Постанова

від 31.05.2016 по справі 902/1646/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 902/1646/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 року у справі № 902/1646/15 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до Відкритого акціонерного товариства "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш"

про зобов'язання ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 визнати грошові вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у загальному розмірі 129941 грн. 52 коп. за договором № 3 банківського рахунку від 08.09.2005 р., Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (www.privatbank.ua), в тому рахунку заборгованості за кредитом в сумі 51677 грн. 41 коп., 31109 грн. 81 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 26.11.2013 р. по 03.03.2014 р. (24% річних), з 04.03.2014 р. по 27.06.2014 р. (48% річних), з 01.07.2014 р. по 03.09.2015 р. (56% річних), 6058 грн. 31 коп. комісії, 34095 грн. 99 коп. штрафних санкцій (пені) з 01.12.2013 р. по 12.08.2014 р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

В судовому засіданні від 31.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 року у справі № 902/1646/15 в позові ПАТ КБ "Приватбанк" до ВАТ "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" про зобов'язання ліквідаційної комісії ВАТ "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за Договором (послуга "Кредитний ліміт") в сумі 129941 грн. 52 коп. з яких заборгованості за кредитом - 51677 грн. 41 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 31109 грн. 81 коп., комісія - 6058 грн. 31 коп., штрафні санкції (пеня) 34095 грн. 99 коп. відмовлено. Судові витрати на судовий збір в сумі 1218 грн. покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Прийняте судом першої інстанції рішення скаржник вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника останнього прибути в судове засідання.

Порадившись, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Крім того, згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду апеляційної скарги також був повідомлений належним чином відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2005 року між позивачем і відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 3. Відповідачем на письмових бланках позивача було подано дві заяви про відкриття поточного рахунку та на відкриття картрахунку. Обидві заяви містять розділ "Відмітки банку". В цьому розділі в заяві про відкриття поточного рахунку вказано про відкриття поточного рахунку в національній валюті 08.09.2005 року із зазначенням номера банківського рахунку № 2600 і номера особового рахунку - № НОМЕР_1.

В розділі "Відмітки банку" на заяві на відкриття картрахунку вказано про відкриття в національній валюті карткового рахунку 08.09.2005 року, номер балансового рахунку 2605, номер особового рахунку НОМЕР_2. В оригіналі заяви на відкриття картрахунку, в розділі "Відмітки банку" текст про відкриття в національній валюті карткового рахунку і номера особового рахунку № НОМЕР_2 містяться видимі замальовування фарбником білого кольору і нанесенням на нього вказаного тексту.

Згідно умов укладеного між сторонами договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

Згідно договору, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта, оплата (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно умов договору, у подальшому поточні рахунки клієнту відкриваються на підставі письмової заяви останнього та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ, і обслуговуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

У разі потреби, за вимогою клієнта банк зобов'язаний надавати останньому можливість здійснення платежів зі своїх рахунків, а також отримання інших послуг, за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (ЕРІПП), що оформлюється шляхом підписання сторонами цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною його частиною або окремих договорів, які регламентують відповідні правовідносини.

Банк зобов'язаний здійснювати зарахування коштів, що надійшли від платників, на рахунок клієнта за розрахунковими документами в електронному вигляді. У разі потреби, за заявою клієнта відкрити картковий (карткові) рахунок (рахунки) для здійснення уповноваженими особами клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток (КПК) розрахункових операцій. Клієнт доручає банку утримувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених Клієнтом або його довіреними особами операцій згідно з правилами Міжнародних Платіжних Систем, а також вартість послуг, що визначена Тарифами Банку при настанні строку платежу.

Усі інші відносини між банком і клієнтом, не врегульовані цим договором, вирішуються шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору.

Згідно заявлених позовних вимог до суду першої інстанції вбачається, що за період з 20.06.2013 року по 23.02.2016 року стверджується надання позивачем відповідачеві з 04.07.2013 року по 03.03.2014 року грошових коштів банку для розрахунків відповідача з контрагентами, часткове повернення їх відповідачем, і борг відповідача перед позивачем щодо повернення цих коштів, в сумі 51677 грн. 41 коп., який виник з 12.08.2014 року.

З наявного в матеріалах справи витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.02.2016 року вбачається, що відповідач з 15.06.2011 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача зазначено ОСОБА_1

Як вбачається з листа позивача від 07.10.2015 року № 20150401РВ0000000311, останній звернувся до відповідача із заявою про розгляд його грошових вимог, визнання грошових вимог в сумі 122941,52 грн. та включення відповідної суми до ліквідаційного балансу відповідача.

У зв'язку із ігноруванням відповідачем відповідної заяви позивача, не погашення вказаної в ній суми, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача визнати грошові вимоги останнього в сумі 122941,52 грн., в тому рахунку за договором (послуга кредитний ліміт) в сумі 51677,41 грн. заборгованості за кредитом, 31109,81 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 6058,31 грн. комісії, 34095,99 грн. штрафних санкцій (пені).

Рішенням від 09.03.2016 року суд першої інстанції в задоволенні зазначених позовних вимог відмовив повністю.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача, зазначені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

В силу ч. 1 ст. 1054, ст. 1055, ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Як вбачається з п. 2.1.25 укладеного між сторонами договору № 3, умовами останнього передбачено, що за вимогою відповідача банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами відповідачами з використанням КПК (клієнтська платіжна картка), понад залишок коштів на поточному рахунку та картковому рахунку відповідача, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів. Проте, зазначеним пунктом також передбачено, що порядок і умови надання відповідачеві овердрафту (овердрафтом, перевищенням кредиту) обумовлюються в окремому договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між клієнтом і банком та діє до повного виконання клієнтом усіх своїх зобов'язань за договором про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок.

Як зазначено вище п. 2.1.27 укладеного договору сторони передбачили, що усі інші відносини між позивачем та відповідачем, не врегульовані договором, мають вирішуватися шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до останнього.

В силу ч.ч. 1, 4 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 205, ст. 207, п. 4 ч. 1 ст. 208, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 1055, ч. 1 ст. 1069 ЦК України кредитний договір, договір кредитування рахунку мають бути укладені обов'язково в письмовій формі, а для того, щоб банк вважався таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму в письмовому договорі банківського рахунку № 3 від 08.09.2005 року мало б бути обов'язково вказано, що банк здійснює платежі з рахунку клієнта незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку).

Проте, в зазначеному договорі відсутня домовленість сторін про те, що банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку). Крім того, про таку домовленість сторін не зазначено і в заявах про відкриття поточного і карткового рахунків від 08.09.2005 року.

Пунктами п. 2.1.25., п. 2.1.27. договору сторони узгодили, що для надання відповідачеві овердрафтового кредиту (кредитування рахунку понад залишок коштів на поточному та картковому рахунку) мав би бути укладений окремий договір про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, в якому мали б бути погоджені сторонами порядок та умови надання відповідачеві овердрафту.

Із пункту 3.2.3. договору вбачається, що станом на 08.09.2005 року, тобто дату укладення договору, позивач розміщував інформацію про тарифи на Дошці оголошень в операційному залі останнього, а не на сайті в мережі Інтернет.

Суд першої інстанції, з я ким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, правомірно відхилив доводи позивача стосовно того, що відповідач 20.06.2013 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, розміщених в мережі Інтернет, шляхом волевиявлення в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку, оскільки відповідно до ст. 1055 ЦК України, доказом такого приєднання мала б бути заява останнього у письмовій формі передана засобами зв'язку передбаченими ст. 207 ЦК України, в тому числі передана особисто, поштою, факсом, електронним зв'язком (електронний лист з наявністю електронного підпису), інше.

Підставно суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що в заяві про відкриття поточного рахунку вказано, що підписавши останню відповідач згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із цією заявою і карточками зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування і, що підписавши відповідну заяву банк і Клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, розміщених на сайті позивача в мережі Інтернет, оскільки змістом заяви про відкриття поточного рахунку від 08.09.2005 року, в якій відсутній вказаний вище текст, а саме: "... підписавши цю заяву відповідач згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, розміщених на сайті банку в мережі Інтернет і підписавши цю заяву Клієнт (відповідач) приєднується і зобов'язується виконувати умови викладені в названих Умовах, Правилах, Тарифах...". Відсутній такий зміст і в заяві про відкриття карткового рахунку від 08.09.2005 року. Інші заяви відповідача, окрім названих, у позивача, за твердженням представника позивача в суді першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, договір укладений з недодержанням письмової форми, а відтак, в силу вимог ч. 2 ст.1055 ЦК України є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1055, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України зазначений договір є нікчемним і таким, що не створює юридичних наслідків (прав і обов'язків), крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Витяг із розд.3.18 Умов та Правил надання банківських послуг не є скріншотом із мережі Інтернет, оскільки не містить дати його формування.

З урахуванням всіх зазначених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що заявлені позивачем на підставі договору банківського рахунку № 3 від 08.09.2005 року позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 215, ч.ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Підставою для такого застосування є заява про це сторони, клопотання заінтересованої сторони. Враховуючи те, що заяви, клопотання про вихід суду за межі позовних вимог і про застосування судом наслідків недійсного правочину для повернення позивачеві відповідачем 51677,41 грн. безпідставно отриманих грошових коштів до суду першої інстанції не надходило, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що останній обґрунтовано не застосував такий наслідок недійсності правочину, як, у даному випадку, повернення позивачеві 51677,41 грн.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 року у справі № 902/1646/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.