2, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської обл., яка належить на праві оренди ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина».

Встановити строк дії земельного сервітуту - на період експлуатації Дочірнім підприємством «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., до їдальні бази відпочинку «Авіатор», розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., але не більше строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 № 3408, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина», зареєстрованим у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП «Центр ДЗК» 29.12.2007 за № 040700700099.

Встановити розмір річної плати, яка підлягає сплаті Дочірнім підприємством «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» за земельний сервітут:

- 384,41 грн. - на період будівництва об'єкта;

- 1 922,14 грн. - після введення об'єкта в експлуатацію.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Жемчужина» на користь Дочірнього підприємства «Авіатор» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Кишинеу» судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови із зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_7